МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ ТА МЕТОДИК ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

СУЧАСНИЙ УРОК: ПРОБЛЕМИ, ВИМОГИ, ЗНАХІДКИ.

КУРСОВА РОБОТА

Студентки ____________

Войтко Ольги Ігорівни

Науковий керівник:

_____________________

м.Кам’янець-Подільський

2016р

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………….….. 3 РОЗДІЛ I. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ Й ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1.1. Стан проблеми в науковій літературі………………………………………6

1.2. Урок як форма організації навчання………………………………………..8

1.3. Умови організації сучасного уроку………………………………………..13

РОЗДIЛ II. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СУЧАСНОГО УРОКУ

2.1 Стан організації проведення уроку в практиці роботи сучасної школи……………………………………………………..………………………21

2.2 Методика організації сучасного уроку…………………………………….24

ВИСНОВКИ…………………..………………………………….………..…….35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….37

ДОДАТКИ…………………………………………………………….…………39

ВСТУП

Актуальність теми: Діяльність всіх типів загальноосвітніх закладів повинна спрямовуватись на формування національної інтелігенції, виховання обдарованої особистості, здатної самостійно діяти й приймати рішення у будь-яких ситуаціях.

Домінуючими в організації навчально-виховного процесу мають бути переорієнтація стратегії освіти (навчання та виховання) на здібності, інтереси учнів, подолання відчуження між учителем та учнем, звернення до надбань світової культури, насичення навчальних процесів ідеями людяності, толерантності. Розвиваюче навчання повинно забезпечуватись оновленим змістом освіти, цілеспрямованим формуванням способів діяльності, умінь і навичок.

Методи навчання мають забезпечити розвиток природних здібностей особистості. При цьому вчитель повинен бути психічно готовим до роботи з дітьми із різною обдарованістю.

Сучасний етап розвитку народної освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, в управлінні.

В педагогіці виник новий напрям – педагогічна інноватика, яка стає спеціальною галуззю наукового знання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями і закономірностями розвитку.

Педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень, різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій, як процес творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Саме інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи і педагогіки. Інновації в педагогіці функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Кожен з цих рівнів має свою технологію і особливості, залежні від багатьох чинників.

Інноваційні процеси зумовлюються рядом суперечностей, що відрізняються джерелом, предметним походженням, складністю. Основна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання і розвитку учнів новим умовам життя. Неоднозначний розвиток науково-технічного прогресу, нових форм господарювання, соціальні та екологічні стреси викликають необхідність оновлення змісту, форм методів і умов освіти.

Стрімке зростання обсягу інформації обумовлює необхідність її аналізу та оптимального підбору. Постійна робота щодо відбору навчального матеріалу і його оновлення – одна із суттєвих джерел інноваційних процесів у педагогіці.

Соціальне замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави – це особистість, здатна творчо засвоювати знання. Це, у свою чергу, вимагає нових методів навчання, нестандартних форм виховання індивідуального підходу до особистості, тобто більших витрат часу порівняно із традиційними, усталеними у нашій школі. Ця суперечність також спонукає до пошуків інновацій.

Сучасний освiтнiй процес як в Україні, так i у свiтi в цiлому представлений досить широким спектром рiзноманiтних форм навчання, якi рiзняться характером дiй учителя та учнiв, мiсцем проведення, перiодичнiстю, кiлькiстю зайнятих тощо. Це й iндивiдуальне навчання, i екскурсiї та практикуми, й предметнi тижні тощо.

Але зважаючи на те що процес навчання в нас здiйснюється за класно-урочною системою, безперечно, основною органiзацiйною формою навчально-виховного процесу в школi був, є і залишиться найближчим часом урок. Проблемам чiткого визначення самого поняття «урок» як складного педагогiчного утворення, висвiтленню його характерних ознак, типології, шляхiв пiдвищення його ефективностi присвячено значну кiлькiсть сучасних наукових дослiджень, публiкацiй теоретичного та практичного напряму.

Мета курсової роботи дослідити та проаналізувати форми організації сучасного уроку.

Виходячи з мети,нами поставлені наступні завдання:

На основі вище поданої мети перед нами постають такі завдання:

1. Опрацювати науково-педагогічну літературу з проблеми організації уроку в сучасній школі.

2. Визначити форми та методи організації в початковій та середній школі.

3. Проаналізувати не традиційні підходи до проведення уроків.

Об’єктом дослідження – проблеми, вимоги та знахідки сучасного уроку.

Предметом є сучасний урок.

Методи дослідження. Методи дослідження визначаються характером теми, метою та особливостями джерельної бази, яка покладена в основу курсової роботи. Для розв’язання дослідницьких завдань використано порівняльний, проблемний, статистичний, ретроспективний, системно-структурний методи, поєднання яких сприяло вивченню маловідомих аспектів проблеми, подоланню усталених стереотипів, реалізації нових підходів при аналізі й інтерпретації сучасного уроку.

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ I. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ Й ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1. Стан проблеми в науковій літературі

В даний час перед сучасною педагогічною наукою стоїть проблема, як підвищити інтерес школярів до уроків хімії і біології. Одна з причин втрати інтересу - це непридатність ряду традиційно вживаних прийомів навчання для нинішнього контингенту учнів: адже у нашої молоді сьогодні сильно розвинуто відчуття самосвідомості і власної гідності, вона багато про що має свої уявлення, - тому заняття, що базуються на авторитарному натиску, наказі, безапеляційних вказівках і бездоказових твердженнях викликають лише роздратування і нудьгу - вони неприйнятні [1, с. 121].

Це спонукало викладачів шукати нові методи і засоби навчання, сприяючі розвитку інтересу до предмету, утілюючи в собі ідеї високої взаємної вимогливості і пошани, що спираються на самостійність учнів, що виросли, і, нарешті, значно розширили і збагатили методичний арсенал вчителів, оскільки відомо, що постійність - ворог інтересу.

Г.С. Калінова, Л.Н. Мягкова, В.З. Резникова, вважають за необхідне спеціально організоване навчання школярів роботі з літературними джерелами, посилення уваги до перевірки формування даного уміння. Вони підкреслюють доцільність використання перевірки знань учнів не тільки для визначення рівня оволодіння основними поняттями, законами, теоріями і науковими фактами, але і для виявлення сформованості різних видів учбової діяльності: інтелектуальних, практичних, загальнонаукових [2, с. 15].

Аналіз літератури показує, як виправдано і ефективно на самому початковому етапі викладання використовування нестандартних уроків, які пожвавлять учбово-виховний процес, підвищать інтерес до предмету. Адже дуже важливо на початку викладання нового предмету, зацікавити предметом, навчити відвідувати цей урок із спрагою отримати нові знання, вести постійний творчий пошук, відкривати в собі приховані таланти і просто "любити" предмет.

Вчителі ж можуть використовувати такі уроки при підготовці відкритих уроків, позакласних заходів, вони підштовхують до пошуку нових оригінальних форм і методів навчання, втіленню вчителями своїх дидактичних ідей цієї фантастичної країни наукових знань.

Такі нові форми роботи дозволяють реалізувати всі ведучі функції навчання: виховну, освітню і розвиваючу на основі ідеї педагогіки співпраці, коли вчитель не просто з предметом йде до дітей, а з дітьми до предмету.

Типології уроків присвячено багато наукових робіт. І тим не менше на сьогоднішній день ця проблема залишається спірною в сучасній дидактиці.

Існує кілька підходів до класифікації уроків, кожний з яких відрізняється певною ознакою.

Уроки класифікують виходячи із:

• дидактичної мети;

• мети організації занять;

• змісту і способів проведення уроку;

• основних етапів навчального процесу;

• дидактичних задач, що вирішуються на уроці;

• методів навчання;

способів організації навчальної діяльності учнів [1, с. 122].

Для вчителя вкрай важливо, розуміючи об'єктивну багатоплановість процесів на уроці, не задовольнятися їх стихійним ходом, а постійно шукати і знаходити оптимальні варіанти взаємодії елементів уроку один з одним.

Структурна побудова уроку залежить від конкретних учбово-виховних задач, характеру передбачуваної на уроці діяльності і навчальної взаємодії вчителя з дітьми. Це особливо яскраво виявляється в досвіді відомих вчителів - Лисенкової С.Н., Ільіна Е.Н., Волкова І.П., Шаталова В.Ф.