Шпаруватість зерна і маса 1м³

Культура	Маса 1м³, кг	Шпарува-тість в %	Культура	Маса 1м³, кг	Шпарува тість в %
Ячмінь	580-700	45-55	Льон	580-680	35-45
Гречка	560-650	50-60	Жито	680-750	35-45
Рис	440-550	50-65	Просо	680-730	30-50
Овес	400-550	50-70	Пшениця	730-840	35-45
Соняшник	325-440	60-80	Кукурудза	680-820	35-55
Житняк широколистий	260-300	70-80	Конюшина червона	780-850	30-40

Так повітря яке циркулює у шпорах завдяки конвенції сприяє передачі тепла і переміщенню парів води. Значна газопроникність зернових мас дає змогу використати цю властивість для продування їх повітрям (при активному вентилюванні), або уводити до них пару різних отруйних речовин для знезараження (дезінсекції). Запас повітря і кисню створює в зерновій масі на певний період нормальний газообмін для живих компонентів.

Величина шпаруватості зерна і маса його залежить і основному від факторів, які впливають і на натурну масу. Так із збільшенням вологості зменшується сипкість, а отже, і щільність укладання.

Великі домішки звичайно збільшують шпаруватість зернової маси, дрібні легко розміщуються в між зернових просторах і зменшують її. Зернові маси, які містять великі і дрібні зерна, а також шорсткуваті або із зморщеною поверхнею, укладаються з меншою щільністю. При інших умовах такі і короткі зерна укладаються щільніше ніж зерна іншої форми.

У зв’язку із само сортуванням шпаруватість у різних містах зернової маси може бути неоднаковою. Це приводить до нерівномірного розподілу повітря в ній.

При зберіганні зернових мас з великою висотою насипу відбувається ущільнення їх і шпаруватість зменшується. Знаючи об’єм, який займає зернова маса і процент шпаруватості її, неважко встановити об’єм повітря в шпорах. Цю кількість повітря при активному вентилюванні беруть за один обмін.

Шпаруватість (S) визначають за такою формулою:

де, W – загальний об’єм зернової маси,

V – справжній об’єм твердих часток зернової маси.

Зерна і насіння всіх культур і зернові маси і цілому є добрими сорбентами. Вони здатні вбирати з навколишнього середовища пару різних речовин і гази.

При певних умовах спостерігається зворотній процес виділення (десорбція) цих речовин у навколишнє середовище.

У зернових масах спостерігаються такі сорбційні явища, як адсорбція, абсорбція, капілярна конденсація і хемосорбція. Здатність зернових мас до сорбції пояснюється двома причинами капілярно-пористою структурою зернини або насінини і шпаруватістю зернової маси.

Сорбційні властивості мають велике значення в практиці зберігання, обробки і транспортування зернових мас. Зміна вологості і маси партії зерна що зберігається або транспортується, також найчастіше є наслідком сорбції, або десорбції парів води.

Остання не тільки має технологічне значення, а й пов’язане з матеріальною відповідальністю людей які зберігають великі маси зерна.

Вологообмін між зерновою масою і повітрям в тій чи іншій мірі відбувається безперервно. Залежно від параметрів повітря (його вологості і температури) та стану зернової маси вологообмін відбувається у двох напрямках: а) передача вологи від зерна до повітря. Таке явище (десорбції) спостерігається, коли парціальний тиск водяних парів у повітрі; б) зволоження зерна внаслідок вбирання (сорбції) вологи з навколишнього середовища. Цей процес відбувається тоді, коли парціальний тиск водяних парів біля поверхні зерна менший від парціального тиску водяних парів у повітрі.

Вологообмін між повітрям і зерном припиняється, якщо парціальний тиск водяної пари у повітрі і над зерном одинаковий. При цьому створюється стан динамічної рівноваги. Вологість зерна яка відповідає цьому стану називається рівноважною. Інакше кажучи, під рівноважною розуміють таку вологість, яка буває при даних параметрах повіря – його вологонасиченості, температури і тиску.

Як показали дослідження, для досягнення певної рівноваги стаціонарний режим протягом досить тривалого часу (9 діб, а іноді набагато більше). Такого стану звичайно, у виробничих умовах не буває, тому зовнішні ділянки насипу зернової маси які стискаються з повітрям, безперервно змінюють свою вологість, залежно від його параметрів. Проте закономірності вологообміну зберігаються і становлять великий інтерес для практики.

Якщо тривалий час зберігати зернові мати зволоженого стану в умовах низької відносної вологості повітря, відбувається поступове зниження їхньої вологості. Навпаки, суха зернова маса при зберіганні в складі з повітрям, яке більш насичене з водяною парою зволожується, і збільшує свою масу. Це особливо помітно при зберіганні партій зерна та насіння насипом невеликої висоти (1-2 м) або при зберіганні в м’якій тарі.

Процеси сорбції і десорбції відбувається в зерновій масі і в зв’язку з різною вологістю, компонентів, що утворюють масу. Це особливо помітно у свіжозібраній зерновій масі, яка містить зерна основної культури і насіння бур’янів з дуже неоднаковою вологістю є численні дані, які свідчать, про швидкий перерозподіл вологи між основним зерном і насінням бур’янів (табл. 3).

Таблиця 3.