8. Вплив забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу на здоров’я людей (навколишнє середовище)

На сьогоднішній час налічуються тисячі забруднюючих речовин газоподібного стану, що потрапляють до атмосфери. Усі вони, потрапляючи через систему дихання, негативно впливають на здоров'я людини. Органи дихання страждають від забруднення безпосередньо, оскільки в них осідає близько 50% часток домішок радіусом 0,01-0,1 мкм. Проникаючі в організм частки викликають токсичний ефект, оскільки вони:

1. токсичні (отруйні) по своїй хімічній або фізичній природі;

2. служать перешкодою для одного або декількох механізмів, за допомогою яких відбувається нормальне очищення дихального шляху;

3. служать носієм отруйної речовини, що поглинає організм.

Оксид вуглецю. Концентрація СО, що перевищує гранично допустиму концентрацію, призводить до фізіологічних змін в організмі людини, а концентрація більше 750 млн до смерті. Пояснюється це тим, що СО - виключно агресивний газ, що легко з'єднується з гемоглобіном. При з'єднанні утворюється карбоксигемоглобін, підвищення (понад норму, рівною 0,4%) вміст якого в крові супроводжується:

а) погіршенням гостроти зору і здатності оцінювати тривалість інтервалів часу;

б) порушенням деяких психомоторних функцій головного мозку ( при вмісті 2-5%);

в) змінами діяльності серця і легенів ( при вмісті більше 5%);

г) головними болями, сонливістю, спазмами, порушенням дихання, смертю ( при вмісті 10-80%).

Ступінь дії оксиду вуглецю на організм залежить не лише від його концентрації, але і від часу перебування (експозиції) людини в загазованому СО повітрі. Так, при концентрації СО рівною 10-50 млн (часто зафіксованою в атмосфері площ та вулиць великих міст), при експозиції 50-60 хв спостерігається порушення, приведені в п. "а", 8-12 год - 6 тижнів - спостерігаються зміни, вказані в п. "в". Порушення дихання, спазми, втрата свідомості відбувається при концентрації СО, рівною 200 млн, і експозиції 1-2 год при важкій роботі і 3-6 год - у спокої. На щастя, утворення карбоксигемоглобіну в крові - процес зворотній: після припинення вдихання СО починається його поступовий вивід з крові; у здорової людини вміст СО в крові кожні 3-4 год зменшується в два рази.

Оксид вуглецю - дуже стабільна речовина, час його існування в атмосфері складає 2-4 місяці. При щорічному потраплянні 350 млн. т СО в атмосферу його концентрація повинна була б збільшуватися приблизно на 0,03 млн-1/год. Проте цього не спостерігається, чим ми завдячуємо в основному грунтовим грибам, що активно розкладає СО (деяку роль відіграє також перехід СО в СО₂).

Діоксид сірки (SО₂) і сірчаний ангідрид (SО₃) в комбінації із завислими частками і вологою спричиняють найбільш шкідливою дію на людину, живі організми. SО₂ - безбарвний і негорючий газ, запах якого починає відчуватися при його концентрації в повітрі 0,3-1,0 млн, а при концентрації понад 3 млн SО₂ - гострий дратівливий запах. Діоксид сірки в суміші з твердими частками і сірчаною кислотою (подразник сильніший, ніж SО₂) вже при середньорічному вмісті 9,04-0,09 млн. і концентрації диму 150-200 мкг/м3 приводить до утруднення дихання і хвороб легенів, а при середньодобовому вмісті SО₂ 0,2-0,5 млн і концентрації диму 500-750 мкг/м3 спостерігається різке збільшення числа хворих і смертельних результатів. При концентрації SО₂ 0,3-0,5 млн протягом декількох днів відбувається хронічна враження листя рослин (особливо шпинату, салату, бавовни і люцерни), а також голок сосни.

Оксиди азоту (перш за все, отруйні діоксид азоту NО2), що з'єднуються за участю ультрафіолетової сонячної радіації з вуглеводнями, утворюють пероксилацетілнітрат (ПАН) і інші фотохімічні окислювачі, у тому числі пероксибензоїлнітрат (ПБН), озон (О₃), перекис водню (Н₂О₂), діоксид азоту. Усі окислювачі, в першу чергу ПАН і ПБН, сильно подразнюють очі і викликають їх запалення, а в комбінації з озоном вражають носоглотку, призводять до спазмів грудної клітки. При високій концентрації (понад 3-4 мг/м3) викликають сильний кашель і послаблюють можливість на чомусь зосередитися.

Встановлено, що у людей, які мають справу з азбестом, підвищена вірогідність ракових захворювань бронхів і діафрагми, що розділяють грудну клітку і черевну порожнину. Берилій шкідливо діє (аж до виникнення онкологічних захворювань) на дихальні шляхи, а також на шкіру і очі. Пари ртуті викликають порушення роботи центральної нервової системи і нирок. Оскільки ртуть може накопичуватися в організмі людини, то зрештою її дія призводить до розладу розумових здібностей. Унаслідок збільшення забруднення повітря у містах неухильно зростає число хворих, страждаючих такими захворюваннями як хронічний бронхіт, емфізема легенів, різні алергічні захворювання, рак легенів. Упродовж останніх десятиліть занепокоює зростання числа хворих раком бронхів і легенів, виникненню яких сприяють канцерогенні вуглеводні. Неможливо не зауважити наслідки Чорнобильської катастрофи, що в свою чергу також мають неабиякий вплив на здоров`я людини.

Антропогенний вплив на стан природного середовища має комплексний характер, що ускладнює його відстеження, оцінку небезпеки, прогноз змін та контролювання впливу в рамках екологічних нормативів. Характерні перерозподіл ефекту впливу та неоднозначність прояву реакції природних екосистем на сукупну дії чинників потребують інтегральної оцінки всіх негативних факторів на різних рівнях біологічної організації екосистем.

Наразі за причиною неузгодженості окремих цілей або відсутності системного підходу у господарюванні, обліку ресурсів виникає багато ускладнень щодо збереження біорізноманіття. Ще більше невирішених питань у сфері діагностики трансформації природних екосистем в умовах комплексного впливу антропогенних та природних факторів.