1. Виразні засоби тематичного малювання.

1. Композиція

2. Компоновка – це лог. Узгодженість всіх елементів.

3. Розмір (меншим розміром карт. більш ліричні, інтимні; великого – показ значущі події, перед. історію певного народу або до чогось закликають)

4. Світло, тінь, напівтінь (якщо в карт. багато світла вона несе позит. емоції, якщо ж переважають темні, пригнічені відтінки, то це показ трагічності або негативних емоцій)

5. Колір

6. Точка зору (висота – це тоді, коли автор неначе піднімається над зображенням, такі композиції вкл. зобр. з великою кількістю людей; низька – це тоді, коли зображена на картині постать сама піднімається над глядачем)

Білет № 25

1. Натюрморт. Послідовність виконання роботи.

Натюрморт — це жанр образотворчого мистецтва, що зображує групу неживих предметів. На картині чи фотографії можуть бути квіти, фрукти, посуд та інші предмети, розташовані так, щоб вийшла гармонійна композиція. Традиційний натюрморт малюють в реалістичному стилі з натури (дивлячись на оригінал).

Фарби можуть бути спокійними, ліричними,м’якими, теплими, холодними, а то й дисгармонійними, сірими, аби це співпадало із задумкою художника. Кольором можна виразити певний настрій і передати його глядачеві.

Колір з технічного боку – це фарба синя, зелена, червона тарізноманітні їх суміші. Тон – це кольорова насиченість.

Починати живопис потрібно з першого плану, з самого яскравого предмету,нехай він буде еталоном яскравості.

Також слід пам’ятати, що кольори діляться на теплі і холодні. Такнаприклад, сині, голубі і зелені відтінки вважаються холодними,нагадуючи нам колір снігу і холоду. Це кольори прохолоди і чистоти.

Теплими кольорами вважаються жовто – червоні, оскільки вони нагадуютьнам сонце, вогонь, спеку. Це кольори тепла і затишку.

2. Збільшення малюнка.

Інколи були випадки, коли було необхідно зменшити або зменшити малюнок. Тоді поверх цього зображення малюють сітку, що називається модульною. Таким чином можна збільшити або зменшити листя, людей, квіти, казкових героїв.

Інструктаж: 1. Вибираємо малюнок, що будемо збільшувати. 2. Малюємо поверх нього модульну сітку. 3. Малюємо збільшену модульну сітку, відповідно до кількості клітин на малюнку. 4. На збільшеній модульній сітці виконуємо збільшений малюнок.

Білет № 26

1. Схема постаті людини

Пропорції постаті людини

1. Довжина голови разом з тулубом дорівнює довжині нижніх кінцівок.

2. Середина ноги – це коліно.

3. Рука від плеча до ліктя, від ліктя до кисті приблизно однакова.

4. Кисть опущеної руки доходить до середини стегна

5. Довжина стопи дорівнює висоті голови

6. Лікоть знаходиться на рівні талії.

Для зображення постаті людини потрібно користуватися такими поняттями, як канон, модуль.

Канон – це система типових розмірів тіла, що тримається за зразок.

Модуль – одиниця виміру, якою користуються при створенні того чи іншого канону.

Сучасний канон побудований на модулі, який дорівнює висоті голови людини, у дорослої людини голова вміщується до 8 разів, у дитини – 5.

2. Екслібрис (Дослівно – “З книг”) – Це власницький знак книголюба, Емблема його бібліотеки, її герб, який засвідчує приналежність книги.

За своїми зовнішніми ознаками сучасний екслібрис – це книжковий знак певного примірника книжки, Найчастіше оздоблений, виконаний в одній із технік графіки, що містить ім’я та прізвище власника бібліотеки (Або його стилізовані ініціали ) Чи назву інституції .

Типовим Екслібрисом є невелика за розміром картка паперу, приклеєна до внутрішньої сторони оправи.

У найпростішому вигляді може мати форту печатки.

Екслібриси поділяють на гербові, вензельні, сюжетні та шрифтові.

Шрифтові екслібриси– це одна з найпростіших форм екслібрису, що являє собою ярлик із друкованим чи рукописним ім’ям власника (Інколи поєднується з девізом ), у яких сам напис виконує інформаційну та декоративну функцію . Їх також умовно можна поділити на кілька типів. Першим За хронологією появи є рукописний екслібрис.

Другим видом екслібрисів є так звані сюжетні екслібриси, у яких в різноманітних, часто алегоричних формах, художник - гравер намагався передати зацікавлення і уподобання власника бібліотеки.

Герові, чобто із зображенням родового герба власника книги (Часом до них почали додавати різноманітні атрибути у вигляді людей, тварин, різного роду орнаментів, які відігравали другорядну роль і виконували алегоричну функцію).