31. Статутний та позиковий капітал підприємства у західних країнах.

За джерелами утворення капітал західних підприємств поділяється на власні та позикові кошти. У складі власних коштів розрізняють: 1) статутний (акціонерний) капітал; 2) резервні фонди, утворені в установленому законом порядку з відрахувань від прибутків. Позикові кошти утворюються за рахунок короткострокових та довгострокових банківських кредитів, а також за рахунок випуску облігацій.

Розмір статутного капіталу зазначається у статуті. В акціо­нерних товариствах він повинен дорівнювати сумі випущених акцій. Він являє собою мінімум тих коштів, за рахунок яких кредитори в разі потреби можуть задовольнити свої вимоги.

Зазначена обставина впливає на правовий режим статутно­го капіталу. Його розмір повинен обов'язково зазначатися у засновницьких документах. Довільна зміна розміру статутно­го капіталу виключається. Необхідність збільшення статутно­го капіталу підтверджується рішенням загальних зборів акці­онерів, а при зменшенні, крім рішення загальних зборів, по­трібно враховувати також думку кредиторів товариства. На­явність статутного капіталу таким чином стає матеріальною гарантією для кредиторів.

Тому законодавством більшості західних країн установлю­ються мінімальні розміри статутного капіталу. Недотримання цієї умови спричиняє відмову у реєстрації підприємства. На­приклад, законодавством Франції встановлено, що мінімаль­ний розмір статутного капіталу товариства з публічною перед­платою на акції повинен становити 500 тисяч франків, а товариства без публічної передплати на акції 100 тисяч франків.

Статутний капітал поділяється на частини, які назива­ються акціями. Акція це цінний папір, який підтверджує внесення певної суми у капітал акціонерного товариства та засвідчує членство в акціонерному товаристві.

Позиковий капітал акціонерного підприємства фор­мується за рахунок позик. Вони можуть бути короткостро­ковими та довгостроковими.

Короткострокові позики (як правило, за терміном до одно­го року) беруться у різних банків (інноваційних, комерцій­них), у пенсійних фондів, у інших акціонерних підприємств, страхових компаній тощо під проценти.

Довгострокові позики оформлюються акціонерними під­приємствами шляхом випуску в продаж облігацій. Це різно­вид цінних паперів, прибуток за якими виплачується підприємством у вигляді фіксованого процента від номінальної вартості облігації. Процент за облігаціями виплачується облігаціонерам регулярно, незалежю від розміру прибутку акці­онерного підприємства. Облігації випускаються на певний термін, по закінченні якого капітал, отриманий від продажу облігацій, повинен бути повернений облігаціонерам. Обліга­ції можуть продаватися та купуватися на біржі за курсом, визначеним попитом та пропозицією на них. Курс облігацій залежить також від прибутку, який вони приносять, та рівня позичкового процента.

Правовий стан облігаціонерів характеризується тим, що вони не стають акціонерами та не мають права голосу на загальних зборах акціонерного підприємства.