31. Види суб'єктів господарських правовідносин у зарубіжних країнах.

Індивідуальні та колективні суб'єкти господарської ді­яльності у зарубіжному праві найчастіше називаються комер­сантами. Правосуб'єктність громадян як індивідуальних ко­мерсантів визначається через категорії правоспроможності та дієздатності. Організаційно-правовими формами їхньої гос­подарської діяльності звичайно є малі та середні підприємст­ва. Кількість підприємств, які вони можуть створити, у законі не визначено. Тут діють економічні критерії. Здебільшого це обмежені розміри капіталу.

Комерсант — це особа, яка, здійснюючи господарську ді­яльність, одержує через цю діяльність постійні кошти для свого існування, це його професійна діяльність, вона для нього є головною, навіть якщо вона не єдина. У разі наявності у комерсанта некомерційної професії остання повинна бути другорядною щодо першої.

Службовці, пов'язані трудовою угодою з комерсантом, не будуть комерсантами навіть у випадку, якщо комерсант надав їм право бути його представниками, оскільки вони діють за його рахунок, а не за свій власний.

Товариства можуть діяти у кількох організаційно-правових формах. Це можуть бути повні товариства, командитні това­риства, акціонерні товариства, акціонерні командитні това­риства та товариства з обмеженою відповідальністю.

У західному правознавстві товариства традиційно по­діляють на об'єднання осіб та об'єднання капіталів. До об'єд­нання осіб відносять товариства, які засновано на особистій участі їхніх членів (повні товариства). До об'єднання капіталів входять ті товариства, для участі в яких достатньо зробити лише певний внесок у майно товариства (акціонерні това­риства). Разом з тим підкреслюється недосконалість наведе­ної класифікації, оскільки в командитних та негласних това­риствах спостерігається об'єднання осіб та об'єднання капі­талів, тобто вони є змішаними товариствами. До того ж то­вариства, хоч би до якої групи їх відносили, не можуть функціювати без капіталу та без людей.

Класифікація суб'єктів господарської діяльності зарубіжних країн за ознакою майнової відповідальності: повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні та негласні товариства.

Залежно від наукових цілей у наукових джерелах є інші класифікації суб'єктів господарської діяльності за ознаками прибутковості (ефективності), більшої чи меншої міри правосуб'єктності, монопольного становища на відповідному ринку та ін.

До першої групи входять товариства, в яких їхні члени несуть відповідальність за борги товариства у повному розмірі всім своїм особистим майном (повне товариство), до другої групи — товариства, частина членів яких несе повну від­повідальність по зобов'язаннях товариства, а інша частина відповідає лише в розмірі внесків, зроблених ними в капітал товариства (командитні та негласні товариства), до третьої групи — товариства, члени яких відповідають у розмірі своїх внесків у капітал товариства, тобто не ризикують усім своїм особистим майном (акціонерні товариства).

Перша й друга групи товариств історично сформувалися раніше третьої групи, ще у період раннього капіталізму. У той час капітал як власність і капітал як функція були зосереджені у одних і тих самих людей, тобто ще не були відособлені та поділені між різними учасниками господарської діяльності.

Третя група товариств з'явилася пізніше, коли капітал їде власність і капітал як функція зосередилися в руках різних власників.

Розглянута класифікація суб'єктів господарчого права одержала легітимне закріплення у більшості західних країн. Крім неї, є різноманітні доктринальні обґрунтування різних видів суб'єктів господарської діяльності. У науковій літературі досить поширений їх розподіл за ознакою власності на статутний капітал — на державні підприємства, приватні підприємства та змішані підприємства.