24. Розкрийте суть боротьби запорізьких козаків проти турків і татар в середині XVI - першій чверті XVII ст. Дайте оцінку діяльності п. Сагайдачного.

Українські землі були одним з основних об'єктів набігів татар Кримського ханства. Від 1450 р до 1556 р татари здійснили 86 грабіжницьких походів, які несли руйнування, пожежі, пограбування, вбивства, захоплення місцевого населення, вбивства, захоплення місцевого населення у полон, а потім продаж в рабство. Найбільш прославився гетьманПетро Конашевич-Сагайдачний. Родом він був із Самбірського повіту на Галичині, навчався у Острозькій академії, а з 90-х років XVI ст. перебував у складі Запорозького війська. Про Сагайдачного говорили, що у битву він йшов першим, відходив останнім, у таборі мало спав, не пив сам і під час походів забороняв пити горілку під загрозою кари на горло, тобто смертю. За Сагайдачного козацтво перетворилося в окремий стан і займало важливе місце серед населення Наддніпрянщини. Партизанські ватагу перетворив в регулярне військо, яке при потребі досягало 40 тис. і мало залізну дисципліну. Проти козацького свавілля був дуже суворий і карав за провину.Запорозькі флотилії козаків під проводом Сагайдачного ходили на Очаків, Перекоп, Трапезунд, Синоп. Козаки з гетьманом нападали на турецький флот, брали невільницькі ринки і визволяли із полону тисячі невільників.Особливо Сагайдачний прославився у битві під Хотином у 1621 р.коли 40 тисяч козаків практично врятували від поразки армію Речі Посполитої і примусили відступити турків.Козацтво при активній участі виступило за відновлення православноїцеркви, сприяло діяльності православних братств та освіти. Сагайдачний разом з усім Запорозьким військом вступив до Київського братство і взяв його під свій протекторат. Активно формував єдність міщанства, духовенства і козаччини.

25. Охарактеризуйте української культури у другій половині XVI - першій половині XVII ст.  Протягом XVI - першої половини XVII ст. відбувалися важливі зрушення в розвитку української мови. Від часів Київської Русі тривала традиція заснування двох літературних мов: книжна староукраїнська (у другій половині XVI ст. її називали прóстою мовою) та слов'яно-руська. Прóста мова була наближена до мови розмовної, використовувалася вона надзвичайно широко. Нею писалися найрізноманітніші судові та урядові документи, полемічні ораторсько-проповідницькі твори, повчальна поезія, літописи. Першою відомою книгою Святого Письма тогочасною книжною українською мовою є Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, основам арифметики, молитвам, співу. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їх кількість зростала: у другій половині XVI ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі-Волинському, на Житомирщині. Нові риси розвитку освіти найяскравіше втілилися в діяльності острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького. Головну мету власної діяльності він вбачав у відродженні української культури на засадах православ’я. Освітянські й виховні ідеї Острозької академії були підхоплені братствами. Необхідність протидіяти наступові католицької культури спричинила появу братських шкіл. Київська колегія (незабаром Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закладом. Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчальних предметів становили ті ж таки "сім вільних наук". Заснування постійного книговидання в Україні пов'язують з іменем московського першодрукаря Іваном Федоровича (Федорова). У 1574 р. у Львові Іван Федорович видав Апостол і перший український друкований підручник для навчання грамоти- "Буквар". У 1581 р. в Острозі Федорович видав справжній шедевр серед стародруків - Острозьку Біблію. 

26. З"ясуйте вимоги і перебіг народних рухів та козацьких виступів 20-30-х рр. XVII ст.  Козацько-селянські повстання в Україні кінця XVI - першої половини XVII ст. були явищем закономірним. Це була реакція на ворожу і шкідливу щодо українського народу політику Речі Посполитої в соціально-економічній, суспільно-політичній та культурній сферах. Протестуючи проти кріпацтва, селяни палили маєтки своїх панів, припиняли наступ польської шляхти на права і привілеї козаків, боролися за збереження магдебурзького права жителів міст.  1621 р. козацько-селянське повстання під проводом М. Жмайла, який уклав з урядовими комісарами Куруківську угоду:  • козацький реєстр збільшувався до 6 тисяч;  • була встановлена зарплата реєстровцям - 10 злотих на кожного;  • 40 тис. козаків виписувалися із реєстру і повинні були повернутися у панські маєтки;  • усім учасникам повстання оголошувалася амністія;  • козакам було заборонено робити походи в Крим та на турецькі володіння.  15 травня 1630 р. Т. Федорович вщент розгромив коронного гетьмана С. Конецпольського. Успіхи повстанців змусили поляків піти на укладення Переяславської угоди (28 травня 1630 р.), за якою основні вимоги Куруківського договору зберігалися, але реєстр збільшувався до 8 тис. чоловік.  У ніч з 11 на 12 серпня 1635 р. загін запорожців на чолі з І. Сулимою зруйнував Кодацьку фортецю, розгромив його охорону. Старшина реєстровців підступно схватила Сулиму і видала магнатам для покарання.  Через два роки влітку 1637 р. Україну охопило нове повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Павла Бута (Павлюка). Він закликав селян і міщан знищити реєстрових старшин, оскільки вони зрадили як бідноту. Повстання охопило Подніпров’я, Брацлавщину. Битва між повстанцями та польським військом на чолі з польським гетьманом М. Потоцьким відбулася під Кумейками (біля Черкас) 16 грудня 1637 р. Поляки запропонували переговори. Павла Бута та кількох ватажків схопили реєстровці й передали польському командуванню. Згодом їх стратили у Варшаві.