40. Господарське значення. Овес вирощують переважно як зернофуражну культуру. Його зерно є цінним концентрованим кормом для коней і молодняку великої рогатої худоби, а також для свійської птиці.

У світовому землеробстві за площею посіву овес посідає сьоме місце. Світова площа посівів вівса становить близько 40 млн га. Найбільші площі його у США, Росії, Канаді, Франції, Польщі, Великій Британії, Білорусі.

В Україні посівна площа вівса становить близько 600 тис. га.

Зерно вівса має не лише кормове, а й продовольче значення. Воно містить 12—13% білка, 40—45 крохмалю, 4—5% жиру та багато вітамінів. У білках зерна вівса багато амінокислот (лізину, триптофану, аргініну та ін.). Його використовують для виробництва круп, кави та інших продуктів. Харчові продукти, виготовлені із зерна вівса, мають велике дієтичне значення, оскільки білки, жири і вітаміни їх добре засвоюються організмом людини. Вівсяна солома і полова є цінним кормом для великої рогатої худоби та інших тварин.

Високі врожаї вівса вирощують на осушених торфових болотах. На великих площах висівають овес на зелений корм у суміші з ярою викою, кормовим горохом чи кормовим люпином. Це подовжує період використання вівса до фази молочної стиглості, коли вихід кормових одиниць найбільший (поживність 1 кг зерна вівса прийнято за 1 кормову одиницю).

Овес культура помірного, досить вологого клімату. З усіх зернових культур він найвибагливіший до наявності вологи. Значні площі овес займає у районах достатнього зволоження Росії, у Нечорноземній зоні, Білорусі, поліських і лісостепових районах України. У Карпатах посіви вівса розміщують до висоти 1200 м над рівнем моря, у посушливих районах — на осушених болотах, у долинах річок. У північних районах він за посівними площами займає друге місце після ячменю. Серед зернофуражних культур на Поліссі, зокрема на торфових болотах, у гірських районах Карпат овес за врожайністю перевищує ячмінь, а в лісостепових поступається перед ним. За багаторічними даними, врожайність вівса на більшості державних сортостанцій становить 30—45 ц/га.

41. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Горох — високоврожайна зернобобова культура. Походить з країн Середземномор'я. Відомий з глибокої давнини. Дослідження підтверджують, що в Європі його вирощували приблизно за 2000 років до н. е.

Світова посівна площа гороху близько 8 млн га. Великі площі гороху в Канаді (1,1 млн га), Китаї (0,75 млн га). Вирощують його у Великій Британії, Швеції, Нідерландах, Бельгії та інших країнах.

В Україні горох займає близько 0,5 мли га. Значні площі його у Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській і Сумській областях.

Горох — цінна продовольча і кормова культура. Зерно характеризується високим вмістом білка. Крім того, воно є цінним концентрованим кормом для сільськогосподарських тварин.

Зерно гороху вживають як продукт харчування у вареному вигляді, а зелене — сирим та використовують для виготовлення консервів. Крім того, горох у сумішках з іншими культурами висівають на силос та зелений корм. За даними Державної комісії України з випробування та охорони сортів рослин, в умовах України вміст білка у зерні гороху за вологості 14% коливається від 24 до 34%. Зерно гороху добре розварюється і має високі смакові якості.

Солома гороху містить до 6—10% білка і за кормовою цінністю не поступається перед лучним сіном. Сіно гороху, зібраного на початку цвітіння, містить до 16% білка. Один кілограм зерна гороху відповідає 1,17 кормової одиниці і містить 173 г перетравного протеїну.

Зважаючи на велике агротехнічне значення гороху, в господарствах після нього висівають озиму пшеницю і збирають не менші врожаї, ніж після багаторічних бобових трав і чистого пару.

Горох — високоврожайна культура, в окремих господарствах урожайність його становить 30—50 ц/га.

42. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Соя є цінною продовольчою і кормовою культурою. Використовують її також як сировину для промисловості. Зерно містить від 40 до 55% білків, які легко засвоюються організмом людини і тварин, до 26% жирів, близько 30%вуглеводів і досить значну кількість вітамінів. З усіх зернобобових білок сої найбільш повноцінний.

Соєву олію широко застосовують для виробництва маргарину, у лакофарбовій та миловарній промисловості, для виготовлення гліцерину. Із зерна мелених бобів сої виготовляють страви, харчові продукти, консерви.

Соєве борошно і шрот — цінні концентровані корми для молодняку великої рогатої худоби, корів і поросят. Дуже поживна і соєва макуха, що містить 40—50% білка. Вона також є цінним кормом для птиці.

Солома сої містить 3,5—4, а сіно — 11—12% білка. Багата на білок і зелена маса сої, тому цю культуру висівають у змішаних посівах з кукурудзою та суданською травою на силос і зелений корм.

Батьківщиною сої вважають райони Східної Азії, де її вирощують з давніх часів.

Світова посівна площа сої — близько 71 млн га. В Україні посіви сої на зерно досягли 100 тис. га. Значно збільшилися площі чистих і змішаних посівів (з кукурудзою) сої на зелену масу. Урожайність зерна сої в лісостеповій зоні 15—20 ц/га і більше, а на зрошуваних землях степової зони, за даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, у господарствах збирають по 27—30 ц/га.

Значна частина світової площі сої (28 млн га) розміщена в США. Великі площі сої в Японії, Індонезії, Румунії, Болгарії, Росії. Середня світова врожайність становить близько 22, а в США — 26 ц/га.

Досить високі врожаї сої збирають за дотримання всіх вимог технології вирощування, раціонально використовуючи біологічні особливості цієї культури. В Україні є багато районів, що мають сприятливі умови для вирощування сої, — Херсонська, Чернівецька, Одеська та інші області, а також Автономна Республіка Крим.

43. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Гречка — одна з основних круп'яних культур. Гречана крупа має високі смакові якості, а також лікувально-дієтичні властивості і є важливим продуктом харчування. Зерно гречки містить у середньому 8—9% білка, 1,6 — жиру, 70 —крохмалю, понад 2% мінеральних солей, органічні кислоти (лимонну, яблучну, щавлеву).

Білки гречки повноцінніші, ніж білки зернових культур. За якістю вони не поступаються перед білками зернових бобових культур. У білках гречки багато незамінних амінокислот: лізину — 7,9, аргініну — 12,7%. З вегетативної маси і квіток гречки виготовляють препарат рутин для лікування склерозу, гіпертонії. Рутин є і в гречаній крупі.

Гречка має велике значення і як кормова культура. Відходи, що залишаються після шеретування зерна, є цінним концентрованим кормом для тварин і птиці, а солома і полова — для тварин. Так, 100 кг гречаної соломи містить 2300 г перетравного протеїну і відповідає 30 кормовим одиницям. Однак згодовувати ці корми треба у невеликих кількостях, щоб не спричинити у тварин запалення шкіри.

Гречка - медоносна рослина: з 1 га посіву її отримують 60—100 кг меду.

Вегетаційний період у гречки дуже короткий, тому в роки, коли взимку гинуть озимі культури, її можна висівати як страхову культуру. У південних районах гречку вирощують у післяукісних і післяжнивних посівах. Гречка швидко росте і добре затінює грунт, пригнічує бур'яни, мобілізує малорухомі сполуки ґрунту і є добрим попередником для зернових культур.

В Україні посівна площа гречки становить понад 350—400 тис. га. Вирощують її в Польщі, Франції, Нідерландах та інших країнах Європи, у США, Канаді, Австралії. Значні площі гречки в Китаї. Невеликі площі вона займає в Японії та Індії.

Основні площі цієї культури зосереджені на Поліссі та в лісостепових районах України, Білорусі, у центральних областях Нечорноземної зони та Центрально-Чорноземній зоні, на Уралі, Далекому Сході, в Сибіру Російської федерації.

Батьківщиною гречки вважають Східну Азію, звідки її в XII ст. завезли в Європу. Гречка належить до наймолодших зернових культур.

Хоча гречка має велике господарське значення, врожаї її залишаються нестійкими і змінюються за роками. У кращих господарствах України вирощують високі врожаї гречки.

За даними Інституту землеробства УААН, Подільської державної аграрно-технічної академії (О. С. Алексеева), державних сільськогосподарських дослідних станцій та сортодільниць, урожайність зерна гречки досягає 40—45 ц/га.

44. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОСО. Просо належить до основних круп'яних культур. З його зерна виготовляють крупу — пшоно, яка має високі поживні і смакові якості. Вона містить близько 12% білка, 3,5 — жиру, 65 безазотистих екстрактивних речовин, 7 —клітковини і 2,5% золи. За вмістом білка пшоно займає одне з перших місць серед інших круп, а за вмістом жиру поступається лише перед вівсяною крупою (табл. 6). Пшоно швидко розварюється і легко засвоюється організмом. Зерно проса використовують також на корм свійській птиці. Просяна солома і полова мають кращі кормові якості, ніж солома і полова зернових. Зерно проса завдяки вмісту крохмалю використовують у спиртовій промисловості. Просо — посухостійка культура. Часто його використовують як страхову культуру для пересівання загиблих озимих. Просо вирощують також як післяжнивну культуру на зелений корм, а в районах з тривалим вегетаційним періодом воно добре достигає у другій половині літа і на зерно. Просо вирощували ще за 4—5 тис. років до н. е. Походить воно зі Східної і Центральної Азії. В давні часи культура проса в Східній Європі була більш поширена, ніж тепер. Світова посівна площа проса становить понад 25 млн га. В Україні воно займає близько 200 тис. га. Найбільші площі проса знаходяться на півдні України. Посіви проса ранніх сортів поширені також у лісостепових і поліських районах України. Багато проса вирощують також в Індії, Китаї, Африці, у посушливих районах Казахстану, на Поволжі, в Центрально-Чорноземній зоні та на Північному Кавказі (Росія). Просо — високоврожайна культура. У кращих господарствах збирають по 40— 50 ц/га зерна.

45.ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ КУКУРУДЗИ. Кукурудзу вирощують як зернову, кормову і технічну культуру. Вона характеризується універсальністю використання і високою врожайністю. В Україні кукурудзу вирощують переважно як кормову культуру. Зерно її є цінним концентрованим кормом для всіх сільськогосподарських тварин і птиці: 1 кг його відповідає 1,34 кормової одиниці і містить 70 г перетравного протеїну. Зерно, силос і зелена маса кукурудзи добре перетравлюються і засвоюються організмом тварин:

100 кг зеленої маси кукурудзи, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості, відповідають 32 кормовим одиницям, а 100 кг сухих стебел кукурудзи, зібраної на зерно, — 37 кормовим одиницям і містять 1,5 кг перетравного протеїну. Розмелені стрижні качанів також згодовують тваринам, 100 кг їх відповідає 35 кормовим одиницям. Сухе зерно кукурудзи містить 9—12% білка, 4—6 жиру і 65—70% безазотистих екстрактивних речовин. Зерно жовтозерних сортів містить багато каротину. Кукурудзу використовують як і продовольчу культуру. З її зерна виготовляють борошно, крупу, пластівці та інші продукти. Качани та зерно у молочно-восковій стиглості використовують у вареному вигляді в їжу та для консервування. Зерно кукурудзи є сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози. Із зародків кукурудзи виробляють олію, що має лікувальні властивості. Із стебел і обгорток качанів виготовляють папір, клей, фарби, штучну смолу тощо. Вирощування кукурудзи має велике організаційно-господарське значення. Оскільки її сіють і збирають пізніше, ніж інші ярі зернові культури, є можливість краще використовувати робочу силу і сільськогосподарські машини. Після внесення органічних і мінеральних добрив, за старанного догляду за посівами і належного міжрядного обробітку ґрунту кукурудзяне поле залишається чистим, а грунт розпушеним. У посушливих районах з незначним сніговим покривом куліси з кукурудзи сприяють снігозатриманню, підвищенню вологості ґрунту та врожайності озимих і ярих зернових культур. Велике значення для поліпшення кормової бази тваринництва мають посіви кукурудзи у сумішках із зернобобовими, зокрема з люпином, кормовими бобами, соєю тощо. Кукурудза відома дуже давно. Батьківщиною її вважають райони Центральної та Південної Америки, де місцеве населення вирощувало її за кілька тисяч років до н. е. Після відкриття Америки кукурудзу наприкінці XV ст. завезли в Іспанію, звідки вона швидко поширилась у Францію, Італію, Індію, Китай та інші країни. У XVII ст. кукурудза була завезена в Росію. За площею посіву кукурудза посідає третє місце в світі після пшениці та рису. Загальна світова площа її посівів становить 130 млн га. Кукурудза на зерно в Україні займає близько 1,2 млн га, а кукурудза на силос і зелений корм 4,5—5 млн га. Великі площі під кукурудзою у США (29 млн га), Бразилії (12 млн га), Індії (5,8 млн га), Аргентині (3,5 млн га). На значних площах вирощують її в Румунії, Югославії, Італії, Угорщині, Болгарії. Багато господарств України на великих площах збирають по 50—60 ц/га зерна та по 300—500 ц/га зеленої маси кукурудзи, а в передових — по 70—100 ц/га зерна і більше. Урожайність зеленої маси становить 300—400, а на зрошуваних землях — 600— 700 ц/га і більше. Велике значення для зниження затрат праці на одиницю продукції та підвищення врожайності кукурудзи має впровадження комплексної механізації.

46.ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ РИСУ. Рис належить до основних зернових культур світу. За площею посіву він посідає друге місце в світі після пшениці. Світова посівна площа рису становить близько 150 млн га, а валовий збір зерна — понад 330 млн т. Батьківщиною рису є Південно-Східна Азія, де його культура була відома за 5 тис. років до н. е. Великі посівні площі рису в Індії, Китаї, Індонезії, Японії. На країни Азії припадає понад 90% світового виробництва рису. В Європі рис вирощують в Італії, Іспанії, Франції, Греції, Югославії, Болгарії, Чехії, Румунії. Культура рису поширилась також в Африці, Америці та Австралії. В Україні основні площі під рисом зосереджені в Херсонській і Одеській областях та в Автономній Республіці Крим і становлять 35—40 тис. га. Середня світова врожайність рису — близько 37 ц/га. В Україні вона становить 40, а в кращих господарствах на великих площах збирають по 60—75 ц/га. Рисова крупа містить до 75% вуглеводів, 7,7 білка, близько 1% жиру. Вона має високі смакові і поживні якості. Проте слід зазначити, що в рисовій крупі мало вітамінів, білків, амінокислот. Рисовий крохмаль широко використовують у текстильній і парфюмерній промисловості. При шеретуванні рису мають рисове борошно, що складається з плодових і насінних оболонок та клітин ендосперму. Рисове борошно містить до 14% білка, близько 15% жиру і значну кількість вітамінів. З рисової соломи виготовляють капелюхи, корзини, найкращі сорти паперу і картону тощо.

47.ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ СОРИЗУ. Сориз - культура універсального використання, за смаковими якостями та хімічним складом близька до рису. У його крупі міститься 11,1 % білка, 0,17 % лізину; 1,1 % - сирого жиру та 88 % крохмалю. В шліфованому рисі ці показники складають відповідно: 9,11; 1,12 та 84,3 % [3]. Автори зазначають, що крупу соризу можна використовувати для дієтичного і дитячого харчування та як сировину для екструдованих продуктів і концентратів. Цінність крупи полягає і у тому, що в ній міститься токоферол (вітамін Е), який здатен виводити радіонукліди з організму людини. Отже, важливо збільшувати виробництво соризу, що дозволить оптимізувати й стабілізувати виробництво зерна в Україні. Врожайність та валові збори зерна за роками, залежно від погодно- кліматичних умов, значно змінюються, а умови, як відомо, погіршуються. В останні роки спостерігається підвищення температур, збільшення суховійних днів та зменшення кількості опадів [4]. Урожайність соризу в посушливій зоні на неполивних землях в середньому за 10 років становила 42,4 ц/га, зерна кукурудзи - 28,3, ячменю ярого - 20,9 ц/га [5]. До того ж автори зазначають, що особливо високу продуктивність сориз формує у несприятливі роки.

48.ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ СОРГО. Сорго належить до високоврожайних культур. Його широко використовують як зернову і кормову культуру. Цукрові сорти сорго, стебла яких містять понад 10% цукру, є цінною сировиною для виготовлення патоки, цукрових сиропів, спирту тощо. У Південній Африці та Азії трапляється багато диких форм сорго, подібних до поширених у культурі. Світова посівна площа сорго становить 60 млн га. На великих площах вирощують його в Індії, Китаї та США. В Україні посіви його розміщені у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Одеській і Донецькій областях. Вирощують його в Середній Азії, Північному Кавказі, на Поволжі.

Зелена маса і сіно сорго — цінний корм для молодняку і молочних корів. Сорго має вищу врожайність зерна, ніж у ячменю. Воно є цінною силосною культурою. За поживними якостями силос із сорго не поступається кукурудзяному. Так, 100 кг зерна сорго відповідає 118,8 кормової одиниці, зеленої маси — 23,5 і силосу — 22 кормовим одиницям. Однак у молодих рослинах і отаві сорго може накопичуватися ціанідна кислота, вміст якої понад 0,1% токсичний для тварин. Сорго висівають у сумішках із зернобобовими (соєю, викою, чиною, бобами), кукурудзою. Як просапна культура сорго є добрим попередником для інших культур. Вирощують його також у кулісних парах для снігозатримання. Віничні сорти сорго використовують для виготовлення віників. За високої агротехніки врожайність зерна сорго становить 45—50 ц/га і більше, зеленої маси у посушливих районах — 250—400, а на зрошуваних землях — понад 1000 ц/га. У посушливих районах України врожайність силосної маси сорго значно вища, ніж інших кормових культур, зокрема кукурудзи.

49.ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ картоплі. Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою. Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якостями та сприятливим для здоров’я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14 – 22 % крохмалю, 1,5 – 3 % білків, 0,8 – 1 % клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітаміни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С. Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01 % краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб. Бульби картоплі широко використовуються для годівлі тварин у сирому й запареному вигляді. Мають певне значення силос із зеленого бадилля (картоплиння) та відходи промислової переробки бульб – барда, жмаки та ін. За поживністю 100 кг сирих бульб оцінюються 29,5 корм. од., силосу – 8,5, сушених жмаків – 52 корм. д. При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5 – 6 тис. Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції для господарства. Картопля як просапна культура має агротехнічне значення: є добрим попередником для ярих культур, а ранні сорти – і для озимих.

50.ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ КВАСОЛІ.. Квасоля — цінна продовольча культура. Зерно її містить від 28 до 30% білка, 2—3 — жиру, 45—52% вуглеводів та значну кількість вітаміну В1. Вирощують її на сухе зерно (лущильні сорти) або збирають у зеленому вигляді (спаржеві сорти). Споживають зерно або недостиглі боби у вареному вигляді. Широко використовують квасолю у консервній промисловості. Солому квасолі можна згодовувати великій рогатій худобі і вівцям. Вирощування квасолі дає змогу краще використовувати робочу силу в господарствах, оскільки сіють цю культуру пізніше, ніж зернові. Квасоля походить із субтропічних і тропічних районів Америки, Азії та Африки. У XVI ст. з Америки вона була завезена в Європу. В Україну квасолю завезли на початку XVIII ст. Спочатку її вирощували як декоративну, а пізніше — як овочеву культуру. Світова посівна площа квасолі становить близько 20 млн га. Тепер квасоля найбільш поширена в Індії, Бразилії, Мексиці, Китаї та США. В Європі її найбільше вирощують у балканських і середземноморських країнах. Багато сіють квасолі в Угорщині, Румунії та Болгарії. Посівна площа квасолі в Україні становить близько 4 тис. га. Найбільше вирощують її у лісостеповій зоні та Прикарпатті. Квасоля менш урожайна, ніж горох, проте в кращих господарствах і на сортодільницях України збирають високі врожаї — 20 —26 ц/га зерна і більше.