59.Технологія вирощування гречки.

Попередники Досвід показує, що для одержання високих врожаїв гречку треба розміщати на родючих, чистих від бур`янів полях. Кращими для неї є просапні (картопля, буряки, кукурудза), які удобрювались і за якими проводився належний догляд. Гарні попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші - ярі зернові, соняшник, сорго. Обробіток грунту. Обробіток грунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватись на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні вслід за збиранням урожаю на полях засмічених однорічними бур`янами дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур`янами (пирій, свинорий) - у двох напрямках на глибину 10-12см, - коренепаростковими бур`янами (осоти, молочай, березка польова та інші) - на глибину 12-14см безвідвальним лемішними лущильниками або плоскорізними знарядями. Через 12-14 днів, після масового проростання бур`янів, поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25см , а на дерново-підзолистих грунтах - на глибину орного шару (18-20см).

 

Після збирання пізніх просапних культур (буряків, картоплі) чисті від бур`янів поля обробляють дисковими боронами БДТ-7, БДТ-10 або плоскорізами (наприклад КПГ-2-150) на глибину 23-25см без попереднього лущення. Весняний обробіток починають із ранньовесняного боронування (закритя вологи) зубовими боронами, коли верхній шар грунту досягне фізичної стиглості. Потім проводять дві культивації (на 10-12 та 8-10см) з розривом у часі, який потрібно для проростання бур`янів. Передпосівну культивацію краще робити буряковими культиваторами УСМК -5.4 А на глибину 3-4см. Якщо грунт пухкий та недостантьо вологий, то перед сівбою роблять коткування поля.  Удобрення. Під гречку не рекомендується вносити гною та аміачних форм мінеральних добрив, щоб запахом не відлякувати бджіл. З цієї причини та від того, що гречка використовується як харчовий і дієтичний продукт, не слід застосовувати і гербіциди. Краще органічні добрива вносити під попередник. Мінеральні ефективно можна використовувати в основному удобрені, під час сівби, а на широкорядних посівах - і в підживленні. Фосфорно-калійні добрива слід вносити восени, азотні - під першу або другу весняну культивацію. Не слід вносити під гречку хлоровмісні калійні добрива (КСl, калійна сіль і ін.), особливо весною. Добрі результати дає рослинний попіл. В рядки під час сівби вносять по 50-80кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив - N45-60Р45-60К45-60. На родючих грунтах дозу азоту зменшують. Під час інкрустування насіння слід додавати солі мікроелементів бору, міді, молібдену, цинку в кількості 25-50г мікроелемента на гектарну норму насіння. Сівба Для вирощування потрібно брати сорти, рекомендовані для даної грунтово-кліматичної зони: Іванна (С), Аеліта (П), Астра (Л), Вікторія (ЛП), Глорія (С), Зеленоквіткова (П), Кара-Даг (С), Київська (СЛ), Крупинка (СЛ), Лілея (ЛП), Лада (ЛП), Любава (СЛП), Майська (Л), Орлиця (П), Роксолана (П), Скороспєлка (С), Степова (С), Сумчанка (СЛ), Українка (СЛП). Слід використовувати крупні фракції ваговитого насіння категорії РН-1-3 з чистою не нижче 99% і лабораторною схожістю не нижче 92%. Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця або активним вентилюванням при температурі 35-38?, а потім протруюють за методом інкрустування для захисту від сірої гнилі, борошнистої роси та інших хвороб з додаванням мікроелементів. Сіяти гречку можна тоді, коли грунт на глибині 10см прогріється до 10-12°C і зникне загроза повернення заморозків, зміщуючи їх так, щоб під час масового цвітіння-формування плодів вона не потрапляла під спеку. Для цього іноді сіють у 2 строки з інтервалом 10-15 днів. Період сівби гречки настє в Поліссі в першій декаді травня, в Лісостепу - наприкінці квітня - в першій декаді травня, в Степу -наприкінці квітня. На чистих полях гречку сіють звичайним рядковим способом зерновими сівалками, на забур`янених - широкорядним (45см) або стрічковим (45+15см) буряковими сівалками ССТ-12А, ССТ-12 Б з пристосуванням СТЯ-27000. Орієнтовні норми висіву при звичайному рядковому способі сівби в Поліссі -4-5, Лісостепу-3-4.5, Степу-2.5-3.5млн схожих насінин на 1га ; при широкорядному- відповідно 2.2-2.5; 2.1-2.5; 1.9-2.2 млн. Глибина висіву насіння на легких грунтах 4-5см, а на важких -2-3 см. За сухої погоди глибину загортання слід збільшувати на 1-1.5 см. Догляд за посівами .За сухої погоди і недостатньої вологості грунту після сівби поле коткують котками ЗККШ-6, боронують боронами ЗБП-0.6А. Якщо до появи сходів випадають дощі і утворюється щільна кірка, то посіви обробляють ротаційними мотиками або боронують легкими боронами упоперек до сівби. Для боротьби з бур`янами посіви можна боронувати у фазі першого справжнього листка. Боронувати треба за сонячної погоди, вдень, коли рослини втрачають тургор. На широкорядних посівах проводять 2-3 міжрядні розпушування культиваторами УСМК- 5.4 А (Б) або іншими. Перше розпушування, якщо не проводилось боронування, проводять у фазі першого справжнього листка на глибину 5-7см із залишанням захисних смуги 8-10см; друге розпушення проводять на глибину 8-10см на початку бутонізації, третє - з підгортанням рослин - на початку цвітіння, на глибину 6-8см (захисна смуга 8-10см).

 Важливим заходом догляду за посівами є запилення гречки з допомогою бджіл. Для цього вивозять пасіки з розрахунку 2-3 бджолородини на 1 га. Відстань бджоловідвідування не повинна перевищувати 500 м. Збирання. Збирають гречку частіше роздільним способом. Вибрати оптимальний строк збирання важко, бо період плодоутворення і достигання розтягнутий в часі. Скошують її у валки, коли достигне 75-80% плодів. Краще скошувати у ранкові години. Через 4-6 днів, коли вологість стебел і листків зменшиться до 30-35%, а зерна - до 16-18% - валки обмолочують зерновими комбайнами, регулюючи їх так, щоб при найповнішому вимолочуванні, не було обрушування і подрібнення зерна.

60.ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ПРОСА. Просо вимогливе до попередників, бо від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур'янами. В цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі чисті від бур'янів поля . Кращі попередники - зернові бобові, удобрені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах де немає кукурудзяного стеблового метелика - і кукурудза. Погані для нього попередники - просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава. Обробіток грунту повинен бути спрямований на очищення поля від бур'янів. Для цього після культур, які збирають рано, застосовують напівпаровий або поліпшений зяблевий обробіток, а після пізніх культур - звичайний зяблевий обробіток. Після збирання ранніх культур відразу проводять лущення стерні на глибину 6-8см дисковими лущильниками ЛДГ10,ЛДГ15,ЛДГ20, після проростання бур'янів - оранку на глибину 20-22 см. Далі по мірі потреби поле слід боронувати та культивувати по мірі з'явлення сходів бур'янів. При багаторічному типі забур`янення після збирання попередника поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8см, після проростання бур`янів, через 12-14днів, поле лущать лемішними лущильниками на глибину 12-14см, а потім, коли проростуть бур`яни - проводять зяблеву оранку на глибину 20-22см. Добрі результати дає пошаровий плоскорізний обробіток грунту: на полях забур`янених багаторічними коренепаростковими бур`янами після збирання попередника поле розпушують плоскорізом на глибину 10-12см. Після проростання бур`янів поле другий вдруге розпушують плоскорізом на глибину 14-16см, а втретє - у жовтні, на глибину 23-25см. Поля після просапних (картоплі, буряків) обробляють з допомогою дискових знарядь та культиваторами з одночасним боронуванням. Весняний обробіток починають з ранньовесняного боронування і шлейфування. Потім проводять 2-3 культивації, останню з яких на глибину загортання насіння. На пухких грунтах, щоб уникнути надмірно глибокого загортання насіння, перед сівбою поле коткують. Удобрення. Просо добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Але органічні добрива доцільно вносити під попередник, щоб уникнути додаткового забур`янення. Норми мінеральних добрив розраховують балансовим методом або користуються N40 рекомендованими і поправочними коефіцієнтами на забезпечення грунту елементами живлення. Середніми нормами мінеральних добрив є N40-Р70К40-70. Всю кількість фосфорно-калійних добрив краще вносити восени під основний обробіток грунту, а азотні - під культивацію весною, за винятком N10Р10К10, які вносять під час сівби в рядки. Сівба. Для вирощування беруть сорти, які відповідають цілі вирощування і рекомендовані для грунтово-кліматичної зони: зернові сорти-Веселоподіляське 16(СЛП), Веселоподолянське 632 (С), Лілове (ЛП), Харківське 86 (Л); ціні сорти - Веселоподолянське 176 (П), Київське 87 (Л), Миронівське 51 (СЛП), Миронівське 94 (ЛП), Сонячне (Л), Старт (С), Сяйво (СЛП), Харківське31 (СЛ), Харківське 57 (СЛП). Насіння повинно бути не нижче категорії рН-1-3, добре очищеним і відсортованим, з лабораторною схожістю не нижче 92% і чистотою не нижче 98%. Не пізніше як за 3-5 днів (а краще за 1-2 місяці) до сівби насіння протруюють проти сажки, кореневих гнилей, пліснявіння за методом інкрустування бенлатом (2кг/т),вітаваксом (2кг/т), фенорамом (2кг/т), фундазолом (2кг/т) або іншими протруйником. Сіяти просо потрібно тоді, коли грунт на глибині 10см прогріється до 10-12°C і зникне загроза заморозків: в Степу це в середині квітня, Лісостепу - першій декаді травня, в Поліссі - в середині травня. На засмічених бур`янами полях та в регіонах недостатнього вологозабезпечення висівають широкорядним (45см) або стрічковим способом (45+15); за доброго вологозабезпечення на чистих полях - звичайним або вузькорядним способом сівалками СЗ-3.6, СЗ-5.4, СЗТ-3.6, СЗЛ-3.6, СЗП-3.6, СЗС-2, широкорядні посіви - сівалками буряковими ССТ-12А з пристроєм СТЯ-23.000. Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких грунтах- 5-6см,середніх-4-5,важких-3-4см.При недостатньому вологозабезпеченні глибину збільшують на 1-2см. Польова схожість насіння у проса нижча, ніж у інших культур і часто не перевищує 70-75%. Тому застосовують порівняно високі норми висіву насіння. При звичайному рядковому способі сівби у Степу - 3-3.5млн, (20-22кг/га), Лісостепу - 3.5-4.5 (24-30кг/га), в Поліссі - 4.5-5млн схожих насінин на 1га (30-34кг/га). При широкорядній сівбі норми висіву зменшують на 0.5-0.7млн/га Догляд за посівами. Вслід за сівбою проводять коткування котками ЗККШ-6. Для знищення бур`янів у стадії білої ниточки, за 2-5 дні до з`явлення сходів проса посіви боронують легкими або середніми боронами (ЗПБ-0.6А, БЗСС-1.0) поперек сівби при швидкості 5-6км/год. Пізніше, у фазі кущення, при сильній забур`яненості можна використати гербіциди: агрітокс (0.7-1.5л/га), базагран(2-4л/га), баззагран новий (2-4л/га), 2М-4Х (0.5-1.1л/га) або інші.

На широкорядних посівах перший міжрядний обробіток проводять у фазі 3-4 листків культиваторами УСМК-5.4,обладнаними плоскорізними лапами-бритвами на глибину 4-5см; друге -у фазі кущення тим же агрегатом із стрілчастими та долотоподібними лапами на глибину 5-6см ( при потребі з одночасним підживленням азотними добривами). Якщо є потреба, третє розпушування міжрядь виконують на таку ж глибину в середині фази стеблування. Під час вегетації на просі можуть проявлятись такі хвороби як бактеріоз, пирикуляріоз, гельмінтоспоріоз, склероспороз. Найбільш шкодочинні шкідники - просяний комарик, який від яйця до дорослої стадії розвивається у квітках проса, хлібна смугаста блоха, стебловий кукурудзяний метелик, дротяники підгризаючі совки. Обробку фунгіцидами та інсектицидами слід проводити лише при прогнозуванні інтенсивності їх розвитку вище економічної межі шкодочинності. Збирання. На час збирання солома проса сира, або й зелена. Тому збирати просо треба роздільним способом, коли у більшості волотей достигне 80% зернівок. Скошене у валки просо обмолочують, коли вологість зерна зменшиться до 15-16% і достатньо підсохне солома. Обмолот треба проводити добре відрегульованими комбайнами і не допускати обрушування зерна.

61.ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ. Попередники Вибір попередників відіграє вирішальне значення в плані забезпечення біологічної потреби гібрида у воді, поживних речовинах, а також регулювання чисельності шкідливих організмів. Кращими попередниками є озимі культури, зернобобові, картопля, гречка. Кукурудза одна із зернових культур, яка може вирощуватися монокультурою. У зонах недостатнього зволоження не рекомендується сіяти кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину (соняшник і цукровий буряк).ЗАСТОСУВАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ І ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ. Кукурудза дуже вимоглива до наявності в ґрунті необхідної кількості легкозасвоюваних поживних речовин. На формування 1 тонни зерна з відповідною кількістю стебел, листя використовує азоту 24-30 кг, фосфору 10-12 кг, калію 25-30 кг. Враховуючи високу вартість мінеральних добрив, раціональні системи застосування туків повинні формуватися на основі використання помірних доз. У реакції ґрунтового розчину з кислотністю гібриди кукурудзи наводяться в досить широких межах: від 5,0 рН до 8,0 рН. Оптимальна реакція ґрунтового розчину для гібридів кукурудзи становить - 6,5 рН. Дози і співвідношення мінеральних добрив розраховують на основі фактичної родючості за даними агрохімічного аналізу ґрунту і запланованого рівня врожаю При відсутності органічних добрив кількість мінеральних добрив збільшується в півтора-два рази, погано переносить підкислені ґрунти, тому внесення вапна (3-5 ц / га) або дефекату (5-10 т/га) під попередню культуру або безпосередньо під культуру позитивно впливає на ріст і розвиток, урожай і якість зерна і зеленої маси. Спосіб обробка. Поверхнева обробка ґрунту після попередника проводиться безпосередньо після збирання. Глибина обробки до 7-10 см (дисковий лущильник або дискова борона ЛДГ 15, БДТ 7). Зяблева оранка проводиться безпосередньо після внесення добрив на глибину 25-30 см плугом з передплужниками (ПЛН-5-35), оборотні плуги ПО-4-40 ППО-5-40, ПНО-8-40. Глибина залежить від структури ґрунту і кліматичних умов району. Осіннє чизелювання (глибоке розпушування) особливо ефективно на важко-суглинних чорноземах і на ґрунтах, які мають неглибоке залягання ілювіального горизонту (сірі лісові, сірі опідзолені) на глибину 40-45 см плугом-чизель. Весняна передпосівна обробка ґрунту повинна бути спрямована на максимальне збереження вологи, створення пухкого посівного шару на зораних площах. Ранньовесняне боронування проводиться при фізичній стиглості ґрунту рівномірно на глибину до 5 см. Не ущільнювати ґрунт важкою технікою, забезпечити повний розрив капілярів в 5 см шарі ґрунту. Вирівнювання проводиться під кутом 45-50° до напрямку основної обробки з використанням випрямлячів ВПН-5, 6, ВП-8, шлейф борін. На якісно оброблених і вирівняних з осені полях, весною можна виключити одну ранньовесняну культивацію, обмежившись передпосівною. При підвищеній засміченості ґрунту багаторічними бур'янами в передпосівний період провести дві культивації зябу: - на глибину 8-10 см, передпосівну - на глибину загортання насіння кукурудзи (6-8 см). На незораних з осені площах доцільно навесні застосувати обробку важкими дисковими знаряддями на глибину 12-14 см з наступною культивацією (КПС - 4,2, УСМК - 5,4) в агрегаті з зубовими боронами для створення дрібно грудочкуватої структури з метою збереження вологи. При пересіві загиблих або розріджених озимих в системі весняної обробки слід застосовувати дискові знаряддя типу БДТ-7, які найбільш ефективно знищують рештки озимих культур і провести одну-дві різноглибинні культивації. Система хімічного та біологічного захисту гібридів кукурудзи. Для захисту посівного матеріалу і проростків від хвороб і шкідників необхідно правильно підібрати фунгіцид. Зменшити норму витрат протруйників на 20-30% можна за рахунок мікроелементів при інкрустації. Ефективність протруйників підвищується при застосуванні їх з методом інкрустації полівініловим спиртом (ПВС), натрієвої сіллю карбоксілметилцеллюлози (Na КМЦ) у поєднанні з гумат калію ТМ АГрогумат - ЦИНК. Базовий гербіцид застосовується з урахуванням типу засміченості, агротехнічних і фінансових можливостей господарства. Необхідно підкреслити, що обробка насіннєвих посівів страховими гербіцидами повинна враховувати реакцію батьківських форм. Негативно впливають на ріст і розвиток рослин насіннєвої кукурудзи гербіциди Тітус 25 в.г., Базис. Рекомендуємо у фазі 3-5 листків та 7-9 листків провести обробку посівів розчином гумат калію з мікроелемента . Строки сівби і глибина загортання насіння

До сівби приступають, коли ґрунт на глибині 6-8 см прогріється до 10-12°С. Сівалку потрібно добре налаштувати для забезпечення певної густоти стояння рослин. Правильне розташування рослин у рядку забезпечує оптимальну густоту кожного гібрида з формуванням повноцінного качана на кожній рослині. Глибина загортання насіння 5-6 см, а якщо верхній шар ґрунту дуже швидко пересихає - сіють на глибину 6-8 см, але обов'язково у вологий шар ґрунту. Посів проводиться сівалками пунктирного посіву СУПН-12А (ХТЗ-161), СПЧ-6, СУПН-8 (МТЗ-80, 82), зі швидкістю руху агрегату 4-5 км/год. Після посіву ґрунт слід прикатати кільчасто-шпоровими катками або гладкими в агрегаті з боронами. Оптимальна густота рослин на 1 га перед збиранням врожаю Щільність визначається біологічними особливостями гібридів та ґрунтово-кліматичними зонами їх вирощування. Для отримання рекомендованої густоти рослин перед збиранням врожаю, при посіві норму висіву насіння збільшують: у степовій зоні на 10-15%, лісостеповій зоні - на 15-20%, а в поліській - на 20-25%.Кількість рослин на 1 га в залежності від відстані між рослинами в рядку при міжряддя 70 смми Агрогумат - ЦИНК (0,5 л на 1 га). Догляд за посівами створює сприятливі умови для отримання дружних сходів кукурудзи, дозволяє утримувати посіви в чистому від бур'янів стані, а також зберегти вологу в посівному і орному шарі ґрунту. Через 4-5 днів після посіву проводять перед сходове  боронування зубовидним боронами. Швидкість руху агрегату 5-6 км/год. У фазі 3-5 справжніх листочків посівів обробляють гербіцидами (табл. 1). Під час вегетації при необхідності потрібно провести одну-дві міжрядні обробки разом з підживленням. Міжрядну обробку починають в першу чергу на полях засмічених осотом рожевим і жовтим. Глибини першої обробки 10-12 см, другої - 6-8 см. Ефективне підгортання рядків кукурудзи підгортачами під час останньої міжрядної обробки. Підгортання стимулює утворення додаткових коренів, знищує бур'яни у захисній зоні рядка, особливо злакових. При високій потенційній засміченості ґрунту насінням різних термінів проростання, стійкість окремих видів бур'янів до хімічних препаратів вимагає поєднання механічних і хімічних заходів догляду за посівами. ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Перед збиранням врожаю зерна обкошують краї, розбивають поля на загінки. Ширина прокосів між загінками не менше 8,4 м, ширина поворотної смуги 20-30 м. Збирання кукурудзи проводять при мінімальній висоті зрізу стебла (8-10 см). Роботу збиральних агрегатів організують тільки груповим способом. Збирання кукурудзи на зерно доцільно починати наприкінці воскової стиглості і закінчувати не більше ніж за 10 - 15 днів. Запізнення з початком збирання і його затягування призводить до великих втрат урожаю. При збиранні врожаю протягом 10 днів втрати зерна врожаю можуть скласти близько 2,4%, протягом 15 днів - 8,0%, 20 днів - 18,8%. Збирання кукурудзи з обмолотом зерна починають при вологості зерна 30% і нижче. При цьому використовують комбайн СК-5 «Нива» з приставкою ППК-4, ДОН-1500, ДОН-2000, Славутич, Лан, Franz Kleine, Chellenger, Bizon, Claas , John Deere, Deutz-Fahr, новими комбайнами ККП-3, КСКУ-6, застосовуючи нові приставки ПКК-10, ПКК-5, ПЛС-5, ПЗС-8. Післязбиральна доробка зерна Зібране зерно з вологістю 20-30% з метою уникнення самонагрівання і зниження вологості необхідно ретельно перемішувати, що дозволяє знизити вологість на 2-3%. Для цього використовують машини ОВС 25, ОВП 20А, ОС 4,5 А та інші. Зібране зерно кукурудзи необхідно своєчасно досушити до 14-13% вологості. У такому стані воно довго зберігається і не втрачає фуражних якостей. Отже, наявність сушарок в господарствах, які вирощують кукурудзу, важлива і обов'язкова.

62. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ РИСУ. Сорти і гібриди . На І988 рік по Українській РСР районовапо п'ять сортів рису. Всі вони виведені у Всесоюз­ному науково-дослідному інституті рису. Горизонт. 1 Напівінтенсивного типу, середньо­ранній, тривалість вегетаційного періоду 102 — 128 днів. Рослини середпьорослі. Ма­са 1000 зерен 28-30 г.Дунай. Інтенсивного типу, середньостиглий, тривалість вегетаційної о періоду 113 —130 днів.Висота рослини 90-95 см. Маса 1000 зерен 34-30 г.

Краснодарський 424. ІІапівінтенсивного тину, ссрсдньо-, пізньостиглий, трнвалісіь вегетаційно­го періоду 125-145днів. Рослпни високі, 100— 130 см. Маса 1000 зерен 31-34 г.. Малиш. Інтенсивного типу, ранньостиглий, до­стигає за 100-110 днів. Пірикуляріозом майже не уражується. Рослини низькорослі, 66-74 см, маса 1000 зерен 27—28 г. Спальник. Інтенсивного чипу, середньостиг­лий, тривалість вегетаційного періоду 120-125 днів. Рослини невисокі, 70 -80 см. Уражується пірикуляріозом слабко або середньо. Маса 1000 зерен 28—30 г. Обробіток грунту. Вирощування рису кілька років на одному місці посилює розмноження специфічних бурянів — просянок, буль-бокомніиу та ін. Тому основним завданням обробітку грунту є мак­симальне знищення бур'янів і нагромадження в грунті доступних елементів живлення. Дуже мілке загортання насіння та необхід­ність затоплення рослин рівномірним шаром води потребують, як уже зазначалося, ретельного планування й вирівнювання поверхні. Особливості обробітку пов'язані також з тим, що при перебуванні під шаром води в грунті нагромаджуються відновлені шкідливі сполуки, які нездатні розкладатися й вивільняти елементи живлен­ня без доступу кисню. Під рис застосовують зяблевий обробгнж грунту плугами з пе­редплужниками па глибину 20-27 см (залежно від глибини орно­го шару), а при заорюванні багаторічних трав —до 30 см. Післн пранки грунт не обробляють, а залишають гребенистим, щоб він провітрювався, перемерзав взимку і взагалі зазнавав дії змін погодннх умов. Па полях, де вирощували не рис, а інші культури, після оранки поверхню вирівнюють планувальниками. Навесні провадять 2-3 культивації чизель-культиваторами на глибину 15-18 см з одночасним боронуванням. Після другої культивації поверхню старанно вирівнюють планувальниками. Перед­посівну культивацію з внесенням добрив провадять па глибину 8-12 см, потім боронують і коткують важкими котками. Внесення добрив. Рис дуже чутливий до добрив. Па кожен центнер врожаю зерна (з відповідною кількістю соломи) він виносить з грунту 2,4 кг азоту, 1.2 кг фосфору, 3 кг калію. Па Україні рис вирощують переважно па каштанових і солонцюватих грунтах, де потреба рослин у калії майже повністю задовольняється. Тому калійні добрива з розрахунку 30 кг/га діючої речопвини вносять ліпне при вирощуванні рису на чорноземах. Азотних і фосфорних добрив у перший рік вносять не менш як по 90-120 кг/га. а на повторних посівах дозу збільшують на 20кг/га. Більшу частину добрив вносять до сівби. Якщо сівбу впровадять сіналкамн, доцільно в рядки внести по 50 кг/га суперфосфату. Під час вегетації роблять 1—2 підживлення за допомо­гою авіації. Вносять 30 кг/га азотних і фосфорних добрив (за діючою речовиною). Кра­щим з фосфорних добрив е суперфосфат і преципітат, а з азотних —сірчанокислий амопііі, сечовина, хлористий амоній. Нітратні азотні добрива дія рпсу непридатні, бо легко вимиваються. з грунту. Дуже підвішують урожаіі рису органічні добрива. Вносять під нього по 40 т/га гною або приорюють зелену масу сидеральних культур. Осіаннім часом широко досліджується питання ефективності внесення подрібненої соломи як органічного добрива. Місце в сівозміні. Важливим заходом підвищення врожанності рису є правильне чергування його в сівозмінах з суходільними культурами. На заплавних річкових долинах, де навесні довго застоюється вода, рис висівають після овочевих культур. Сам рис є також добрим попередником для овочевих культур. Беззмінна культура рису призводить до забур'янення площі і зрештою до зниження врожаю. При вирощуванні на каштанових, солонцюватих та інших грунтах, придатних для рису, його розміщують після багаторічних бобових трав. Кращими попе­редниками для рису є люцерна, конюшина. Крім того, рис висі­вають після просапних культур - цукрових буряків, картоплі, баштанних, овочевих, а також після зернобобових у зайнятому пару (гороху, сої, вики та ін.). На Всесоюзній рисовій дослідній станції, у Краснодарському краї прожайність рису після конюшини становила 45,5, а після рису — 33,6 ц/га. Догяд за посівами. В Україні рис вирощують із застосування режиму зрошення за типом скороченого затоплення . При появі сходів злакових бур'янів (плоскухн та пі.) посіви рису по сходах обробляють сумішшю гербіцидів сатурну (3 кг/га) і пропаніду (3 кг/га за діючою речовиною) і через 6-10 год чеки затоплюють. На початку кущення посіви обприскують проти шкідників (рисо­вого комарика, прибережної мухи та ш.) метафосом або фосфамідом у нормі 1 - 1.5 кг/га одного з препаратів. Проти болотних бур'янів посі­ви у фазі 8-10 листків та фазі кущення обробляються малими нор­мами гербіцидів — амінною сіллю 2,4Д (2 кг/га за діючою речо­виною), базаграном (1.9 кг/га) або 2М-4Х-0.5 (0.7 кг/га) у суміші з базаграном (1 - 1,5 кг/га за діючою речовиною). Застосовують, зок­рема, метод ультрамалооб'ємного обприскування посіву (УМО) висококонцентрованими гербіцидами, які не викликають опіків рос­лин, без застосування води. При з'явленні на рослинах ознак захворювання на пірикуляріоз рис обробляють такими препаратами, як рацид-П (1-2 кг/га). ци-неб (3 кг/га) або фундазол (2 кг/га). В період появи сходів — виходу у трубку залиті водою рисові поля розпушують в інтервалі 5-7 днів. Це поліпшує аерацію ґрунту, знищується біологічна плівка водоростей, гинуть бур'яни. Збирання врожаю Зерно у волотях рису достигає неодночасно і раніше, ніж висихає солома. Тому рис збирають роздільним способами. Скошують його у валки жатками ЖПУ-4,0, коли у 75% рос­лин зерно достигне. Висота зрізу становить 10-15 см. Коли воло­гість зерна знизиться до 15%, палки підбирають і обмолочу­ють спеціальними комбайнами на напівгусеничному ходу СКПР-6. За вологої погоди зерно при збиранні вимолочується не повністю. Тому застосовують подвійний обмолот. При першому обмолоті масу не копнують, а розстилають валками по стерні. Через 2 - 3 дні валки підбирають і обмолочують вдруге при більших оборотах ба­рабана. Щоб зменшити травмування насіння, з подвійним обмолотом збирають врожай і на насінних посівах. Зерно після першого об­молоту використовують як насіння, а після другого -на продовольчі цілі. З метою поліншеня збирання застосовують десикацію (підсу­шування) рослин. Під час повної стиглості 70—75% зернівок посіви обприскують хлоратом магнію з розрахунку 50 кг/га препарату, розчиненого в 200 д воли. Після підсихання зерна до 16—15% рис обирають прямим комбайнуванням, застосовуючи подвійний обмолот. Насіння рису під час обмолоту травмується і при вологості, ви­щій за 15%, втрачає схожість. Тому після збирання його треба швидко й добре очистиш та просушити до вологості 14-13%.

64. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ СОРГО. У сівозміні сорго висівають після озимої пшениці по чорному або зайнятому пару, після кукурудзи або зернових бобових культур. Основний і передпосівний обробіток ґрунту такий самий, як і під кукурудзу. Удобрення. Під основний обробіток ґрунту вносять мінеральні добрива з розрахунку N 4 o -6 oP 45-6 oK 45-60, на чорноземах віддають перевагу фосфорним добривам, на каштанових — азотно-фосфорним (калійні нерідко виключають). Сорго на зелений корм не рекомендується удобрювати підвищеними нормами азотних добрив, які сприяють накопиченню в зеленій масі отруйних ціанистих сполук. Під час сівби сорго в рядки вносять гранульований суперфосфат (Ріо), а на бідних ґрунтах— повне мінеральне добриво ( NioPioKio ). Вирощуючи сорго на зелений корм з дво-триразовим скошуванням, після кожного разу посіви при потребі підживлюють і вносять мінеральні добрива в парному чи потрійному поєднанні елементів живлення, залежно від типу Ґрунту, в дозі МзоРзоКзо. Сорти. До районованих в Україні сортів і гібридів зернового сорго належать: Генічеський 5/11, Кактус, Кримдар 10, Крим-бел, Одеський 205, Степовий 13 та ін.; кормового — Кормове 35, Медовий F 1, Одеський 220, Сєвер 2, Силосне 88, Ювілейне та ін.; етичного — Вавіган 100, Донське 35, Українське 20 та ін.. Сівба.Сіють сорго кондиційним протруєним насінням, обробляючи його байтаном (2 кг/т) або вітаваксом 200 (2 кг/т) за препаратом, коли ґрунт на глибині 5 см прогріється до 12 — 14 °С. Зернове сорго сіють пунктирним або широкорядним способом (з шириною міжрядь 70 см); цукрове (на зелений корм) — широкорядним з шириною міжрядь 42 см; на сіно — звичайним рядковим способом, а на силос — разом з кукурудзою за схемою: 2 рядки сорго — 4 рядки кукурудзи або, навпаки, 4 рядки сорго — 2 рядки кукурудзи чи 3 рядки сорго — 3 рядки кукурудзи. Норма висіву за звичайної рядкової сівби становить 18 - 22 кг/га; пунктирної або широкорядної (70 см) 10-15 кг/га; на зелений корм при комбінованій сівбі з міжряддями 45 см — 15—20 кг/га. Глибина загортання насіння 3—5 см, на легких ґрунтах у посушливу весну 6 — 8 см. Після сівби поле звичайно коткують кільчасто-шпоровими котками, що підвищує дружність проростання насіння, а до з'явлення сходів площу боронують середніми боронами і при з'явленні на рослинах 3—5 листків обробляють посіви гербіцидами — агритоксом (0,7 - 1,7 кг/га) або 2М-4Х (0,5 - 1,1 кг/га за препаратом). На широкорядних посівах приблизно через тиждень після застосування гербіцидів розпушують ґрунт у міжряддях на глибину 15 см, а коли рослини досягнуть висоти 20 - 23 см — на глибину 6-8 см. Через 2-3 тижні ґрунт у міжряддях ще раз обробляють. Збирання. Сорго на силос, монокорм або для виготовлення гранул збирають на початку воскової стиглості зерна силосозбиральними комбайнами. При вирощуванні пізньостиглих сортів сорго на зерно бажано провести десикацію посівів, обприскуючи їх дихлоратом магнію (40 кг препарату у 400 л води на 1 га) за 10 - 14 днів до збирання. Це прискорює достигання сорго.Зернове сорго стійке проти обсипання, тому збирають його звичайно при досягненні повної стиглості зерна однофазним способом зерновими комбайнами із зменшенням числа обертів барабана до 500 - 600 за 1 хв. Якщо в період збирання вологість зерна перевищує 20 %, застосовують двофазне збирання: сорго скошують жатками у валки і після їх просихання обмолочують комбайнами з підбирачами ППТ-3,0. Після обмолоту сорго визначають вологість зерна. Якщо вона вища 18 — 20 %, його обов'язково досушують на сонці або у спеціальних сушарках при температурі 35 - 40 °С протягом 40 - 45 хв. Без досушування вологе зерно через кілька годин самозігрівається і різко втрачає технологічні та посівні якості. Віничне сорго збирають звичайно вручну, зрізуючи верхню частину рослин 60 — 70 см завдовжки на початку воскової стиглості зерна, коли стебла ще зеленуваті. Зерно з волотей вичісують спеціальними гребінцями, а вичесану сировину сортують, досушують і відправляють для виготовлення віників, щіток. Залишені нижні частини стебел скошують косарками. Сорго на зелений корм слід збирати на початку викидання рослинами волотеїї — поки стебла не огрубіли. При використанні на корм отави сорго його скошують косарками з висотою зрізу 10 — 12 см. Згодовують зелену масу після її 3 - 4-годинного пров'ялювання, що убезпечує тварин від можливого отруєння ціанистими сполуками.

65.ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КАРТОПЛЯ. Технологія вирощування. Кращими попередниками для картоплі на Поліссі є озимі зернові, люпин на зерно, силос і зелене добриво. У Лісостепу її вирощують після озимої пшениці, яку у сівозміні висівали після багаторічних трав, а в Степу — в ланці чистий пар — озима пшениця — картопля, а також після баштанних і кормових культур. Обробіток грунту. Зяблевий обробіток під картоплю починають з лущення грунту дисковим знаряддям. Після озимих зернових, люпину на зерно і силос застосовують дискові лущильники, а після люпину на зелене добриво — важкі дискові борони, які добре подрібнюють рослинні рештки. На сірих лісових грунтах і чорноземах зяблеву оранку проводять на глибину 28–30 см, на дерново-підзолистих — на глибину гумусового горизонту з одночасним ґрунтопоглибленням на 10–15 см без вивертання підзолистого шару на поверхню поля. На чорноземах і сірих лісових ґрунтах досить часто застосовують напівпаровий обробіток з ранньою зяблевою оранкою з одночасним коткуванням і наступною культивацією, що сприяє очищенню верхнього шару грунту від насіння бур’янів в осінній період. Весняний обробіток на малоструктурних грунтах та тих, що запливають, починається з розпушування грунту дисковими знаряддями або культиваторами з наступним глибоким розпушуванням орного шару плугами без полиць або іншими безполицевими знаряддями та додатковим вирівнюванням поверхні грунту культиваторами і боронами. Чорноземні ґрунти після підсихання верхнього шару обробляють важкими зубовими боронами. Удобрення. Картопля добре реагує на внесення органічних добрив. На Поліссі досить широко застосовують сидерати, зокрема люпин, озиме жито, ріпак, сераделу. Якщо сидеральні добрива не застосовували, то перед проведенням основного обробітку після всіх попередників вносять гній з розрахунку 50–60 т/га або інші органічні добрива (компост, солому, торф тощо). Норма внесення гною в Лісостепу становить 30–40 т/га, у Степу — 20–30 т/га. Разом з органічними під картоплю вносять і мінеральні добрива. Залежно від забезпеченості грунту елементами живлення норми азотних, фосфорних і калійних добрив становлять від 60 до 120 кг/га діючої речовини. На дерново-підзолистих ґрунтах норму азотних і калійних добрив дещо збільшують, на сірих лісових і чорноземних ґрунтах — зменшують. Гній, фосфорні і калійні добрива вносять восени під зяблеву оранку, азотні на Поліссі — навесні, а в Лісостепу і Степу — під зяблеву оранку. Підготовка бульб до садіння. Перед садінням бульби сортують, пророщують або прогрівають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини. Сортують картоплю на три фракції: дрібну — 25–50 г, середню — 51–80 г й велику — понад 80 г. Для садіння використовують переважно бульби середньої фракції (з домішкою некондиційних бульб до 7%). Великі бульби (понад 80 г) ріжуть на дві частини на спеціальних бульборізках за два–три дні до садіння. Щоб краще відбувалося опробковіння різаних частин бульб, їх обробляють стимуляторами росту. Відсортовані за фракціями бульби складають у бурти, де їх прогрівають на сонці (при температурі вдень 12–15°С, вночі до 5 °С) під плівковим арковим укриттям протягом двох–трьох тижнів — до утворення проростків 5 мм завдовжки, але не більше 10–15 мм. Можна прогрівати бульби і в засіках, продуваючи їх 7–10 днів теплим повітрям (18–20 °С), у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях-яровизаторах (на стелажах, у ящиках на 10–15 кг), поліетиленових мішках (на 8–10 кг), поліетиленових рукавах (розміром 30 × 1,5–3 м), на площадках під поліетиленовою плівкою. Перед садінням картоплю протруюють і обробляють стимуляторами росту. Строки садіння. До садіння картоплі приступають при температурі 4–7°С фізично спілого ґрунту на глибині 10–12 см, на ґрунтах легкого гранулометричного складу в ранні строки — одночасно із сівбою ранніх зернових культур. Насамперед садять пророщені бульби ранньостиглих сортів картоплі, а закінчують садіння різаними бульбами у добре прогрітий ґрунт. На Поліссі картоплю садять картоплесаджалками гребеневим способом або в гребені, нарізані перед садінням; у Лісостепу і Степу — гребеневим способом або в гребені сформовані восени. Середня густота садіння бульбами масою 50–80 г: на Поліссі — товарної картоплі не менше 55–60 тис./га, насіннєвої 65–70 тис./га; в Лісостепу — відповідно 50 і 55; у Степу — 45 і 50; при зрошенні — 55–60 тис./га. На 1 га залежно від розміру бульб висаджують 3,5–4,5 т. Для більшості сортів густота насаджень має становити 200–250 тис./га. Глибина садіння на ґрунтах середнього гранулометричного складу (суглинкових) складає 6–8 см від вершини гребеня, на легких (супіщаних) — на 1–2 см глибше (8–10 см). Для садіння використовують картоплесаджалки СН-4Б, КСМ-4, КСМ-6. Картоплесаджалку КСМ-6 агрегатують з трактором ДТ-75М, інші – з трактором МТЗ-80/82. Картоплесаджалку СН-4Б завантажують за допомогою самоскидів САЗ-3502 або ГАЗ-53Б. Догляд за посівами. До появи сходів картоплю обробляють культиваторами з підгортальними лапами, які розпушують ґрунт і знищують бур’яни на дні борозни та з боку гребенів. Зверху гребені обробляють сітчастими або ротаційними борінками, якими комплектують культиватори. Як правило, проводять один–два досходових міжрядних обробітки. Після появи сходів картоплю ще обробляють два–три рази. При цьому використовують лише підгортальні лапи, а при значному ущільненні дна борозни — і долота. На гребенях бур’яни знищують за допомогою гербіцидів, які вносять стрічковим способом через три–чотири дні після висаджування картоплі. В разі появи личинок колорадського жука і фітофтори картоплю обприскують водним розчином інсектицидів і фунгіцидів. Перший раз обробіток проти фітофтори проводять у фазі бутонізації, другий — при появі перших ознак ураження рослин. Збирання врожаю. Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля — у фазі технічної стиглості бульб, а середньо- та пізньостиглі сорти починають збирати на початку відмирання бадилля. Перед збиранням бульб бадилля картоплі скошують. Бульби викопують і підбирають картоплезбиральними комбайнами. При підвищеній вологості грунту картоплю збирають роздільним способом: бульби викопують копачами і після підсихання підбирають комбайнами. На важких ґрунтах застосовують роздільний напівмеханізований спосіб збирання картоплі з механізованим викопуванням і ручним дозбируванням бульб. Цей спосіб застосовують також на ґрунтах, які на час збирання картоплі пересихають і утворюють великі брили, що утруднює роботу комбайнів.

66.ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КВАСОЛІ. Агротехніка. На городній ділянці овочеву квасолю слід поміщати на 2-3-й рік після внесення органічних добрив. Кращі попередники - огірки, капуста, помідори, картопля. Під квасолю відводять ділянки з нейтральною або слабокислою реакцією грунтового середовища (рН 6-7) . При необхідності грунт перед сівбою слід провапнованих. Вирощування квасолі на захищених від дії холодних вітрів місцях сприятливо впливає на підвищення врожайності цієї культури. Тому її рекомендується розміщувати в міжряддях не плодоносить в саду. На одному і тому ж місці квасолю висівають не раніше ніж через 3-4 роки. На городніх ділянках, де грунти звичайно добре заправлені органічними добривами, достатньо внести лише мінеральні, в першу чергу фосфорно-калійні. Грунти з малим вмістом гумусу слід удобрити восени під лопату компостом з розрахунку 4 кг (0,5 відра) на 1 м2. Навесні під квасолю вносять мінеральні добрива: 30 г суперфосфату, хлористого калію 20 г на 1 м2. Перед посівом насіння квасолі витримують в 1%-ному розчині марганцево-кислого калію (10 г на 1 л води) протягом 20 хв, а потім промивають в чистій воді і висушують. Квасолю сіють у два строки. Перший, ранній, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 12-14 ° С (в умовах Нечорноземної зони кінець травня - початок червня). Другий термін - через 7-10 днів після першого. Способи посіву - рядовий на 50 см ряд від ряду і стрічковий дворядний з відстанями між стрічками 60 см, між рядами 25 см. У лавах насіння сіють на відстані 6-8 см один від одного, закладаючи їх у грунт - на піщаних і супіщаних на глибину 4 - 5 см, на глинистих і суглинних - 2 - 3 см. На л егких, добре прогрітих грунтах квасолю сіють на рівній поверхні, а на холодних грунтах з близьким рівнем грунтових вод - на грядках. Догляд за посівами квасолі полягає в систематичному розпушуванні грунту в міжряддях, прополки бур'янів у рядках, в підгодівлі, поливах, у боротьбі зі шкідниками та хворобами. Рихлити грунт починають з появою сходів і позначенні рядків. Потім рихлять в міру потреби, одночасно виполюючи бур'яни. При появі першого справжнього листка сходи в загущених місцях проріджують, залишаючи рослини в ряду на відстані 10 - 12 см один від одного. Збирають квасолю на лопатку через 8 - 10 днів після утворення зав'язей, при довжині бобу від 5 до 14 см, шириною і товщиною 0,6 - 1,1 см. У цей час у цукрових сортів стулки бобів найбільш соковиті, з насінням не крупніше пшеничного зерна, з м'якоттю, весь простір між стулками, легко ламаються при згинанні між пальцями. Збирання квасолі проводять у кілька строків, з проміжками в 5 - 8 днів у міру появи споживацьки придатних бобів. Не слід допускати переростання бобів (огрублення стулок, появи опуклостей від сильно розвиненого в бобі насіння). Урожайність квасолі-лопатки в середньому становить 1 кг з 1 м2.

63.ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ СОРИЗУ 

.

53