- •1. Адміністративна юстиція на Українських землях доби Російської та Австро-Угорської імперій( до 1917).
- •2. Адміністративна юстиція часів формування Української державності (1917-1920 роки )
- •3. Адміністративна юстиція України часів її перебування у складі срср (1920-1990 роки);
- •4. Понятття та ознаки новітної адміністративної юстиції в Україні
- •28 Червня 1996-Конституція України
- •22 Липня 1998 – указ пу про Заходи щодо впровадження адмін реформи в Укараїні.
- •7 Липня 2010 зу Про судоустрій та статус суддів (потім 2 червня 2016).
- •5. Моделі адміністративної юстиції у світі :
- •6. Система та структура адміністративних судів в Україні.
- •7. Сутність юридичного процесу
- •8. Провадження та стадії адміністративного процесу
- •9. Система адміністративного процесуального права
- •10. Поняття, зміст та види адміністративно процесуальних правовідносин
- •11. Метод апп
- •12. Джерела апп
- •3. Кодекси України:
- •4. Закони України:
- •5. Укази Президента України:
- •13. Апп та інші галузі права
- •14 .Наука апп
- •15. Поняття, завдання та мета адміністративного судочинства
- •16. Адміністративно- правовий спір як різновид публічного – правового спору.
- •17. Принцип верховенства права і законності в адмін судочинстві
- •18. Принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
- •19. Принцип змагальності сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
- •20. Принцип гласності і відкритості адміністративного процесу
- •21. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
- •22. Обов'язковість судових рішень як принцип адміністративного судочинства
- •11. Невиконання судового рішення є підставою для:
1. Адміністративна юстиція на Українських землях доби Російської та Австро-Угорської імперій( до 1917).
Основний Закон, прийнятий вперше в Україні та підписаний Пилипом Орликом – Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького 5 квітня 1710 року, залишаючись дотепер першим в історії конституційним документом, містив у собі ознаки зародження адміністративної юстиції в Україні. За Правовим укладом та Конституцією відносно прав і вольностей Війська Запорозького 1710 року передбачалося, що у разі допущення провини козацькою старшиною або іншими урядовцями така справа – кримінальна чи якась інша – мали передаватись на розгляд Генерального суду
У козацько-гетьманську добу на українських землях як традиційні джерела права продовжували діяти Литовський статут і магдебурзьке право, що лягли в основу решти кодифікаційних проектів, підготовлених в Україні-Гетьманщині. Відповідно законодавче регулювання дістали лише деякі управлінські відносини. Так, найдосконаліша пам'ятка козацької правової культури “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р. містить глави “Про службу військову, про магістрат, суди, посадових осіб, про торги, купецькі контракти тощо”, які переважно включали норми адміністративно-правового характеру.
Проте поступове обмеження правової автономії України, яке почалося з переходом її під юрисдикцію московського царя, врешті-решт завершилося наприкінці першої половини XIX ст. припиненням дії магдебурзького права і Литовського Статуту, поширенням на українські землі Зводу законів Російської імперії. Водночас на українських землях в Австро-Угорщині внаслідок централізаторської політики теж запанувало загальноімперське законодавство.
Попри національне гноблення та низку інших вочевидь негативних моментів інтеграція в правові системи Росії і Австрії мала для України і деякі позитивні наслідки. Зокрема, з другої половини XVIII ст. у цих країнах набула розвитку (принаймні зовнішнього) політика освіченого абсолютизму, що, поміж іншим, передбачала визнання обов'язку монарха дбати про безпеку і добробут своїх підданих в дусі тогочасної доктрини “поліцейської держави”. Проблеми раціональної організації державного управління починають посідати дедалі більше місце в державно-правовій теорії й практиці.
За Петра І у Росії було здійснено реформу державного апарату, яку закріпили “Статут військовий” 1716 p., “Генеральний регламент” 1720 р. та інші акти, що містили переважно адміністративно-правові приписи. За Катерини II з'явився “Статут благочинства, або поліцейський”, що остаточно утвердив наявність у законодавстві нової, цілісної, внутрішньо узгодженої галузі — поліцейського (а пізніше — адміністративного) права. Надалі цей статут, який діяв і на українських землях, трансформувався у “Статут попередження та припинення злочинів”. Останній можна вважати своєрідним аналогом сучасного Кодексу України про адміністративні правопорушення. Він мав три редакції (1842, 1857 та 1876) і був чинний аж до повалення російського самодержавства.
Аналогічні процеси відбувалися і в Австро-Угорщині. Тут теж виникло поліцейське (а згодом — адміністративне) право, сфера регулювання якого постійно розширювалася. Серед найважливіших актів австрійського поліцейського законодавства, що діяли на українських землях, варто назвати декрет Марії-Терезії від 16 грудня 1762 р. про регламентацію мануфактурного виробництва, патенти про розмір панщини і оброку від 6 липня 1771 р. і 13 серпня 1775 р., указ Йосипа II від 4 квітня 1784 р. про обмеження місцевого провінційного самоврядування, конституційний закон від 21 грудня 1867 р. “Про урядово-виконавчу владу”.
