27. Проаналізуйте причини, початок і перші перомоги у Визвольній війні українського народу під проводом б.Хмельнинького. Дайте оцінку воєнни діям 1649 р. Та Зборівського договору.

Причини Національно визвольної війни:

 соц-економічне, національне, релігійне гноблення;

 обмеження прав козацтва, погіршення становища заможного реєстрового козацтва;

 відсутність власної держави;

 феодальна анархія, розгул магнатсько-шляхетської сваволі;

 утиски братств і братських шкіл;

 поширення унії;

 спольщення населення;

Мета війни: звільнити Україну з-під влади РП, згодом-сформувати власну державу.

Війна почалася з битви на Жовтих водах(5-6 травня 1648р). Перша переможна битва гетьмана Богдана

Хмельницького.

16 травня 1648року-Корсунська битва. Взято в полон керівників польського війська М.Потоцького,

М.Калиновського; визволення на кінець літа Лівобережної і майже всієї Правобережної України.Перемоги на

Жовтих Водах і під Корсунем стали сигналом для повстань по всій Україні і визвольного походу українського

армії на захід. Богдан Хмельницький збирав війська у Білій Церкві, формував нові, українські органи влади, а

керувати визволенням Правобережної України доручив Максиму Кривоносу. До кінця липня з-під польського

ярма було визволено всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня - Брацлавське. Київське, Подільське

воєводства на Правобережжі, а також східні й південні райони Волинського воєводства.11-13 вересня 1648

відбулася битва поблизу містечка Пилявці. Українське військо обложило Львів, взяло викуп і пішло далі на

Замостя.

На поч. 1649р. Богдан Хмельницький сформулював остаточну мету війни, яка полягала у створенні держави

українського народу в його етнічних межах, наголошувалося, що Українська козацька держава є наступницею

Київської Русі, основу її устрою складають козацькі порядки.

Головні воєнні події 1649р відбулися під Збаражем і Зборовом. Знову проявився талант полководця

Хмельницького, перемога була за козаками. Але війська Кримського ханства порушили угоду й погрожували

перейти на бік Польщі.

Неможливість вести війну проти Польщі і Кримського ханства спонукала Хмельницького укласти мирний

договір з Польщею.

Після напружених переговорів 8 серпня 1649 року було укладено Зборівський мир:

 Україна у складі Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств( Військо Запорізьке);

 Реєстр-40 тисяч, не включені до нього мали повернутися під владу панів;

 Шляхта могла повертатися до своїх володінь, селяни мали виконувати довоєнні повинності;

 Найближчий сейм повинен був розв’язати питання ліквідації унії та повернення захопленого у церкви

майна;

 Чигирин повертається у володіння гетьмана;

Трагічним наслідком стає спустошення українських земель татарами. Мир був нетривким.

28.Охарактерезуйте воєнні дії 1650-1653 рр. П Україні та наслідки Білоцерківськоі о договору.

Зборівський договір викликав незадоволення і обурення частини козаків і селян. Уже на початку 1650р на

Волині і Брацлавщині розгорнулася нова хвиля повстань, які очолив Данило Нечай.

1650р проходив без значних воєнних конфліктів. Новий етап війни розпочався 1651 року. Знову 150-тисячне

військо шляхетської Польщі на чолі з Яном Казимиром і 100-тисячне військо Хмельницького та 50-тисячне

військо татар зійшлося біля Берестечка. 18-20 червня відбулася генеральна битва, в якій татари знову зрадили

гетьмана. Оскільки Хмельницький намагався зупинити відступ ханських військ, то він не зміг очолити козацьку

армію в цій битві. Наказним гетьманом був обраний Іван Богун, який зумів вивести з оточення значну частину

укр.військ.

18 вересня 1651 року укладено Білоцерківський договір.

Умови:

 Обмеження території Гетьманщини Київським воєводством;

 Реєстр-20тисяч;

 Козаки, що лишилися поза реєстром мали повернутися до панів, шляхта-у свої маєтки;

 Гетьман позбавляється права дипломатичних відносин, повинен був розірвати союз з Кримським

ханством;

 Збереження прав і привілеїв наданих православній церкві;

22-23 травня 1652 року укр. війська здобули блискучу перемогу над польською армією біля м. Батіг.

Білоцерківський договір утратив чинність, кордони України знову були як за Зборівським миром. Восени

укр.армія оточила польське військо під Жванцем, але їх знову врятувала зрада татар Хмельницький активно

шукав нових союзників. 29.Проаналізуйте процес державотворення на визволних територіях України вході національно-визнольної війни середини ХVII ст.  Офіційна назва держави - Військо Запорізьке. Керували нею гетьмани. Столицями Гетьманщини в різні часи

були міста Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.

У процесі розгортання національно-визвольних змагань у середовищі козацької еліти вперше

в історії української суспільно-політичної думки були чітко сформульовані фундаментальні

основинаціональної державної ідеї:

а) право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання;

б) незалежність і соборність Української держави;

в) генетичний зв'язок козацької державності з Руссю (Київська Русь), спадкоємність кордонів, традицій

і культури княжої доби.

Ці положення і лягли в основу державотворчої діяльності Б. Хмельницького, еволюція світогляду якого була

надто складною - від ідеї козацького автономізму до створення суверенної незалежної держави.

Військово-сотенному територіально-адміністративному поділу відповідала система органів публічної

влади. Ця система фактично дублювала модель управління Запорозької Січі. Формально основним органом

влади була Військова (Генеральна) рада.

Гетьман був главою і правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був

головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати

загальнообов'язкові для всіх нормативні акти — універсали. Система органів публічної влади мала три рівні —

генеральний, полковий і сотенний. Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а з 1654

р. було введено посаду гетьманського підскарбія, який контролював прибутки та видатки військової скарбниці.

Армія сформувалася і зросла на організаційних принципах Запорозької Січі. Її ядро становило реєстрове та

запорозьке козацтво, навколо якого об'єдналося повстале («покозачене») селянство та міське населення.

30. Висвітліть перебіг Переяславської ради та основні положення "Березневих статей" у 1654 р. 8 січня 1654 р. в Переяславі відбулася генеральна військова рада, на яку прибули представники від полків та різних верств населення України (міщани, селяни, духовенство). На раді були при сутніми 12 полковників та 5 генеральних старшин на чолі з гетьманом. Не прибули 5 полковників та митрополит С. Косів. Не було на раді представників від Белзького, Волинського, Подільського і Руського воєводств, в яких проживало більше третини населення тогочасної України. Учасниками ради були близько 300 осіб. Документально рішення Переяславської Ради було закріплено так званими Статтями Богдана Хмельницького або Березневими статтями (затверджені царем і Боярською думою в березні 1654 p.). Це був договір між Україною і Московським царством. Москва зобов'язувалася вступити у війну проти Польщі. Україна переходила «під руку» московського царя як самостійна держава — зі своїм главою (гетьманом), своїм політичним устроєм та територією. Реєстр установлювався в 60 тис. чол., козаки могли жити і судитись за своїми законами. Гетьман міг вступати у між народні відносини з іншими державами, крім Польщі і Туреччини. Гетьмана мало обирати військо і лише повідомляти про це царя. Збір податків залишався за українськими урядовцями, але вони повинні були передавати частину їх московським. Таким чином, суверенітет Української держави частково обмежувався у міжнародній та фінансових сферах.  Водночас під час підписання Березневих статей і Переяславського договору з боку гетьманського уряду були допущені певні прорахунки, що зіграли потім негативну роль у відносинах між Москвою й Україною. Москва скористалася тим, що в умовах договору чітко не визначалася форма відносин між Україною і Москвою; московський уряд не присягнув у тому, що він буде виконувати свої зобов'язання; Б. Хмельницькому варто було б обмежитися особистою присягою, а не дозволяти присягати всьому народу; помилкою був і дозвіл мати російських воєвод в українських містах, а також збір податків на користь царя в Україні.  Таким чином, Переяславський договір:  1) констатував відокремлення України від Речі Посполитої;  2) означав міжнародно-правове визнання Української держави;  3) засвідчив внутріполітичний суверенітет Української держави, зберігав її основні політичні інститути;  4) суттєво змінював геополітичну ситуацію у Східній Європі, посилював позиції України в боротьбі з Польщею, зміцню вав вплив Москви у цьому регіоні.

31.Основні моменти боротьби за владу в Україні після смерті Б.Хмельницького. Правління Виговського ______________________________ Після смерті Б.Хмельницького гетьманом, згідно з його заповітом (ще за життя гетьмана полковники принесли в

цьому присягу), мав стати молодший син Юрій. Але він був надто молодий і недосвідчений для цієї посади.

Полковники обирають на своїй раді гетьманом генерального писаря Івана Виговського (1657-1659), якого

пізніше затверджують на козачій раді.

Новий гетьман розпочав переговори з Річчю Посполитою. Стався розкол у козацькій верхівці. Проти Виговського

виступили полтавський полковник Мартин Пушкар та кошовий отаман запорізьких козаків Яків Барабаш. У

жорстокій міжусобиці І .Виговський за допомогою татар розбив загони Барабаша й Пушкаря, самі вони

загинули.

У вересні 1658 р. у Гадячі був підписаний договір із польськими представниками, за яким Україна (в складі

Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств) переходила під протекторат Речі Посполитої. При цьому

Україна зберігала свій суд, грошову систему, військо. Унія скасовувалася, православні зрівнювалися у правах з

католиками, засновувались два університети. Україна втрачала право проводити власну зовнішню політику,

реєстр козаків скорочувався з 60 тис. осіб до 30 тисяч. Гадяцький трактат був ратифікований польським сеймом,

проте його здійснити не вдалося. Народні маси були невдоволені свавіллям польських військ та не бажали

повернення до минулих часів.У внутрішній політиці І.Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти,

ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс

він і у зовнішню політику. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні

переговори з Польщею. Напочатку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на

визнання суверенітету. Пропольська орієнтація Виговського не знайшла підтримки серед українського народу._________________________________________________________________________

32. З'ясуйте обставини поділу України на Правобережну й Лівобережну. Що таке “Руїна”?  Намагаючись уникнути громадянської війни, пом’якшити соціальну напругу, запобігти територіальному розколу, старшина у вересні 1659 р. проголошує гетьманом Ю. Хмельницького. Розрахунок був на те, що „чарівне ім’я Хмельницького” (вислів І.Крип’якевича) стане тією силою, яка забезпечить єдність еліти, консолідацію суспільства та стабільність держави. 27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави. Відмінності від Березневих статей: раніше російські вйська могли тримати гарнізон лише в Києві, то тепер ще у 5 великих містах; козакам заборонялося без дозволу царя обирати гетьмана; гетьман позбавлявся права призначати і зміщати полковників, приймати іноземних послів і проводити зовнішню політику; київський митрополит мав визнати владу московського патріарха. Це був нерівноправний договір, що надавав право автономії України в складі Росії, але дуже обмежував козацьке самоврядування. Митрополит відмовився визнати Переяславський договір. 17 жовтня 1660 р. він підписав з Польщею перемир’я і підписав Слободищенський трактат, за яким Україна ставала автономною частиною Речі Посполитої. Це викликало неоднозначну реакцію українського народу й Україна фактично розділилася на дві частини – Правобережну під протекторатом Польщі та Лівобережну під протекторатом Росії. Після того, як Правобережжя обрало гетьманом Павла Тетерю, а Лівобережжя – Івана Брюховецького, територіальний розкол України доповнився політичним. Як влучно характеризує цей період О. Субтельний – „доба Руїни сягнула свого апогею”.  _____________________________________________________________________________________________________ 33. З'ясуйте обставини скликання і рішення „Чорної ради” в Ніжині 1663 р. Дайте оцінку діяльності І.Брюховецького.  У 1660-х роках Лівобережжя, перебуваючи під впливом московських правителів, переживало тяжкі руйнівні

конфлікти, причиною яких, головним чином, були міжстаршинські сутички за гетьманську владу. Каталізатором

цієї боротьби, став Чуднівський договір (Слободищенський трактат), який ще більше загострив громадянську

війну, що неминуче вела Українську державу до розколу за територіальним принципом. Вже у квітні 1661 р.

наказний (тимчасовий) гетьман на Лівобережжі Яким Сомко зробив першу невдалу спробу домогтися на

скликаній неподалік Ніжина на Козацькій раді обрання себе гетьманом.Через рік – уквітні 1662 р. -- на

старшинській раді в Козельці він домігся проголошення його«повним гетьманом», але цього разу Москва

визнала вибори недійсними, оскільки шукала собі надійнішого васала. Крім Я. Сомка за гетьманську булаву на

Лівобережжі змагалися ніжинський полковник Василь Золотаренко та кошовий Запорізької Січі Іван

Брюховецький -- демагог, який створив собі імідж переконаного захисника козацьких прав і вольностей, палкий

прихильник московської орієнтації.17-18 червня 1663 р. під Ніжином зібралася Чорна рада - виборчі збори, в

яких взяли участь низове козацтво, селяни та міщанство. За підтримки запорізьких козаків та черні і під тиском

московського війська було обрано І. Брюховецького. Його суперники були ув'язнені, а згодом -- страчені.

Залишившись на Запорізькій Січі, був обраний кошовим отаманом.Отримавши гетьманську булаву,

Брюховецький проводив відверто промосковську політику.Став першим з українських гетьманів, який відвідав

Москву, у 1665 р. підписав так звані Московські статті , що значно обмежували політичні права України,

посилювали її залежність від московського уряду:

1) безпосереднє управління військово-адміністративним і фінансово-господарським життям України, за

винятком лише козацького стану, передавалося царським воєводам;

2) військові залоги на чолі з воєводами мали перебувати у всіх великих містах, зокрема у Києві, Чернігові,

Переяславі, Ніжині , Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі й навіть у фортеці Кодак на Запоріжжі.

їх утримання покладалося на українських платників податків;

3) обмежувалося право вільного обрання гетьмана, вибори якого могли відбуватися лише з дозволу царя у

присутності московських представників;

4) українському гетьманові заборонялося вступати у дипломатичні відносини з іноземними державами;

5) податки з українського населення, крім козацького стану, збиралися царськими чиновниками до

московської скарбниці;

6) Київська митрополія підпорядковувалася московському патріархові. Московські статті стали важким ударом

по українській державності. Всі права, за які так завзято боролися попередні гетьмани, І.Брюховецький

легковажно втратив. За зраду національних інтересів він отримав боярство, численніпомістя та за дружину --

доньку князя Долгорукого.В Україні почало ширитися загальне невдоволення політикою І.Брюховецького і

московськими порядками.Відчувши загрозу своїм інтересам, Брюховецький несподівано різко змінив політичну

орієнтацію і вирішив відкрито виступити проти Москви й очолити антимосковське повстання. У січні 1668 р. на

таємнійстаршинській раді в Гадячі він висловився за ліквідацію московської влади на Лівобережжі та перехід

України під турецький протекторат. Заручившись підтримкою старшини, Брюховецький направив посольства

до турецького султана і кримського хана, а також активізував зв'язки із правобережним гетьманом

Дорошенком. Напоч. лютого вибухнулоантимосковське повстання, в результаті якого досер.березня більшість

території Лівобережжя була звільнена з-під влади московського уряду. Однак це не допомогло гетьманові

Брюховецькому.

Чорна рада — загальна козацька рада, — збиралася для вирішення стратегічних питань, коли між старшинами

не було одностайності. Найвідоміша з них відбулася 17-18 (27-28 червня) 1663 року на околицяхНіжина. Рада

була скликана для обрання гетьманаЛівобережної України. Участь у чорній раді взяли не тільки козаки, але

йселяни та міщани — «чернь», які також мали право голосу.

Кошовий Іван Брюховецький, вдаючись до соціальної демагогії, обіцяючи зменшити податки та видаючи себе

за захисника інтересів народу, зумів отримати підтримку серед бідних верств українського населення. Після

обрання Брюховецький створив чотири нові полки: Стародубський, Сосницький, Зіньківський та Глухівський.

Столицею лівобережного гетьманату стало місто Гадяч.

Три роки Іван Брюховецький провів у війнах з поляками та правобережним гетьманом Павлом Тетерею,

проводячи відверто промосковську політику. У 1663–1664 рр. козаки відбили останню спробу поляків захопити

Лівобережжя.

Відразу після обрання гетьманом, Брюховецький уклав з Московською державою Батуринські статті1663 р., які

надавали Москві більше влади, ніж це було встановлено Переяславськими статтями. У грудні 1665 р. Іван

Брюховецький підписав Московські статті 1665, які значно обмеживши державні права Гетьманщини, посилили

її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства. Люди були на задоволені його політикою.

34. Визначте основні напрямки та цілі втутрішньої і і зовнішньої політики П.Дорошенка.  У 1665 р. на Правобережній Україні вибухає антифеодальне повстання проти пропольської політики гетьмана П. Тетері, який у червні втікає до Польщі, а восени зрікається гетьманства. Дорошенко Петро Дорофійович (1627–1698) – гетьман України (1665 – 1676), один із найвидатніших діячів її історії.. Ставши гетьманом на Правобережжі, він рішуче виступив проти умов Андрусівського договору й восени 1667 р. зробив спробу приєднати до Гетьманщини західний регіон. У червні 1668 р. домігся возз’єднання Козацької України, гетьманом якої був обраний. В умовах спровокованої Запорожжям й сусідніми з Україною державами політичної боротьби пішов у березні 1669 р. на прийняття турецького протекторату. Влітку 1672 р. взяв участь у поході турецької армії проти Польщі, але невдоволений укладеним між Портою і Польщею Бучацьким договором, який перекреслив його політичні плани, переорієнтовується на Росію і Польщу. У розпалі народного обурення спустошенням України турецько-татарською та польською арміями складає гетьманські повноваження. У березні 1677 р. вивезений до Москви, у 1679–1682 рр. – в’ятський воєвода. Останні роки провів у своєму маєтку в с. Ярополче Волоколамського повіту, де й похований. Могила збереглася до нашого часу. У зовнішній політиці він проголошує союз з Кримом і Туреччиною. Спираючись на підтримку татар, Дорошенко намагається витиснути поляків із Правобережжя. Восени 1667 р. перед лицем об’єднаних козацько-турецьких військ польський король визнає суверенітет гетьманату на Правобережній Україні. Закріпившись на Правобережжі, Дорошенко готує похід на Лівобережжя, де у 1668 р. проголошує себе гетьманом всієї України. Поява турків в Україні позбавила П. Дорошенка народної підтримки. В 1674 р. до І. Самойловича перейшло 10 правобережних полків.

35.Зясуйте чому проявилося поступове обмеження автономії України в друіій ноловині ХVІІ ст. Після укладення Переяславського договору Російська влада неухильно стала втручатися у внутрішнє життя українського суспільства, маючи на меті не тільки обмежити гетьманську владу, а й остаточно скасувати автономію України, перетворивши її на імперську провінцію. Соціальний антагонізм в українському суспільстві, слабкість, непослідовність українських політичних сил, занепад громадської моралі уможливили реалізацію намірів царизму. Російський абсолютизм не міг змиритися з існуванням на території Лівобережної України демократичних традицій військово-козацької системи, зміцненням та розширенням елементів Магдебурзького права. Тому неминучість ліквідації цих соціально-політичних інституцій і запровадження загальноімперських норм було лише питанням часу. Однак цей процес тривав значний історичний період. Російська влада ще до виборів гетьманом І. Мазепи (липень 1687 р.) ревізувала автономні устої Гетьманату. До Глухівських статей 1672 р. долучилися нові обмеження: тепер не тільки гетьмана, але й старшину не можна було зняти з посад без дозволу царського уряду. Водночас, реалізуючи намагання старшини стати спадково-привілейованим станом, Москва підтвердила права на маєтки, одержані старшиною, звільнила її від податків на утримання війська, відмежувала козацький стан від міщан та селян. Коломацькі статті (міждержавний договір, укладений 1687 р. на р. Коломанці (тепер — Харківська область) між новообраним гетьманом І. Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та Москвою — з іншого вперше заперечували державність України, але завдяки І. Мазепі цей пункт повністю не був реалізований. Проте незважаючи на всі намагання Мазепи він потерпів поразки і це було ніби очевидно адже Тільки неймовірний збіг обставин міг забезпечити успіх намаганню Мазепи протистояти російському царю. Більшість зовнішніх і внутрішніх чинників зумовлювали неминучість його поразки.

36. Охарактерезуйте політику І .Мазепи. Дайте онінку його гетьманувания. І.Мазепа у статусі гетьмана перебував при владі в Лівобережній Україні - Гетьманщині протягом 1687–1709 років, тобто 22 роки. З них він очолював українську автономну державність у васальній залежності від російського царя 21 рік. І лише протягом 8 місяців, вийшовши з підпорядкування Петра-1, він вважався правителем під протекторатом шведського короля Карла-12. Саме ця різка зміна орієнтації викликає найбільшу розбіжність в оцінках державно-політичної діяльності гетьмана І.Мазепи та її наслідків для України. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем і правив майже 21 рік. Намагаючись зміцнити гетьманську владу, він увів нову категорію козацької старшини – бунчукових товаришів, цілком залежних від нього. У проведенні внутрішньої політики гетьман спирався на козацьку старшину – роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність. Дбаючи про збереження у Гетьманщині козацьких прав і вільностей, Мазепа не забував про власні інтереси. За роки правління він став одним з найбагатших феодалів Європи (мав 20 тис. маєтків). Аналізуючи політичну діяльність Мазепи варто сказати що головним завданням Мазепи було зберегти автономії України проте незважаючи на намагання Мазепи він був приречений на провал всі його дії доводили це , більшість зовнішніх і внутрішніх чинників зумовлювали неминучість його поразки. 

37. Роскажіть, що ви знаете про П.Орлика та його Конституцію. Пилип Орлик (1672-1742) походив із давнього чеського роду. Під час гуситських війн предки Орлика виїхали з Чехії та опинилися в Польщі. Майбутній гетьман народився 11 жовтня 1672 р. неподалік Вільна. Після смерті І. Мазепи виникла п треба в обрані нового гетьмана тому 5 квітня 1710 р. в Бендерах (Молдавія) відбулася козацька рада. Гетьманом було обрано найближчого сподвижника Івана Мазепи - генерального писаря його уряду Пилипа Орлика. Під час козацької ради 5 квітня 1710 р. було схвалено документ "Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького" (згодом цей документ назвали "Конституцією Пилипа Орлика" та "Бендерською конституцією"). Основу "Пактів і конституцій..." становила угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу, про взаємні права та обов'язки. Це й вирізняло ухвалений документ від традиційних гетьманських статей, що базувалися на угодах між гетьманом і монархом-протектором. Уперше новообраний гетьман укладав офіційну угоду зі своїми виборцями, чітко зазначаючи умови, згідно з якими він отримував владу. Крім того, в документі обґрунтовувався державний лад України. Саме тому його вважають першою українською Конституцією.

38. Проаналізуйте політику російського уряду щодо України у першій нолонині ХVIII ст. У результаті антиукраїнської політики правлячих кіл Росії наприкін. ХVІІІ ст. було остаточно впроваджено та зміцнене царську владу на Лівобережжі та Слобожанщині. Нові зміни політичного ладу на частині українських земель, підпорядкованих Польщі, відбулися після другого і третього поділів Речі Посполитої. До Російської держави увійшли Київщина, Брацлавщина, Східна Волинь і частина Білорусі, а потім і Західна Волинь. Чергова війна з Османською імперією дала Росії у 1812 р. Бессарабію. Після Віденського конгресу 1815 р. до Російської імперії перейшло Царство Польське, а в його складі Холмщина, Підляшшя, Надсяння. Таким чином, більшість українських земель опинилася під владою імперії Романових. Щоб придушити будь-які спроби невдоволення, царат утримував в Україні велику армію, що налічувала 100 тис. осіб. її численні підрозділи стояли повсюдно, вимагаючи від населення виконання обтяжливих повинностей. Найстрашнішою військовою повинністю була рекрутчина — система примусового набору до армії. Через нелюдську муштру й часті війни рекрутчину вважали рівносильною смертному вироку. Царат усіляко зміцнював в Україні кріпосницький лад. Спираючись на російських поміщиків, яким були роздані в Україні великі земельні володіння, він охороняв також станові привілеї українських і польських поміщиків. Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити національну свідомість українського народу. Українство з жалем згадувало козацьку славу, державність, нарікало на скасування колишніх прав і свобод. Деякі сміливці шукали шляхів виходу з такого підневільного становища.

_____________________________________________________________________________________________________

39. Розкрийте причини і суть відновлення Гетьманншин у середині XVIII ст. Дайте оцінку діяльності К.Розумовського У середині XVIII ст. козацька старшина почала клопотатися про відновлення гетьманства. За рішенням Єлизавети Петрівни Правління гетьманського уряду було розпущено і 22 лютого 1750 року гетьманом обрано Кирила Розумовського – молодшого брата фаворита імператриці.Розумовський Кирило Григорович (1728-1803 рр.) – останній гетьман України (1750-1764 рр.). У 18-річному віці призначений президентом Імператорської Академії наук (1746 р.) і перебував на цій посаді майже 20 років. У 1762 р. брав участь у двірцевому перевороті на користь Катерини II, проте через два роки саме вона заставила К. Розумовського зріктися гетьманства. Хоч К. Розумовський більше часу проводив у російській столиці, ніж в Україні, проте йому вдалося розширити автономію України, повернувши її справи з Сенату до іноземної колегії. Київ і Запоріжжя знову підпорядковувалися гетьманові. Відновив Розумовський і склад генеральної старшини і суду. Для вдосконалення діючої системи судочинства Розумовський провів у 1760-1763 рр. судову реформу, внаслідок якої було створено шляхетські суди – земський (для вирішення цивільних справ) і підкоморський (для земельних справ). Провів також реформування козацького війська: вдосконалено артилерію, введено однакове озброєння та уніформу. Гетьман запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей, вживав заходів до відкриття в Батурині університету. 1754 р. була ліквідована одна з важливих ознак автономії – державна митниця на кордоні між Гетьманщиною та Росією. А в 1761 р. Київ переходить під пряме імперське правління.  ______________________________________________________________________________________________________ 40. Розкрийте причини та наслідки остаточної ліквідації Гетьманщини та зруйнування Запорозької Січі. В чому історичне значення Запорозької Січі, яке її місце в історії українського народу? З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії. Нова імператриця Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, у 1764 р. після звернення К. Розумовського з проханням запровадження спадкового гетьманства в Україні та розширення його прав викликала його в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764–1786 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева. Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості українського населення, реальною перешкодою колоніальній політиці Російської імперії на Україні залишилась Запорізька Січ. Але поки йшла боротьба з Туреччиною за Причорномор’я і Крим, в якій активну участь брали запорізькі козаки, російський царизм змушений був терпіти „запорозьку вольницю“. Після укладення Кючук-Кайнаджийського миру Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і татарської агресії. Тому Катерина II в 1775 р. дала таємний наказ генералу П. Текслі ліквідувати її. 4-5 червня 1775 р. російські війська під командуванням Текслі оточили і зруйнували Січ. П. Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Калнишевський Петро Іванович (1690-180 рр.) – останній кошовий отаман запорізької Січі (1762, 174-1765 рр.), талановитий полководець і дипломат У квітні 1801 р. указом Олександра I був звільнений з монастирської в’язниці, але залишився у монастирі. Помер у віці майже 113 років. Похований на головному подвір’ї Соловецького монастиря. Значна частина козаків переселилась у межі турецьких володінь і утворила у 1778 р. Задунайську Січ. У 1776 р. Катерина II ліквідувала слобідське козацтво –На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. У другій половині XVIII ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Всі органи Української держави були остаточно знищені.  ________________________________________________________________________________________ 41.Охарактеризуйте українську культуру XVIII ст. 1. Уукраїнці в XVIII ст. рознесли по Московщині свої драматичні твори і заснували театри. 2. Головним освітнім і науковим центром в Україні і надалі була Академія (до 1694 р. – Києво-Могилянський колегіум). Школа носила загальноосвітній характер риторико-філософського типу. за зразком Києво-Могилянської академії виникли колегіуми в інших містах — Чернігові (1700 р.), Харкові (1726 р.), Переяславі (1738 р.). Перші спроби запровадити в Україні обов'язкову початкову освіту були здійснені в Гетьманщині. 3. Тематично живопис залишається релігійним, однак основним змістом його стають гуманістичні ідеї. Отже, культурне життя в Україні значно досягло в першій половині XVIII ст. своїх найрозвиненіших форм. Українська козацька культура не тільки ні в чому не поступалась іншим європейським національним культурам, а й викликала їхній подив і захоплення. Між Україною та іншими країнами Європи налагоджуються широкі культурні зв'язки. Як і в києво-руську добу, Україна стає форпостом європейської культури.