Розділ 8. Охорона навколишнього середовища

Нераціональне і неконтрольоване використання природних ресурсів на території України призводять до все помітнішого погіршення екологічного стану. Характерними ознаками цього є забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, порушення земель, забруднення ґрунтів. Дані чинники, в свою чергу, активізують розвиток несприятливих природних процесів (зсуви, підтоплення і т.п.), ускладнюють використання природних компонентів як виробничих ресурсів у промисловості і сільському господарстві.

Основними законодавчими актами в галузі охорони навколишнього середивища, якими керуються всі фізичні і юридичні особи, були і залишаються:Конституція України, Закони України “Про охоронунавколишнього природного середовища” (від 25.06.91 р.), “Про екологічну експертизу” (від 9.01.95 р.), “Про охорону атмосферного повітря” (від 16.10.92 р.), “Про оплату за землю” (від 19.04.96 р.), “Про селянське (фермерське) господарство” (від 22.06.93 р.), “Про тваринний світ” (від 3.03.93 р.), “Про пестициди і агрохімікати” (від 2.03.95 р.), “Про рослинний світ” (від 9.04.95р.), “Про відходи” (5.03.98 р.), “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (від 24.02.94 р.), “Про транспорт” (10.10.94 р.) та ін., Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України про надра та ін.

РОЗДІЛ 9.

Наукова робота

На тему: ”Оптемізація системи удобрення озимой пшениців умовах CТОВ «Дружба Нова»

Чернігівська області Варвинський р-н, смт Варва“ технологія вирощування пшениці озимої (Літературний огляд)

Господарське значення

Господарське значення. Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше міс­це і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування. Основне призначення озимої пшениці — забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба ви­значається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м’якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 — 15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70 % крохмалю, вітаміни В1, В2 РР, Е та провітаміни А, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пше­ниці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі неза­мінні амінокислоти — лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засво­юються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цін­ність пшеничного білка становить лише 50 % загального вмісту біл­ка. Це означає, наприклад, що при вмісті білка в зерні 14 % ми ви­користовуємо його лише 7 %. Тому так важливо вирощувати високо-білкову пшеницю. 400 — 500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, поло­вину потреби у вуглеводах, третину (до 40 %) — у повноцінних біл­ках, 50 — 60 % — у вітамінах групи В, 80 % — у вітаміні Е. Пшенич­ний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40 % — у кальції. У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечу­ється вітамінними зеленими кормами рано навесні, услід за житом. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирів­нюється до 20 — 22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну. Історія та поширення. Пшениця — одна з найдавніших і розпо­всюджених культур на земній кулі. Вона була відома вже приблиз­но 6,5 тис. років до н. е. народам Іраку, близько 6 тис. років — зем­леробам Єгипту (за деякими даними — навіть 10 тис. років), близь­ко 5 тис. років — Китаю. На території СНД, зокрема сучасних Укра­їни, Грузії, Вірменії, Азербайджану та Середньоазіатських респуб­лік, її почали вирощувати у 4 — 3 тисячоліттях до н. е. Місцем походження пшениці більшість дослідників вважають степові й напівпустельні райони Азії (Іран, Ірак, Закавказзя). З Азії пшениця приблизно 5 — 4 тис. років тому потрапила в Європу — Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Румунію, Болгарію. У пів­денній Африці, Америці, Австралії вона з’явилася лише у XVI — XVIII ст. Тепер озима пшениця є основною продовольчою культурою більшості європейських країн, США, КНР, Японії. В СНД (Росії, Ка­захстані) та Канаді переважають посіви ярої пшениці, в Україні — озимої.

Технологія вирощування

Підготовка ґрунту.

ПопередникСучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи та його чистотою до бур'янів. У зв'язку з цим зростає роль попередників при вирощуванні таких сортів. Попередники для озимої пшениці підбирають з урахуванням зони вирощування, структури посівних площ, реакції сортів на них. У посушливих та напівпосушливих південних районах озиму пшеницю висівають насамперед після тих попередників, які найменше висушують коренезаселеному шар грунту і створюють сприятливі умови водозабезпечення сходів після обробки; у північних районах достатнього зволоження попередниками є ті, які забезпечують оптимальні строки сівби, мають сприятливий поживний режим ґрунту і мінімальну засміченість його бур'янами.

Пшениця потребує поліпшеного обробітку ґрунту: він має бути пухким, чистим від бур`янів. Залежно від попередника, складу ґрунтів і погодних умов, ґрунт готують по-різному. В разі висівання ярого ячменю після зернових та зернобобових культур система зяблевого обробітку ґрунту передбачає лущення стерні та оранку на зяб. Лущити стерню треба одночасно зі збиранням попередника.

Якщо поле засмічене однорічними бур`янами, частіше обмежуються одним лущенням дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. За сильної забур`яненості через три-чотири тижні після першого здійснюють друге лущення на глибину 10-12 см лущильниками ЛДГ-20 або ЛДГ-10А. Після збирання кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А, БДТ-10) на глибину 12-14 см. На полях, засмічених гірчаком, осотом, пирієм, лущення проводять теж двічі: на площах, забур`янених кореневищними бур`янами (пирієм), дисковими боронами БДТ-7, БДТ-3 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, на глибину 10-12 см; на полях із коре не паростковими бур`янами (осот) перше лущення дисковими лущильниками проводять на глибину 6-8 см, а друге, через 15-20 днів, - лемішними лущильниками (ПЛН-10-25) на глибину 12-14 сантиметрів.

Серпня з подальшим напівпаровим обробітком поля; на Поліссі - через два-три тижні після своєчасного лущення.

У районах недостатнього зволоження з можливістю вітрової ерозії застосовують безполицевий обробіток, особливо, якщо пшиницю висіяли після стерньових попередників або кукурудзи. Починають такий обробіток голчастою бороною БИГ-3 (а в разі сильного пересихання ґрунту, замість БИГ-3, застосовують дискове лущення), після чого площу обробляють культиватором КПЕ-3,8А на глибину 12-14 см. Восени такі поля обробляють плоско різами-глибокорозпушувачами (КПГ-250. ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 16-12 см на легких ґрунтах і з мілким орним шаром або на 27-30 см на ґрунтах з глибоким орним шаром.

Сівба. Підготовка насіння. Високоякісне насіння формують з допомогою відповідних заходів під час післязбиральної його обробки:

- очищення насіння від мертвих і живих домішок та доведення за чистотою до вимог державного стандарту;

- сортування насіння - це виділення із загальної маси насіння повноцінних його частин певної величини та пружності.

Протруювання насіння - це обробка його хімічними препаратами для знищення збудників хвороб, бактерій, грибних вірусів та проти шкідників. Здійснюють його різними способами, але найпоширеніший метод - протруєння та інкрустація насіння, тобто протруєння насіння з фіксуванням протруювачів на насінні з допомогою полімерних плівко утворювачів. [4]

Строки й способи сівби, глибина загортання насіння

У зоні нестійкого зволоження північної частини лівобережного Лісостепу, особливо в роки з екстремальними погодними умовами, врожайність пшениці значною мірою залежить від норм висіву. Вибір норми, незважаючи на уявну її простоту і вивченість, є достатньо складним питанням технології, до якого доводиться повертатися щорічно.

Цю проблему слід вирішувати відповідно до цілої низки умов, що постійно змінюються: час достигання ґрунту, вологозабезпеченість, сорт, технологія тощо. Тому раз і назавжди визначеної норми висівання не може бути. Вона постійно змінюється. Можна вести мову тільки про орієнтовні норми висіву для різних зон.

Встановлюючи норму висівання, слід враховувати біологічну особливість пшениці озимої, формувати різну кількість пагонів кущіння, зниження енергії кущіння за збільшення кількості рослин на одиниці площі. Продуктивність колосу пагонів кущіння зменшується за надмірного або пізнього їхнього формування. Раніше твердили, що найпродуктивніші рослини будуть із нормою висіву в межах 4-5 млн/га. Зазвичай коефіцієнт кущіння в таких посівах становить 2-3. У лісостеповій і поліській зонах оптимальною нормою сівби вважають 4,5 млн/га, у перед карпатській і карпатській зонах вона зростає до 5 млн/га схожих насінин. За підвищених норм висіву (від 5 до 7 млн насінин на один гектар) умови світлового режиму в посівах помітно погіршуються. В зріджених посівах, навпаки, ростові процеси посилюються, але підвищення кущіння й продуктивності рослин не компенсує недостатньої щільності колосоносних стебел перед збиранням. Отже, тільки за оптимальних норм висівання створюються умови для формування структури рослин, які забезпечують найвищу продуктивність посівів.

Найкраще перезимовуе озима пшениця з добре сформованим вузлом кущення, 3-4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту така кількість пагонів утворюється за 50-60 днів (від сівби до припинення активної вегетації, коли середньодобова температура встановлюється на рівні 5 ° С), протягом яких набирається сума температур 560-580 ° С. Це досягається при сівбі її в оптимальні (календарні) строки, встановлені для кожної ґрунтово-кліматичної зони: в Лісостепу і західних районах 10-25 вересня, в Степу 15-25 вересня. У ці строки, як правило, середньодобова температура становить 15-17 ° С. На родючих ґрунтах після кращих попередників з достатнім внесенням добрив та при достатніх запасах вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину оптимальних строків. При більш ранній сівбі вона може перерости, особливо у високорослих сортів пшениці і знизити морозо - та зимостійкість. Крім того, ранні посіви більше пошкоджуються злаковими мухами (шведською, гессенської та ін) Цикадами, попелицями, які є збудниками вірусного захворювання– ВЖКЯ.

Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см.

За інтенсивного вирощування під час сівби створюють постійні технологічні колії, перекриваючи висівні апарати шостого-сьомого та 18-19 сошників у середній сівалці (СЗ-3,6, СЗП-3,6) трисівалкового агрегату. Якщо пшиницю сіють після кращих попередників, тоді застосовують меншу норму, ніж після гірших, а в разі запізнення з сівбою або висівання в сухий ґрунт - більшу. За вузькорядної сівби беруть на 0,5-1 млн схожих зернин більше, ніж у разі висіву звичайним рядковим способом.

Догляд за посівами.

Догляд за посівами озимої пшениці починають восени. При виявленні на посівах 8-10 колоній мишей на 1 га їх знищують внесенням у нори по 150-200 г (склянку) аміачної води або розкиданням біля колоній принад з фосфідом цинку, витрачаючи його 150-400 г / га, чи зернового бактероденцид 1 - 2 кг / га; з появою жужелиці, підгризаючих совок посіви обприскують 40% -м фосфамід (БІ-58) 0,8 кг / га, 40% -м метафосом 0,4-0,6 кг / га. Посів, уражений борошнистою росою, обприскують 50% -ним фундазолом 0,5-0,6 кг / га або байлетон 0,6-0,8 кг/га (200-300 л/га). Взимку і ранньою весною постійно спостерігають за ходом зимівлі пшениці і при необхідності організують захист її від вимерзання, випрівання тощо

Збирання й зберігання врожаю

Передчасне збирання зменшує врожай зерна та його якість. Роздільний спосіб застосовують за стійкої сонячної погоди на забур`янених посівах у разі підгону й підсівання трав. У валки косять усередині і не пізніше кінця воскової стиглості, коли пожовтіє понад 80% колосся, а вологість зерна становитиме 30-38%. Підбирають валки не пізніше ніж через три-чотири дні, коли вологість зерна зменшується до 14-18 відсотків. Прямим комбайнуванням збирають низькорослі, зріджені посіви, чисті від бур`янів, без підгону, за настання повної стиглості зерна. Найкраще, якщо врожай буде зібрано за чотири-п`ять днів. На сьомий день після настання повної стиглості фізіологічний зв`язок зерна з рослиною припиняється, крохмаль переходить у розчинні форми вуглеводів і витрачається на дихання.

Збирають у фазі воскової стиглості зерна, поєднуючи роздільне збирання з прямим. Починають роботу, коли вологість зерна сягає 30-38%. Скошують ячмінь жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки завтовшки 12-18 см і завширшки близько 1,8 м за висоти зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20 см, високорослих - 25-30 сантиметрів. За такої висоти стерні валки швидше сохнуть. За двофазового збирання виляглого забур`яненого ячменю використовують бобові жатки ЖБА-3,5, бо під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Роздільне збирання в зоні Лісостепу проводять протягом двох-чотирьох днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають за вологості зерна 15-18%. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі до осипання та зрідження, низькорослі посіви ячменю, які досягли повної стиглості.

Швидкість за прямого комбайнування становить 6-7, на обмолоті валків - 4,5-5 км/год. Втрати зерна під час збирання мають бути не більше 0,5 відсотка. Після збирання зерно старанно очищають, за потреби, пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість до 14-15% і використовують за призначенням [7].

Регулювання живлення рослин пшениці озимої

Озима пшениця, будучи високоврожайних культурою вимагає відповідної системи основного удобрення та обробки ґрунту.

Конкретні кількості добрив, які вносять під основну обробку, а також їх асортимент будуть різними для господарств як у розрізі одного району, і, тим більше, природної зони їх розміщення. Але універсальним підходом при застосуванні мінеральних добрив є наступний: 85-90% від загальної кількості фосфору і калію вноситься під основний обробіток. Це пов'язано з тим, що дані елементи є мало або слабо рухомими в грунті і краще вони будуть споживатися мочкуватими коренями озимої пшениці на глибину 20-22 см, а основну обробку грунту виконується на задану глибину і є найглибшим у порівнянні з наступними обробітку . Говорячи мовою цифр, в зоні Лісостепу під основну обробку потрібно внести розкидачами Kuhn (MDS, АХИЅ) або Вгеdаl 2,25-3,75 ц / га суперфосфату і 1,2-1,9 ц / га калійної солі (Р80-75К80 - 75), в залежності від забезпеченості цими елементами в ґрунті.

Внесення азоту восени разом з 10-15% від загальної кількості фосфору і калію можливо при посіві з використанням комплексних добрив (1-1,5 ц / га нітроамофоски N16P16K16), а також внесення 30-60 кг / га аміачної селітри (N10-20 ) для прискорення мінералізації рослинних залишків, що залишилися після попередника, якщо вони не є насичені азотом.

Основна обробка грунту під озиму пшеницю може бути різною. Але в цілому використовуються традиційний, мінімальний і нульовий (tiill). Традиційний передбачає оранку плугами Киһп на глибину 20-22 см, мінімальну — обробіток дисковими боронами Sunflower 1434, Will—Rich Т25 і Will Rich 7600, ріпером Sunflower 4411 або культиваторами Kuhn Mixter, нульовий — прямий посів у стерню сівалками Grain Plants з модифікаціями 2N2410, Зп 3110F, NTA3010.

У кожного з вищезгаданих основних обробок є свої переваги і недоліки, всі вони мають право на життя в кожній сільськогосподарській зоні України і завдання господаря, проаналізувавши свої грунтово-кліматичні умови і фінансові можливості вибрати оптимальну систему основного обробітку ґрунту, яка має виконати такі завдання: створення оптимальної структури грунту, знищення бур'янів, максимальне накопичення вологи в поверхневому і орному шарі, бути максимально ресурсозберігаючими, а лінійка техніки застосовуваного повинна бути придатною для використання в інших ланках сівозміни.

Наступними після основного обробітку ґрунту є передпосівна культивація та сівба. Передпосівну культивацію потрібно здійснювати напередодні сівби з метою мінімізації втрати вологи, недолік якої кардинальним чином впливає на схожість і осіннє розвиток рослин.

Біологічно рослин озимої пшениці від посіву до входу в зиму треба 50-60 днів вегетації, середнекустистые сорти перед входом в зиму повинні мати 2-3 нормально розвинених стебла і добре розвинену розгалужену кореневу систему.

Тому слідуючи інтенсивної технології вирощування пшениці доцільно сіяти в середині, або в другій половині рекомендованих в даній зоні оптимальних строків сівби. До посіву приступають при середньодобовій температурі повітря 14-16 ° С. Орієнтовні строки сівби в південних районах Лісостепу — з 5-10 по 20-25 вересня, у центральних — з 5 по 20, у північних — з 5 по 15 вересня.

За 3-4 дні до посіву проводять обробку насіння озимої пшениці протруйниками найпопулярнішими з яких є Ламардор (0,15-0,2 л / т), Раксил Ультра (0,2-0,25 л / т), Байтан Універсал (2 кг / т), Вітавакс (2,5-3,0 л / т), Кент Дуо (2,5-3,0 л / т), Дивіденд Стар(1л/т).

При сівбі озимої пшениці після різних попередників дотримуються такої черговості: починають після кукурудзи, зібраної на силос у молочно-восковій стиглості, потім продовжують після гороху і закінчують після кращих попередників багаторічних і однорічних трав) і на полях, де внесені органо-мінеральні добрива у високих нормах.

Норму висіву насіння встановлюють залежно від попередників, фону добрив, біологічних особливостей сортів. Після кукурудзи на силос і інших не парових попередників (ячмінь, овес, пшениця, жито, льон, картопля) висівають 5,5-6,0 млн., Після гороху, багаторічних і однорічних трав — 4-5 млн. Схожих зерен на 1 га . Сорти напівкарликового типу, розміщені, як правило, після кращих попередників, висівають з підвищеною на 1 млн. / Га нормою висіву.

На родючих, добре удобрених фунтах, після парових попередників (багаторічних і однорічних трав, озимих і кукурудзи на зелений корм, ранньої картоплі, гороху) і при достатніх запасах вологи використовують знижені норми висіву, а на менш родючих, після парових попередників і при недостатніх запасах вологи — підвищені.

Озимі зернові сіють сівалками Grain Plaints, які можуть висівати озиму пшеницю по будь-якій системі основного обробітку ґрунту рядковим способом з міжряддями 15-17-19 см і вузькорядним (7,5 см). При інтенсивній технології переваги має звичайний рядковий посів. На превеликий жаль, ми не маємо достатньої інформації про реакції сучасних сортів озимої пшениці на ширину міжрядь.

Після посіву і отримання дружніх сходів на перший план виходить захист озимої пшениці від бур'янів, шкідників і хвороб. Сезони з теплої осені викликають вибухи епізоотії шкідників серед яких домінують злакові цикадки, пшеничні і шведські мухи, совки, хлібні жужелиці, певна частина з яких є переносниками вірусів. Особливо згубно діють поширюють віруси фузаріоз та ВЖКЯ. В останні роки з-за перенасичення сівозмін стерневыми культурами від фузаріозу та ВЖКЯ недобір врожаю обчислюється мільйонами тонн. Для попередження цих несприятливих чинників слід обов'язково обприскувати посіви з осені інсектицидами Фастак (0,1-0,15 л / га), Ф'юрі (0,07-0,1 л / га) з використанням обприскувачів Nitro, Арасһе або Bargam.

Першою операцією, що виконується навесні є підживлення озимої пшениці по мерзлоталому ґрунту з внесенням розкидачами Kuhn (MDS, AXIS) або Вгеdiаl аміачної селітри в кількості 100-150 кг (N35-50). Це потрібно для прискорення весняного відростання, при якому споживання азоту пшеницею дуже високий.

Другу підгодівлю азотними добривами аміачною селітрою N35-70 проводять у фазі кущіння — тобто, період найбільш активного споживання азоту. Для поліпшення якості продукції можливо третього або навіть четверту позакореневе підживлення озимої пшениці карбамідом і мікродобривами в бакових сумішах з фунгіцидами та інсектицидами. При цьому рослини забезпечуються не тільки макро-, а й мікроелементами.

Захист від бур'янів займає важливе місце в технології вирощування озимої пшениці. Слід зазначити, що вона є досить конкурентним проти бур'янів порівняно з іншими культурами. Періодом внесення основних гербіцидів є час між кущением до появи прапорцевого листка. В цей період проводиться захист від дводольних бур'янів гербіцидами Гранстар Профі (0,02-0,025 кг / га), Гроділ Максі (0,09-0.1 л / га), Калібр (0,03-0.06 кг / га), Серто Плюс (0,15-0.2 кг / га), Лінтур (0,8 л / га), проти однодольних бур'янів гербіцидами Прима (0,4-0,6 л / га) і Монітор (0,013-0,026 кг / га) проти берізки польової препаратами, що містять у своєму складі дикамба, проти осоту — лонтрел (0,3 л / га). Крім того, напередодні збору врожаю можливе застосування для десикації гербіциду Раундап (3,0-4,0 л / га), що не лише прискорює дозрівання пшениці, але і зменшує кількість і вологість насіння бур'янів у воросе.

Озима пшениця, як і будь-яка інша культура, є досить привабливою для шкідників і хвороб. Основними шкідниками озимої пшениці клопи-черепашки, злакова листовійки (фаза виходу в трубку), злакові попелиці, хлібні жуки, злакові трипси (фаза формування зерна), різні види клопів, хлібної жужелиці (фаза формування-наливання зерна). У відповідних фазах при перевищенні ЕПШ шкідниками проти них використовують інсектициди Фастак (0,1-0,15 л / га), Бі-58 (1,0-1,5 л / га), Ф'юрі (0,07-0, 1 л / га) або Вантекс (0,06-0,07 л / га), Децис Профі (0,04 кг/га).

Ураження хворобами озимої пшениці у весняно-літній період починається у фазі виходу в трубку (борошниста роса, иржистые хвороби, кореневі гнилі, септоріоз), продовжується у фазах цвітіння—колосіння. Актуальними хворобами також фузаріоз колоса, сажки. Слід зазначити, що важливою обставиною є захист прапорцевого листка, адже від його здорового стану залежить 30% врожаю.

В цілому в посівах озимої пшениці застосовують такі фунгіциди: у фазі виходу в трубку Тілт (0,5 л / га), Альто Супер (0,4 л / га) у фазі колосіння перевагу слід надати Фальконе (0,6 л / га) , який найбільш активно протидіє поширенню фузаріозу колоса. В цілому, в умовах своєчасного внесення, запобігають поширенню хвороб і втрати врожаю.

Збір озимої пшениці здійснюють прямим комбайнуванням після настання повної стиглості (при вологості вороху не вище 18%). Найбільш раціональним комбайном з точки зору продуктивності, мінімізації втрат і витрата палива на гектар є комбайн Массей Фергюссон.