4. Проективні методики. Малюнкові тести

В основі проективного підходу лежить феномен проекції досліджуваним прихованих або неусвідомлюваних аспектів власної поведінки або психічного життя.

Проекція як психологічне поняття вперше з’явилось у психоаналізі та належить З. Фрейду, котрий під проекцією розумів механізм захисту «Я» від неприйнятних внутрішніх імпульсів, почуттів, думок. Сутність цього захисного механізму полягає в приписуванні зовнішнім об’єктам властивих неусвідомлюваних рис та особливостей, які були витіснені із свідомості. Таке розуміння проекції як захисного механізму «Я» отримало назву класичної проекції та широко розповсюдилось у проективній психодіагностиці. Проте подальші дослідження в цьому напрямку (Л. Беллак, ДЖ. Халперн, Т. Шибутані) вказали на існування не пов’язаної із захисними механізмами «Я» атрибутивної проекції (апперцепції) – наділення інших осіб власними усвідомлюваними мотивами, почуттями, переживаннями, рисами з метою розуміння їхніх учинків.

В клінічній практиці широко використовуються такі проективні методики: Тест Роршаха, «Тест тематичної апперцепції» Х. Моргана та Г. Мюрреєм, «Методика малюнкової фрустрації» Розенцвейга, «Тест кольорових переваг» Люшера, Методика «Кінетичний малюнок сім’ї» та інші.

Тема 3. Розлади відчуттів і сприймань. Дослідження розладів сприйманя

1. Кількісні і якісні розлади відчуттів

До кількісних розладів відчуттів відносяться:

Анестезія – втрата здатності відчувати різні види подразнень, поширюється, як правило, на тактильну, больову та температурну чутливість.

Гіпоестезія – зниження здатності відчувати різні види подразнень.

Гіперстезія – підвищення здатності відчувати різні види подразнень.

До якісних розладів відчуттів відносяться:

Синестезія – відчуття, яке виникає при подразненні органа чуттів поряд з адекватними до яких-небудь інших відчуттів (наприклад, відчуття кольору при прослухуванні музики).

Парастезії – проявляються неприємними відчуттями оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок та ін. Можуть виникати в різних частинах тіла, мати тенденцію до переміщення. При цьому людина стає метушливою, тривожною.

2. Розлади сприймання. Психосенсорні розлади. Агнозії

Сприймання - психічний процес відображення предметів і явищ матеріального світу. Поява розладів сприймання при психічних захворюваннях означає спотворення інформації про зовнішній світ. У результаті порушуються орієнтування в ньому, розуміння його, поведінку людини.

Агнозії. Агнозиями в патопсихології називається утрудненість впізнавання предметів, звуків. Це порушення різних видів сприйняття, що виникає при певних ураженнях мозку. Розрізняють зорові, тактильні і слухові агнозії. Проблема агнозій при психічних захворюваннях розкрита Б.В.Зейгарник в «Основах патопсихології». У ряду хворих агнозія проявляється в тому, що вони виділяють ту чи іншу ознаки сприйманого об'єкта. Іноді хворі можуть намалювати предмет, не впізнаючи його, і т.д. Сприймання при агнозіях порушується у своїй специфічно людській характеристиці як процес, що володіє функцією узагальнення й умовності; тому правомірно говорити про порушення смислової сторони сприймання.

Псевдоагнозії при деменції

Деменція - слабоумство як наслідок недорозвинення або атрофії вищих психічних функцій. Залежно від характеру ушкоджених або дегенеруючих факторів розрізняють деменції: сенильну (старечу), алкогольну, епілептичну, посттравматичну.

Так, при зоровій псевдоагнозії, при деменції хворі не впізнають силуетні і пунктирні малюнки. Їх сприйняття дифузне, недиференційоване. Дементні хворі не вловлюють сюжету, вони часто описують окремі предмети, не бачачи їх сюжетного зв'язку. Окремі частини малюнка зливаються, змішуються з фоном, зображення предметів не впізнаються. Сприйняття, звільнене від ролі, що структурує мислення, стає дифузним, легко виникає структурний розпад, несуттєві елементи малюнка стають центром уваги і ведуть до неправильного впізнавання.

Обмани почуттів

Один з тих, що найбільш часто зустрічаються симптомів розладу сприймання при душевних захворюваннях є галюцинації.

Галюцинаціями в психіатрії називають помилкові сприйняття. Хворі бачать образи, предмети, яких немає, чують мову, слова, які ніким не вимовляються, відчувають запахи, яких насправді немає. Зміст характеру галюцинацій різний; на нейтральні репліки хворі реагують спокійно. Галюцинації можуть носити імперативний характер, коли «голос» наказує хворому виконувати щось.

Хворі відносяться до галюцинаторних образів, як до реально сприйманих об'єктів, слів. Поведінка хворих часто визначається саме цими помилковими сприйняттями; нерідко хворі заперечують наявність галюцинацій, але їх поведінка видає, що вони галюциновані.

Псевдогалюцинації відрізняються від галюцинацій тим, що проектуються не в зовнішньому просторі, а у «внутрішньому»: «голоси» звучать «всередині голови»; хворі часто кажуть, що чують їх як би «внутрішнім вухом». Псевдогалюцинації не носять вираженого чуттєвого характеру; хворі часто говорять про те, що «голос в голові» схожий на «звучання думок», на «відлуння думок». Псевдогалюцинації можуть бути тактильними, смаковими, кінестетичними.