Тема 1: системна характеристика сг План
1. СГ, як об’єкт управління
2. Підприємство, організація, компанія, фірма
3. Основні концепції підприємства
4. Сутність систем, їх принципи функціонування. Системний підхід до функціонування СГ
5. Тенденції розвитку сучасної економічної системи
6. Принципи організації бізнесу
1
СГ – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (права і обов’язки), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов’язками.
СГ поділяються на:
- господарські організації;
- громадани України, іноземці, особи без громадянства.
Залежно від кількості працюючих і доходів за рік СГ поділяються на:
суб’єкти малого підприємництва
мікропідприємства
інші суб’єкти малого підприємництва
суб’єкти середнього підприємництва
суб’єкти великого підприємництва
2
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг.
Підприємство – багатоаспектне поняття за своєю сутністю:
виробничотехнічний;
організаційний;
соціальний;
економічний;
інформаційний;
екологічний;
адміністративно-правовий.
Організація – група людей об’єднаних в певні організаційні утворення з метою координації їх роботи задля досягнення спільних цілей.
Фірма – підприємства (або їх об’єднання), які функціонують в сфері торгівлі, транспорту, бідівництва, сільського господарства та в сфері послуг.
Компанія – юридична особа, що ставить собі за основну мету своєї діяльності одержання прибутку, використовується з метою показати акціонерну належність або іншу складну інтеграційну орг.структуру.
3
Основні концепції підприємства:
Неокласична теорія: причина виникнення підприємства – суспільний поділ праці. Підприємство розглядається як цілісний об’єкт, який залучає вхідні ресурси у виробництво та перетворює їх у продукцію. Поведінка підприємства визначається обсягом і структурою ресурсів, що залучаються, та продукцією, що виробляється. Основна діяльність підприємства – технологія, яка дозволяє виробляти продукцію з мінімальними витратами.
Інституційна теорія: організація створена людьми для ефективнішого використання їх можливостей. Існування підприємства обумовлене перевагами, які воно забезпечує у процесі виготовлення продукції порівняно з виробництвом тієї самої продукції без організації фірми. Поведінка підприємства характеризується особливостями укладання та виконання контрактів із зовнішніми організаціями і робітниками.
Підприємницька: грунтується на уявленнях про підприємство, як сферу реалізації підприємницької ініціативи та наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. Поведінка підприємства є результатом взаємодії менеджерів всіх рівнів.
Агентська: ефективне функціонування підприємства з позицій теорії передбачає побудову такої системи взаємодії між власниками та управлінцями, яка стимулює менеджерів до ефективного управління капіталом в інтересах власників підприємства. Передумовою виникнення є різноспрямованість інтересів власників і працівників підприємства і потреба у відокремленні функції управління від функції власності.
Еволюційна: підприємство – об’єкт системи, який можна порівняти з біологічною популяцією. Поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного чи технологічного середовища. Базова функція – управління фазами життєвого циклу.
Теорія Гелбрейта: утворення структури і використання підприємницької функції та соціальної відповідальності бізнесу. Базова функція – соціальна відповідальність і розвиток компанії і суспільства.
Системно-конструктивістська: Підприємство – система подій, яка упорядкована через матеріальні і нематеріальні структури.
Інтеграційна: узагальнена теорія підприємства, що розглядає підприємство як своєрідний системний інтегратор, що поєднує в часі і просторі різні соціально-економічні процеси.
4
З точки зору системного підходу існують такі погляди на розвиток:
А) реалізація нових цілей і цілеспрямованість змін;
Б) процес адаптації до навколишнього середовища;
В) вирішення суперечностей системи;
Г) прогрес, ускладнення системи, еволюція.
Форми розвитку:
- еволюційна;
- революційна.
Ключові риси розвитку: спрямованість, закономірність, незвротність, єдність якісних і кількісних змін, взаємозв’язок прогресу і регресу, циклічність, суперечливість, розростається в часі.
Логіка розвитку з позиції системного підходу:
1) Вихідний стан
2) коливання (флуктуації)
3) порушення стану системи
4) точка біфуркації (катастрофа)
5) вибір атрактора (стрибок)
6) зміна складу (стану)
7) зміна структури (упорядкування)
8) зміна функціонування
9) новий стан системи
Коливання – під впливом зовнішнього середовища коливання нарощуються до такого стану, коли система не може їх загасити. На цьому етапі можливі три варіанти: 1-якщо коливання незначні, особливо в керованій системі, то виникають сильні тенденції до повернення до попереднього стану. 2-якщо надзвичайно-сильні – система може зруйнуватись. 3-виникає нова дисипативна структура, тобто змінюється стан/склад системи.
Дисипативна структура – новий тип динамічного стану системи за допомогою якого вона пристосовується до змін.
В точці біфуркації система здійснює вибір шляху розвитку.
Атрактори – сукупність значень параметрів системи на альтернативних траекторіях розвитку.
Отже, процес розвитку це сукупність трьох підпроцесів: хаосу, підпорядкування, стабілізація.