39. Трудові правовідносини.

Трудовi правовiдносини — це врегульованi нормами трудового права суспiльнi вiдносини, що виникають на пiдставi укладення трудового договору, контракту чи iншого юридичного факту з приводу участi працiвника (робiтника або службовця) в працi на пiдприємствi, установi чи органiзацiї. Це вольовi суспiльнi вiдносини, врегульованi нормами трудового права.

Елементи правовiдносин: суб’єкти, об’єкти та змiст правовiдносин при наявностi вiдповiдних правових норм.

Особливостi трудових правовiдносин:

— наявнiсть спецiального суб’єкта (це робiтники та службовцi; не є суб’єктами трудових правовiдносин вiйськовослужбовцi та iн.);

— наявнiсть специфiчного об’єкта (виконання трудових обов’язкiв з певної спецiальностi, квалiфiкацiї, на конкретнiй посадi) (ст. 21 КЗпП);

— вiдносини опосередковують включення працiвника у трудовий колектив i участь його у трудовому процесi (у більшості випадків за окремимвиняткомроботи в роботодавця—фiзичної особи);

— пiдпорядкування працiвника режиму роботи та правилам внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи, органiзацiї;

— двостороннiсть;

— вiдплатнiсть;

— мають продовжувальний (тривалий) характер у більшості випадків, (можуть iснувати постiйно з моменту працевлаштування до факту смертi працiвника), (за винятком законодавчих обмежень) (ст. 23 КЗпП);

— мають особистий характер (працiвник не має права самостiйно, без дозволу керiвника передоручати роботу iншому працiвниковi) (ст. 30 КЗпП);

— визначенiсть нормпрацi;

— складнi правовiдносини — включають ряд елементiв (груп прав i обов’язкiв, якi мають майновий i немайновий характер (наприклад, пов’язанi з оплатою працi, пересуваннямпо службi, захистомчестi та гiдностi). Обов’язковим, звичайно, є i волевиявлення сторiн.

40. Порядок звернення до дсз.

Громадяни, якi звернулися до державної служби зайнятостi як особи, що шукають роботу, мають право на безплатну професiйну орiєнтацiю, консультацiю, пiдготовку, перепiдготовку, одержання вiдповiдної iнформацiї з метою вибору виду дiяльностi, професiї, мiсця роботи, режиму працi.

Громадяни мають право займатися трудовою дiяльнiстю у перiод тимчасового перебування за кордоном, якщо вона не суперечить чинному законодавству України i країни перебування. Iнтереси громадян України, якi тимчасово працюють за кордоном, захищаються угодами, що укладаються мiж Україною та iншими державами.

41. Соціальне партнерство.

Соцiальне партнерство — це добровiльна, основана на незалежностi та рiвноправностi сторiн, тiсна взаємодiя (дiалог, переговори) об’єднань працiвникiв, роботодавцiв, а в окремих випадках i держави в ходi розробки, прийняття, змiни та застосування соцiально-трудових норм.

У нашiй державi соцiальне партнерство реалiзується в таких формах, як колективно&договiрнi акти: колективнi угоди та договори, ранiше — ради трудових колективiв, виробничi наради. Зараз, на жаль, законодавчо повноваження останнiх практично лiквiдовано. Правовий механiзм соцiального спiвробiтництва удосконалено прийняттямнових нормативно-правових актiв i створенняморганiв, якi сприяли б урахуванню iнтересiв працiвникiв i роботодавцiв i попередженню або швидкому вирiшенню колективних трудових спорiв, конфлiктiв (Нацiональна рада соцiального партнерства, Нацiональна служба посередництва i примирення та iн.).

Суб’єкти соцiального партнерства.

Держава через державнi органи забезпечує прийняття законодавчих актiв щодо мiнiмальних правових гарантiй в трудових i соцiальних вiдносинах (умови та оплата працi, час вiдпочинку, соцiальне забезпечення тощо).

Роботодавцi в договорах i угодах одночасно захищають свої iнтереси й несуть основну частку вiдповiдальностi за прогрес i розвиток виробництва. Вiдповiдно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття» представниками роботодавцiв є об’єднання та спiлки роботодавцiв чи iншi уповноваженi роботодавцями органи (представники).

Працiвники, iнтереси яких представляють в основному профспiлки, вiдстоюють свої професiйнi та соцiальнi права шляхом пiдвищення встановленого державою мiнiмуму цих прав.

Змiстом соцiального партнерства є: домовленiсть з питань забезпечення зайнятостi та створення додаткових робочих мiсць; створення безпечних умов працi й охорони здоров’я працiвникiв; дотримання законодавства про оплату працi та соцiального захисту працюючих в межах, не нижчих, нiж встановлено законом тощо.

Соцiальне партнерство не тiльки iдеологiчна концепцiя, а й закрiплена в мiжнародно-правових стандартах модель поведiнки учасникiв соцiально-трудових вiдносин, що охоплює:

- норми про спiвробiтництво мiж пiдприємцями та працiвниками на рiвнi пiдприємства;

- норми про консультацiї та спiвробiтництво мiж державною владою та об’єднаннями роботодавцiв i працiвниками на галузевому й нацiональному рiвнях; норми про тристороннi консультацiї для сприяння застосуванню мiжнародних трудових норм (Рекомендацiї МОП).