31. Вплив діяльності міжнародних організацій на регламентацію майна підприємств.

Швидке зростання економічних зв'язків між країнами викликало зближення вимог, які висувають до національних систем фінансової документації, що спричинило потребу роз­робки міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звіт­ності. З цією метою створено Міжнародний комітет по стан­дартизації обліку (МКСО). Завданням цього комітету є роз­робка міжнародних вимог (стандартів) до бухгалтерського об­ліку та іншої фінансової документації.

Справами МКСО керує рада, до якої входять представники 13 країн, призначені Міжнародною федерацією бухгалтерів, яка має свої відділення у 70 країнах. Рада координує свою роботу з відповідними органами Європейського співтоварист­ва, з міжнародною консультаційною групою, до якої входять укладачі та споживачі фінансової інформації, а також спо­стерігачі від міжурядових організацій.

Національні вимоги до обліку та статистики у зару­біжних країнах можуть мати та не мати правове закріплення.

У ФРН та Франції ці вимоги сформульовано у законодав­стві і йдеться не просто про "бухгалтерський облік", як, ска­жімо, у нас, а про бухгалтерське право як частину правового регулювання господарювання та юридичної дисципліни [16]. У Торговельному кодексі Німеччини та Комерційному кодек­сі Франції публічно-правові норми про облік, баланси, звіт­ність мають дуже велику питому вагу. В інших країнах, на­приклад у Голландії, Великобританії, головні вимоги до бух­галтерського обліку встановлюються законодавчим шляхом та деталізуються у додаткових указівках різним організаціям приватного сектора. Такі органи є у багатьох країнах. У Гол­ландії - це Рада з річного звіту, яка складається з бухгалтерів ділових компаній та інших користувачів фінансової інформа­ції, у Великобританії - професійні органи з обліку.

На національні системи бухгалтерського обліку у зару­біжних країнах відчутно впливають директиви Європейського співтовариства у галузі обліку та статистики. Особливе зна­чення має Четверта директива Ради Європейського співто­вариства від 25 липня 1978 року, яка ґрунтується на статті 54-3"д" Договору про річну звітність компаній певного типу.

Завданням цієї директиви є встановлення:

- єдиного мінімуму правових вимог до обсягу фінансової інформації, яка повинна бути розкрита громадськості конку­руючими компаніями;

- обов'язкової структури та змісту балансового звіту й підрахунку прибутків та збитків і необхідного мінімуму інфор­мації в примітках до річної звітності;

- різних методів оцінки активів та зобов'язань для забез­печення викладання даних у річній звітності в порівняльній та рівнозначній формі тощо.

До "компаній певного типу" у Четвертій директиві відне­сені в Німеччині, Бельгії, Данії, Франції, Ірландії відкриті компанії з обмеженою частковою відповідальністю або гаран­тіями її членів; приватні компанії з обмеженою пайовою від­повідальністю або гарантіями її членів; в Італії та Люксембурзі акціонерні товариства, командитні товариства; в Голландії акціонерні товариства, командитні товариства; у Великобри­танії відкриті товариства з обмеженою (пайовою) відповідаль­ністю або гарантіями її членів.

Річна звітність зазначених типів компаній повинна скла­датися з балансового звіту, рахунку прибутків та збитків і приміток до звітності. Річний звіт компанії повинен давати правдиві й вірогідні уявлення про активи, зобов'язання, фі­нансове становище, прибутки та збитки компанії. Структура та зміст балансу та рахунку прибутків та збитків повинні бути єдиними й не можуть змінюватися від одного фінансового року до іншого.

Якщо у виняткових випадках виникає потреба що-небудь змінити, на це необхідно отримати відповідний дозвіл. Про причини всіх таких відхилень повинно бути повідомлено у примітках до звіту.