5. Правосуб'єктність учасників трудових відносин.

Правовим статусом суб’єкта трудового права називається його основне правове становище, закріплене трудовим законодавством.

Змістом правового статусу суб’єктів є такі елементи:

- Трудова правосуб’єктність;

- Закріплені законодавством основні (статутні) трудові права й обов’язки;

- Юридичні гарантії трудових прав та обов’язків;

- Відповідальність за належне виконання покладених на суб’єкти обов’язків(Загальні, Спеціальні).

Зауважимо, що трудовим законодавством трудова правосуб’єктність передбачена для кожного з можливих суб’єктів трудового права. Права й обов’язки та їх юридичні гарантії у правовому статусі суб’єкта передбачені різними інститутами трудового права для різних суб’єктів і входять у правовий статус суб’єкта трудового права

на підставі трудового законодавства.

Трудова правосуб’єктність як особлива властивість, що визнається за суб’єктами трудового права законодавством, означає, що за наявності певних умов вони:

• здатні бути суб’єктами конкретних правовідносин у сфері праці;

• володіти правами й нести обов’язки.

Трудова правосуб’єктність завжди означає здатність громадянина, організації (роботодавця), трудового колективу своїми діями набувати суб’єктивні права та обов’язки, що становлять зміст конкретних правовідносин.

Трудова правосуб’єктність є передумовою надання суб’єктові трудового права прав та обов’язків, які безпосередньо випливають з дії закону.

Суб’єктивні права та обов’язки, що випливають із закону, є основою правового статусу суб’єкта трудового права.

Зміст правового статусу суб’єкта трудового права доповнюють гарантії здійснення прав і відповідальність за належне виконання обов’язків.

6. Поняття та класифікація суб'єктів трудового права.

Суб’єкти трудового права — це учасники iндивiдуальних, колективних трудових та iнших вiдносин, якi є предметом трудового права i якi на пiдставi чинного законодавства надiляються суб’єктивними правами та вiдповiдними обов’язками.

Види суб’єктiв трудового права: працiвники, роботодавцi, трудовi колективи; профспiлковi органiзацiї; державнi огани.

Кожний суб’єкт має певний статус, тобто сукупнiсть прав i обов’язкiв, (наданих йому як учаснику правовiдносин), якi дозволяють брати участь у конкретних, пов’язаних iз суспiльно-трудовою дiяльнiстю правовiдносинах, якi входять до предмета трудового права.

Елементи правового статусу суб’єктiв:

— трудова правосуб’єктнiсть — особлива якiсть, що визначається за суб’єктами трудового права i означає, що при наявностi певних умов вони можуть бути суб’єктами конкретних правовiдносин у сферi працi, можуть володiти правами та обов’язками, або набувати їх своїми дiями;

— суб’єктивнi права i обов’язки, що зафiксованi в нормативних актах (статутнi права i обов’язки);

— гарантiї прав i обов’язкiв — правовi норми, якi сприяють реалiзацiї прав та виконанню обов’язкiв;

— вiдповiдальнiсть за невиконання чи неналежне виконання обов’язкiв (забезпечується, як правило, через санкцiї нормрiзних галузей права).

Трудова правосуб’єктнiсть (праводiєздатнiсть) — це надана закономм ожливiсть особи бути учасникомтрудових та пов’язаних з ними правовiдносин. Вона охоплює:

— правоздатнiсть, — тобто гарантовану закономм ожливiсть мати трудовi права;

— дiєздатнiсть — тобто здатнiсть своїми дiями набувати й реалiзовувати права i обов’язки, а також нести за їх порушення юридичну вiдповiдальнiсть.