Зміст лекційного матеріалу:

Метод педагогічного дослідження – це шлях, спосіб вивчення педагогічних процесів і явищ, розв'язання науково-педагогічних проблем. Педагогіка використовує загальний методологічний підхід до дослідження, який визначає його суть і мету, а також загальнонаукові, теоретичні та емпіричні методи.

Коротко охарактеризуємо основні методи педагогічного дослідження.

Педагогічне спостереження – спеціально організоване, цілеспрямоване сприймання досліджуваного об'єкта. Наукове спостереження відрізняється від побутового наявністю плану, об'єкта спостереження, визначенням мети і завдань, розробленням схеми спостереження, передбаченням певного результату. Педагогічне спостереження має бути тривалим, систематичним, масовим і об'єктивним. Результати спостереження обов'язково фіксуються в спеціальному щоденнику або за допомогою технічних засобів. Спостереження застосовується переважно на початковому етапі дослідження і в поєднанні з іншими методами, бо тільки його використання не забезпечує повну об'єктивність інформації.

Інтроспекція – самоспостереження. Дослідник є і об’єктом, і суб’єктом спостереження.

Вивчення педагогічного досвіду. В широкому розумінні означає організовану пізнавальну діяльність, спрямовану на виявлення і узагальнення шляхів розв'язання педагогічних проблем в історично складених навчально-виховних системах, можливостей їх застосування в сучасних умовах. У вузькому розумінні – вивчення передового досвіду творчо працюючих вчителів і педагогічних колективів.

Вивчення шкільної документації та результатів учнівської творчості – це ознайомлення з класними журналами, протоколами зборів і засідань, календарними і поурочними планами, планами виховної роботи, звітами про навчально-виховну роботу школи та окремих вчителів; ознайомлення із щоденниками і контрольними роботами учнів, творами, рефератами, результатами художньої і технічної творчості.

Бесіда (інтерв'ю) – метод усного опитування досліджуваних. Використовується для уточнення даних, одержаних при спостереженні. Дослідник складає план бесіди (інтерв'ю), фіксує її результати, за згодою співбесідника записує хід бесіди. Важливо уміло ставити запитання, бути коректним, направляти бесіду в потрібне русло. Бесіда передбачає вільне спілкування з досліджуваним, інтерв'ю – чітке виділення запитань, обов'язкове записування відповідей.

Особливість бесіди як наукового методу полягає в тому, що завдяки безпосередньому контакту з піддослідним є можливість, зберігаючи на протязі всієї бесіди одну й ту ж мету її проведення, видозмінювати питання у відповідності з одержуваними відповідями.

Практика психолого-педагогічних досліджень виробила певні правила застосування методу бесіди:

- вести бесіду лише з питань, які безпосередньо пов'язані з досліджуваною проблемою;

- формулювати питання чітко і ясно, враховуючи ступінь компетентності в них співбесідника;

- підбирати і ставити питання в зрозумілій формі, яка стимулює респондентів давати на них розгорнуті відповіді;

- уникати некоректних питань, враховувати настрій, суб'єктивний стан співбесідника;

- вести бесіду так, щоб співбесідник бачив у досліднику не керівника, а товариша, який проявляє непідробний інтерес до його життя, думок, сподівань;

- не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані;

- обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав її ходу, підтримувати доброзичливий настрій.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою.

Формалізована бесіда передбачає стандартизовану постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає можливість швидко групувати і аналізувати одержану інформацію.

Неформалізована бесіда проводиться за не жорстко стандартизованими питаннями, що дає можливість послідовно ставити додаткові питання, виходячи із ситуації, яка склалася. У ході бесіди цього виду, як правило, досягається більш тісний контакт між дослідником і респондентом, що сприяє одержанню найбільш повної і глибокої інформації.

Звичайно процес бесіди не супроводжується протоколюванням, протокол складають після бесіди. В окремих випадках можуть використовуватися технічні засоби реєстрації бесіди - магнітофон (відеомагнітофон) або диктофон. Але при цьому респондент обов'язково повинен бути проінформований про те, що бесіда записуватиметься з застосуванням відповідної техніки. У випадку його відмови застосування названих засобів не рекомендується. При осмисленні даних бесіди враховуються всі відомості, одержані іншими методами. Бесіда може плануватися з метою підтвердити або спростувати дані, одержані за допомогою інших методів.

Анкетування – метод письмового опитування, що використовується для швидкого отримання значної кількості відповідей, які допоможуть отримати інформацію про типовість тих чи інших педагогічних явищ. Запитання в анкетах можуть бути відкритими (передбачати вільну відповідь респондентів) і закритими (містити стандартні наперед задані відповіді), напіввідкритими і полярними. Перед масовим тиражуванням анкети вона має бути апробована на невеликій кількості досліджуваних, що визначає ступінь розуміння питань ними і внесення необхідних коректив. Головною перевагою анкетування перед усним опитуванням є зручність застосування методів математичної статистики для обробки результатів.

Отже, анкетування – метод збору первинного матеріалу у вигляді письмового опитування великої кількості респондентів за допомогою анкети.

Перший етап в розробці анкети – визначення її змісту. Складання анкети полягає в перекладі основних гіпотез дослідження на мову запитань. Якщо крім самої думки необхідно знати і її інтенсивність, то у формулювання запитання включають відповідну шкалу оцінок.

Другий етап полягає у виборі потрібного типу запитань (відкриті- закриті, основні-функціональні).

Третій етап в складанні анкети пов'язаний з визначенням кількості і послідовності запитань.

Анкета застосовується при з'ясуванні думок, оцінки подій, виявлення взаємостосунків, ставлення до видів діяльності і різних доручень. В анкеті існує жорстка логічна структура. Питання спеціально підібрані, наперед ретельно продумані, заздалегідь апробовані на невеликій групі респондентів (5-6 чоловік).

Композиція анкети характеризується такою послідовністю смислових розділів: 1) вступна частина; 2) основна частина; 3) демографічна частина (паспортичка).

1. Вступна частина анкети – це звернення до опитуваного, у якому вказується, яка організація або який науковий заклад проводить анкетування, пояснюється мета дослідження і те, яким чином будуть використані його результати, підкреслюється важливість участі (відповіді) даного респондента, гарантується анонімність відповідей, дається чіткий виклад припил заповнення

анкети та способу її повернення.

Призначення вступної частини анкети полягає в тому, щоб максимально в даних умовах досягти прихильності опитуваного, зацікавити його темою опитування і пробудити щире прагнення взяти участь в дослідженні.

Наприклад:

Шановний студенте!

Дослідження, у якому ми Вам пропонуємо взяти участь, - «Дозвіллєва діяльність сучасної молоді». Що таке дозвіллєва діяльність? Які сучасні форми проведення дозвілля цікаві для молоді? Ці та деякі інші питання ми хотіли б обговорити з Вами, зважаючи на Ваш досвід та знання.

Спостереження та думки фахівців дозволяють змалювати загальну картину дозвіллєвої діяльності сучасної молоді і окреслити основні шляхи її покращення. А у цьому, без сумніву, ми з Вами дуже зацікавлені. Якщо Вам буде цікаво ознайомитись з результатами дослідження, ми надамо Вам таку можливість.

2. Основна частина включає власне запитання. Головна мета першої третини запитань – зацікавити опитуваного, схилити його до співробітництва і сприяти поступовому і повному включенню респондента у процес роботи над анкетою.

Друга третина основної частини містить найбільш складні запитання, що найчастіше спрямовані на виявлення установок, оцінок тощо.

Заключна частина основного тексту включає найбільш інтимні та контрольні запитання, метою яких є поглиблення і уточнення одержаної у попередніх питаннях інформації.

3. У демографічній частині анкети («паспортичці») містяться питання, що стосуються об'єктивного статусу особи (стать, вік, сімейне становище, професія, освіта тощо).

Можна визначити такі основні правила побудови анкети:

1. В анкеті необхідно фіксувати лише найбільш суттєві питання, відповіді на які дадуть інформацію, що необхідна для вирішення завдань дослідження і яку неможливо одержати іншими способами, крім анкетування.

2. Формулювання питань з точки зору мови, концептуального рівня і семантичного значення повинна бути зрозумілою респондентові і відповідати рівню його знань та освіти.

3. Питання повинні формулюватися так, щоб опитувані могли на них відповісти в принципі.

4. Досліднику при формулюванні питань необхідно прагнути до того, щоб усі запитання викликали позитивну реакцію респондента і бажання дати повну і щиру відповідь.

5. Організація та послідовність запитань повинні бути підпорядкованими одержанню найнеобхіднішої для дослідження інформації.

Рейтинг – оцінювання того чи іншого виду діяльності компетентними суддями (експертами).

Узагальнення незалежних характеристик передбачає узагальнення інформації про досліджуваних, одержаної з різних джерел (наприклад, від учителів різних предметів, однокласників, батьків).

Педагогічний консиліум – колективне обговорення результатів вивчення певного педагогічного явища (наприклад, рівня вихованості учня).

Педагогічний експеримент – науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно визначених умовах. Експеримент задумується і проводиться для того, щоб перевірити висунуту наукову гіпотезу. Умова, вплив якої на педагогічний процес вивчається в ході експерименту називається незалежною змінною. Якщо, наприклад, експериментально перевіряється ефективність нового методу навчання (методу виховання, освітньої системи тощо), то саме цей метод є незалежною змінною. Для експериментальної перевірки гіпотези формується дві групи досліджуваних: експериментальна і контрольна. Формування нового педагогічного явища відбувається лише в експериментальній групі. Одержані результати порівнюються з результатами контрольної групи і робляться відповідні висновки,

Педагогічні експерименти класифікують за різними ознаками. За місцем проведення розрізняють природний і лабораторний експеримент. При природному експерименті навчально- виховний процес не порушується. Дієвість нових програм, планів, підручників, методів і прийомів навчально-виховної роботи перевіряється в реальних умовах педагогічного процесу. Лабораторний експеримент у педагогіці зустрічається нечасто. Він вимагає спеціального обладнання, апаратури, створення особливих умов. Зате він дозволяє звести до мінімуму неконтрольовані фактори, яких є досить багато у природних умовах.

В залежності від мети, яку ставить перед собою експериментатор, експеримент може бути:

1. констатуючим; 2) формуючим (створюючим); 3) контрольним. Констатуючий експеримент служить для вивчення існуючих педагогічних явищ. У процесі формуючого експерименту створюються нові педагогічні явища. Контрольний дозволяє додатково перевірити гіпотезу, доведену в процесі формуючого експерименту.

Педагогічне тестування – цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних випробування, яке проводиться в строго контрольованих умовах і дозволяє об'єктивно вимірювати необхідні характеристики педагогічного процесу. Від інших методів відрізняється простотою, доступністю, надійністю (повторюваністю результатів) та валідністю (точністю). Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовуються тести успішності, тести елементарних умінь, тести для виявлення рівня научуваності і т.п.

Соціометрія – метод вивчення групової диференціації, який дозволяє аналізувати внутріколективні взаємини. Головна його перевага – можливість представити одержані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів.

Математичні методи застосовуються для кількісного аналізу результатів дослідження,

Реєстрація – виявлення певних якостей у процесах і явищах та підрахунок їх кількості (наявності чи відсутності). Наприклад, визначення кількості учнів у класі, які навчаються на “5”, на “5” і “4”, на “5”, “4” і “3” тощо.

Ранжування – розміщення одержаних даних у певній послідовності (зростання чи спадання). Наприклад, перелік професій, які хочуть обрати випускники в порядку спадання кількості учнів, які мріють обрати ту чи іншу професію.

Шкалювання – надання цифрових показників (балів) досліджуваним характеристикам.

Моделювання – метод створення і дослідження уявної чи матеріально реалізованої системи, яка адекватно відтворює предмет дослідження і здатна замінити його настільки, що вивчення моделі дозволяє одержати інформацію про цей предмет. У педагогіці моделювання застосовується переважно у дидактичних дослідженнях для розв'язання завдань діагностики, планування та управління навчально-виховним процесом.

Статистичні методи: визначення середніх величин (середнього арифметичного, медіани), підрахунок дисперсії, середнього квадратного відхилення, коефіцієнта кореляції і т.п.