3.4. Методи і форми вивчення розділу

При вивченні розділу рекомендовано застосовувати словесні, наочні, практичні методи навчання.

Словесні методи навчання:

• усний виклад (пояснення, розповідь, лекція);

• бесіда. 

Самостійна робота учнів з літературою. 

Телебачення, звукозапис. 

Наочні методи навчання: 

• демонстрація наочних посібників, застосування інформаційних технологій;

• показ трудових прийомів;

• самостійні спостереження учнів;

• виробничі екскурсії. 

Практичні методи навчання: 

• вправи з виконання прийомів, операцій. 

Самостійні роботи:

• тренажери;

• лабораторно-практичні роботи [13, с. 22].

У трудовому навчанні найчастіше використовують різновид – пояснення, коли міркування і докази супроводжуються навчальною демонстрацією. Пояснювати доводиться загальні правила безпечних прийомів праці, санітарії, гігієни. Безпечні прийоми роботи з інструментами. Навчальна демонстрація допомагає при класифікації інструментів по групах. Лекція впливає на уяву і почуття, стимулює конкретно – образне мислення, активізує здатність відбору та систематизації матеріалу, що викладається. Цей метод навчання застосовується в старших класах.

Розповідь, пояснення, лекція відносяться до числа монологічних методів навчання, при яких домінує пасивна репродуктивна діяльність учнів (спостереження, слухання, запам'ятовування, виконання дій з відбору). При цьому відсутній "зворотній зв'язок", тобто необхідна педагогу інформація про засвоєння знань, формування вмінь і навичок. Тому більш досконалим методом є бесіда – метод навчання, при якому вчитель використовує наявні знання і досвід, і з допомогою запитань і наданих відповідей підводить до розуміння нового матеріалу. А також здійснює повторення і перевірку пройденого. Проте слід мати на увазі, що питання, що задаються під час бесіди повинні бути простими, короткими, ясними, логічними, з доступним формулюванням. Кожне питання має бути логічно пов'язане з попереднім і з усією темою в цілому.

Самостійна робота учнів з технічної та навчальної діяльності представляє собою метод навчання, заснований на слові, і є одним із найважливіших засобів, як пізнання, так і закріплення знань. 

Наприклад письмове інструктування є різновидом роботи з технічною документацією і застосовується в початкові періоди навчання, коли учні ще не мають достатньо знань, умінь, навичок у новій для себе області. Головна відмінність письмової інструкції полягає в спеціально підготовленої графі самоконтролю, коли, виконавши вказівку про дію, учень може самостійно переконатися в його правильності. Ми застосовували цей метод при проведенні уроку "Рубка металу" [14, с. 168].

Види рубки металу:

Відрізка (розрізання) – розділова операція, яка виконується за допомогою ручних ножиць для металу, гільйотинних ножиць (для матеріалу товщиною понад 1,5 мм) або зубила. 

Вирубка – операція відділення якої-небудь фігури від листової заготовки. Для здійснення цієї операції на очищену поверхню металевого листа наносять малюнок (можна через копіювальний папір) або готують шаблон і приклеюють його на лист. Якщо малюнок симетричний, то викреслюють його на попередньо розмічену поверхню листа і обводять чертілкою (тонкий, гостро заточений сталевий стрижень). Після цього переміщають фрагмент на певний кут, знову обводять і так до тих пір, поки не буде отримано весь малюнок. Коли малюнок повністю нанесений на металевий лист, то ножицями починають його обрізати. Якщо малюнок складний, то у вузлових місцях можна попередньо просвердлити отвори діаметром 3 –5 мм або процес обрізки проводити частинами – від найбільш простих ділянок до складних. У тих випадках, коли неможливо вирізати весь контур малюнка ножицями, застосовують різні за розмірами і формою ріжучої кромки зубила, а потім допрацьовують контур надфілями [15, с. 5]. 

Просічка – утворення внутрішніх отворів різних форм у заготовці, зазвичай здійснюється зубилом з прямим або радіусним лезом. Великі форми можуть вирізатися спеціальними криволінійними ножицями. Просічка і вирубка – основні операції при виготовленні просічних залізних прикрас з покрівельного заліза або з тонкої листової міді і навіть з товстої смуги. 

Конькові решітки зазвичай завершувалися досить пишною композицією з характерних для російських орнаментів "коників", "півнів" або "драконів". Декоративність хати або будівлі підкреслювалася красиво оформленими водостічними трубами. Навершя труб оформлялися у вигляді ваз, кошиків з квітами; самі труби мали круглу або грановану форму перетину, а злив виконувався у вигляді розкритої пащі дракона. 

Навершями з просічного металу прикрашалися димові труби, стовпи воріт і хвірток. Технологія виготовлення різних елементів з просічного металу нескладна, але вимагає клопіткої праці і навичок роботи з жерстю. Спочатку слід підібрати або придумати малюнок і форму готового виробу. При цьому дуже важливо враховувати масштабність і віддаленість.

Одне з найважливіших місць займають демонстраційні (наочні) методи. Так у методиці прийнято називати сукупність дій вчителя, яка полягає в показі учням самих предметів або їхніх моделей, а також у поданні їм певних явищ або процесів з поясненням їх істотних ознак. 

Демонстрація (показ) здатна сформувати в учнів точний і конкретний зразок трудових дій, яким вони будуть наслідувати, звіряти з ним свої дії.  Ефективність демонстрації багато в чому залежить від правильної методики показу. Ось кілька рекомендацій, якими слід керуватися:

• інформування школярів про те, що вони будуть спостерігати і з якою метою; 

• організувати спостереження так, щоб всі учні добре бачили демонстрований предмет; 

• дозволити учням по можливості сприймати предмет різними органами чуттів, а не тільки за допомогою зору;

• намагатися, щоб найважливіші особливості предметів справляли на учнів найбільш сильне враження;

• дозволити учням побачити предмети і процеси у властивих їм рухах та змінах [16, с. 28].