Тема1. Предмет, завдання патопсихології. Історія розвитку патопсихології

1. Предмет та завдання патопсихології. Зв'язок сучасної патопсихології з іншими дисциплінами.

2.Типи протікання психічних хвороб.

3. Класифікація психічних розладів.

4.Історія розвитку патопсихології.

1.Предмет та завдання патопсихології. Зв'язок сучасної патопсихології з іншими дисциплінами.

Патопсихологія (грец. pathos - страждання, psyche - душа, logos - вчення) - це розділ медичної психології, який вивчає закономірності розладу психічної діяльності і властивостей особистості у випадку психічних чи соматичних захворювань. Отже, предметом патопсихології є порушення психічних процесів, станів та властивостей. Патопсихологія займається лише діагностикою та дослідженням порушень психічної діяльності, закономірностей її розладу у зіставленні з нормою (тобто користується психологічними а не медичними поняттями). Патопсихологію не слід плутати з психопатологією.

Психопатологія – це те саме, що й психіатрія, наука, що займається вивченням загальних симптомів і синдромів хвороби, тоді як патопсихологія відштовхується від власних патологій.

Симптом – це зовнішня ознака прояву хвороби чи розладу.

Синдром – це комплекс симптомів пов’язаних між собою які характеризують хворобу. Синдроми бувають позитивними і негативними.

Позитивні синдроми – це коли в наслідок розладу психіки з’являється якась нова якість чи властивість, яка невластива здоровій людині. Негативні синдроми - коли, щось зникає (п-д: пам'ять).

Етіологія – це походження та причини виникнення хвороби.

Патогенез – це закономірності та механізми розвитку хвороби.

Завдання патопсихології:

1. Отримання даних для діагностики. Патопсихолог не дає оцінку хворому але формулює психологічне заключення.

2. Дослідження динаміки психічних порушень у зв’язку з терапією.

3. Участь в експертній діяльності (п-д: Судово-психологічна експертиза).

Участь в реабілітаційній роботі і реасоціалізації.

4. Дослідження недостатньо вивчених психічних хвороб (п-д: шизофренія).

Участь у психотерапії під наглядом психіатра.

Патопсихологія використовує досягнення інших галузей психології. Тісно вона пов’язана із загальною психологією, оскільки аналіз патологічних змін здійснюється на підставі зіставлення з характером формування і протікання психічних процесів, властивостей і станів у нормі. Патопсихологічні дослідження дають можливість глибше пізнати закономірності функціонування і розвитку нормальної психіки, вивчити психічну норму, психічне здоров’я, фактори, які активізують чи гальмують розвиток особистості в ході її онтогенезу та соціогенезу.

Зв'язок патопсихології з судовою, трудовою, військовою експертизами дає змогу використовувати дані психологічних обстежень для встановлення міри вираження психічного дефекту.

Дані вікової психології застосовуються для дослідження можливого виникнення, посилення чи загострення психопатологічних проявів у певні періоди життя, особливо в час вікових криз. Так, існують психічні захворювання, характерні для підліткового і юнацького віку, захворювання старечого віку та ін. .

Соматопсихологія – вивчає порушення в психіці, викликані соматичною хворобою.

Нейропсихологія – наука яка вивчає зв'язок психічних функцій та їх порушень з центром головного мозку.

Клінічна психологія – це область медичної психології яка вивчає прикладні моменти вирішення потреб клініки.