31. Трудові книжки.

Трудова книжка є основним докум ентомпро трудову дiяльнiсть працiвника.

Трудова книжка — це основний документ, який характеризує трудову дiяльнiсть робiтникiв i службовцiв i за яким визначається трудовий стаж працiвника при виходi на пенсiю.

Трудовi книжки ведуться на всiх працiвникiв, якi працюють на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або у фiзичної особи роботодавця понад п’ять днiв, а також на позаштатних працiвникiв за умови, якщо вони пiдлягають державному соцiальному страхуванню. Працiвникам, якi приймаються на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пiзнiше п’яти днiв пiсля прийняття на роботу.

До трудової книжки заносять вiдомостi про роботу (посаду, спецiальнiсть, квалiфiкацiю), номери та дати наказiв про прийняття, звiльнення, переведення, час служби у Збройних Силах України, час навчання в професiйних i вищих закладах освiти, час догляду за iнвалiдомI групи та дитиною iнвалiдом до 16 рокiв, перiод одержання допомоги по безробiттю (службами зайнятостi), заохочення та нагороди за успiхи в роботi на пiдприємствi, в установi, органiзацiї; вiдомостi про стягнення до неї не заносять. Трудовi книжки працiвникiв зберiгаються як документи

суворої звiтностi в закладах i установах. Вiдповiдальнiсть за органiзацiю ведення облiку, зберiгання i видачу трудових книжок покладається на роботодавця.

32. Поняття, юридична природа колективного договору та сторони колективного договору.

Колективний договір — це правовий акт, який регулює соціально-трудові, виробничі відносини між працівниками організації (структурних підрозділів) і роботодавцем.

Сторони колективного договору. Згідно зі ст. 12 КЗпП він укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а в разі їх відсутності — представниками, обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених

ними органів, — з другого.

33. Сфера укладання, сторони та зміст колективного договору.

Сфера укладання колективних договорів. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, які характеризуються тим, що:

• використовують найману працю;

• мають право юридичної особи.

Сторони колективного договору. Згідно зі ст. 12 КЗпП він укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а в разі їх відсутності — представниками, обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених

ними органів, — з другого.

Колективний договір — це правовий акт, який регулює соціально-трудові відносини між працівниками організації (структурних підрозділів) і роботодавцем.

Сторонами колективного договору є працівники організації і роботодавець в особі уповноважених представників.

Зміст і структура колективного договору визначається його сторонами в межах їхньої компетенції. Предметом колективного договору є сфера застосування праці та відтворення робочої сили. Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови, покликані врегулювати соціально-трудові відносини в даній організації. Ці умови визначають права й обов’язки сторін, а також відповідальність за їх порушення.

Взаємні зобов’язання вказані в інститутах трудового права, зокрема, щодо:

• змін в організації виробництва і праці;

• забезпечення продуктивної зайнятості;

• нормування праці та її оплати, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

• участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом організації);

• режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку;

• охорони праці;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників;

• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

• умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.