- •6 Юриспруденція періоду Республіки.
- •18. Континентальний та англосаксонський тип рецепції
- •19. Проторецепція римського права
- •20. Загальні положення рецепції в Україні
- •21,Поняття речей. Речі публічні та приватні
- •22 Види речей в римському праві
- •23 Речові права в римському праві
- •24, Право власності
- •25 Зміст пава власності
- •26. Виникнення та припинення права власності
- •27 Первинні способи набуття права власності
- •33 34,35 Поняття, сутність і види прав на чужі речі
- •36. Сервітути: поняття і види
- •37. Земельні сервітути
- •41,Поняття посідання
- •42,Види посідання
- •45,Виникнення та припинення посідання
- •46.Посесійний захис
- •53.Умови укладення шлюбу
- •57. Відносини батька та дітей
- •58.Поняття та способи усиновлення
- •59.Поняття та способи узаконення
- •60.Конкубінатом
- •61.Правоздатність фізичних осіб
- •62.Квіритська власність
- •63.Правове становище латин
- •64.Правове становище перегринів
- •65 Правове становище лібертинів
- •66,Колонат
- •69.Правоздатність юридичної особи. Її реалізація
- •70.Види юридичних осіб
- •71.Виникнення та припинення юридичних осіб
- •72. Поняття та види зобовязань
- •74 Недоговірні зобовязання
- •75 Способи забезпечення зобовязань в римському праві
- •76.Загальна характеристика контрактів
- •79 Літеральні контракти
- •81 Консенсуальними
- •80 Реальними
- •82 Безіменні
65 Правове становище лібертинів
Вольноотпущенниками (libertini) признавались освобожденные по завещанию или внесением в списки ценза рабы. Они представляли собой категорию лиц свободного состояния, однако отличались в своих правах от полноценных римских граждан. Положение вольноотпущенников различалось в зависимости от условий их прежнего рабского состояния. Отпущенные из рабства, связанного с военным пленом, никогда не могли приобрести прав римского гражданства. Только отпущенные на свободу в самом Риме считались римскими гражданами, но не полноправными.
Вольноотпущенники навсегда оставались носителями некоторой ограниченной правоспособности. В сфере публичного права ограничения прав вольноотпущенников заключались в том, что они не служили в римских легионах, а в I в. н. э. утратили и права участвовать и голосовать в народных собраниях, В праве Юстиниана воспрещались браки вольноотпущенников с лицами сенаторского сословия, как до I в. были воспрещены браки со всеми свободнорожденными. Вольноотпущенник нес по отношению к освободившему его из рабства господину ряд личных и имущественных обязанностей, построенных по типу обязанностей детей в отношении отца: вольноотпущенник обязан господину своей гражданской жизнью, как сын обязан отцу своей жизнью физической.
66,Колонат
Колонат — особая форма производственных взаимоотношений между непосредственным производителем и крупным землевладельцем, при которой землевладелец передавал в держание арендатору земельный участок, иногда с инвентарём и посевным материалом.
Колон - это арендатор чужой земли (мелкий фермер). Владельцы земли сдавали мелкие участки в аренду, нередко даже не за денежное вознаграждение, а за известную долю урожая
и с возложением на арендатора также обязанности обрабатывать и землю собственника. Эти мелкие арендаторы по маломощности своих хозяйств в большинстве случаев были вынуждены прибегать к займам у своих хозяев и часто оказывались
в долговой зависимости от них, К IV в н. э. колоны были обложены натуральной податью, причем в налоговых документах они приписывались к соответствующим земельным участкам, что не позволяло им покинуть их, т.к. это уменьшало стоимость участка. Постепенно фактическое бесправие колонов стало превращаться в юридическое. ВIV в. н. э. закон запретил арендаторам оставлять арендуемые участки, а землевладельцам было запрещено отчуждать свои
земли отдельно от колонов, сидящих на них. В результате колоны превратились в крепостных. В этом смысле колонат можно считать предвестником феодализма. В отличие от раба ко-
лон имеет право вступить в брак, иметь собственное имущество, но он прикреплен к земле, притом не только лично: дети его также становятся колонами. Колон мог освободиться в следующих случаях: 1) приобрести земельный участок в свою собственность; 2) с позволения владельца земли «открепиться» от участка и покинуть его. 67 Залучення рабів до участі у цивільному обігу (квазіправоздатність рабів)
пекулій став ефективним засобом залучення рабів до торгового обігу, оскільки наявність у нього відокремлено¬го майна природно підштовхувало до укладення дого¬ворів, набуття нового майна тощо. Необхідність гарантій для третіх осіб, що вступали в договори з рабами, приве¬ла до того, що претори почали давати позови до хазяїна, який надав пекулій. Відповідальність рабовласника в цих випадках обмежувалась сумою пекулія
Сутність рабського пекулія полягала у наданні господарем рабу майна, яке враховувалось окремо від іншого, що належало цьому хазяїну.
Рабський пекулій являв собою цікаве і, можна сказати, не-одновимірне явище. З одного боку, він був засобом підвищен-ня зацікавленості раба у результатах власної праці — врешті решт на користь його ж хазяїну, який кожної митті міг забрати назад своє майно. З іншого боку, пекулій став ефективним засобом залучення рабів до торгового обігу, оскільки наявність у нього відокремленого майна природно підштовхувала до укладення договорів, набуття нового майна тощо. Необхідність створення гарантій для третіх осіб, які вступали в договори з рабами, котрі мали пекулій, призвела до того, що претори почали подавати позови до хазяїна, який надав пекулій. Юридична діяльність раба, зумовлена пекулієм, суворо регламентувалася. Іншим засобом залучення рабів у приватний обіг, з визнанням за ними цивільної нібито правоздатності, були преторські позови. Зміст та характер таких позовів найчастіше залежав від виду діяльності раба.
68поняття й ознаки юредичної особи Суб’єктом правовідносин може бути не тільки фізична особа (окрема людина), але й об’єднання осіб, які виступають в обороті як єдине ціле.
