74. Рентна плата

Платниками рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України є суб'єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу трубопроводами України. Платником рентної плати за транзит природного газу територією України є уповноважений Кабінетом Міністрів України суб'єкт господарювання, який надає (організовує) послуги з його транзиту територією України.

Об'єктом оподаткування є: для нафти та нафтопродуктів - їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді; для природного газу та аміаку - сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування (переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги природного газу та аміаку, транспортованих (переміщених) кожним маршрутом транспортування.

Ставки рентної плати встановлені ст. 253 Податкового кодексу України і дорівнюють:

а) 1,67 гривні за транзитне транспортування 1000 куб. метрів природного газу за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування;

б) 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами;

в) 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами;

г) 5,1 гривні за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування.

Платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.

Об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини у податковому (звітному) періоді. Об'єкт оподаткування рентною платою природного газу зменшується на обсяг рециркулюючого природного газу, який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв, що зазначені у журналі обліку видобутих корисних копалин з додержанням самостійно затверджених платником, відповідно до вимог ліцензійних умов, схем руху видобутої вуглеводневої сировини на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу.

Ставки рентної плати встановлено ст. 258 Податкового кодексу України окремо: 1) за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ); 2) за нафту; 3) за газовий конденсат.

75.Мито

Мито. Це вид митного платежу, що справляється з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввезених, вивезених або тих, що перевозяться транзитом). Поряд із суто фіскальною функцією мито виконує як стимулювальну, так і захисну функцію. Остання припускає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних порівняно з національними, або в яких держава не зацікавлена.

Платниками мита є особи, які ввозять (вивозять) чи переміщують товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов’язку щодо сплати митних платежів іншій особі, яка не стосується товару. При характеристиці платника мито поділяють на:

а) те, що сплачується юридичними особами;

б) те, що сплачується фізичними особами. У цьому разі значно різняться ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) чи виробничого (рівень ставок вищий).

Об’єкт мита - митна вартість переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митну вартість перераховують на національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території держави. Це, однак, не виключає їх різноманіття:

а) адвалерна - ставка, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

б) специфічна—ставка, що нараховується у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Вона припускає специфічну характеристику товару, тоді як адвалерна припускає знеособлений предмет обкладання;

в) комбінована (змішана) — ставка, що поєднує обидва названі вище види мита. Змішані мита використовуються як доповнення до специфічних або за їх недостатньої ефективності.

г) сезонні - ставки, за допомогою яких можна оперативно реагувати на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

д) особливі — ставки, що реалізують захисні функції мита. Механізми застосування пільг щодо сплати мита досить різні, зокрема:

1) звільнення від сплати мита визначених категорій платників;

2) зменшення ставок мита;

3) повернення раніше сплачених сум мита;

4) звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України, що є системою ставок мита, які застосовуються щодо товарів, котрі переміщуються через митний кордон.

Державне мито. Це плата, що справляється за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами, і видача їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита визначено в декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р.