1. Історія господарчого права зарубіних країн

1. Сучасне господарче право можна розглядати як юри­дичну форму розв'язанняпротиріч між приватними та гро­мадськими (публічними^ інтересами при здійсненнГгоспо-дарської діяльності. Але загальним регулятором господар­ських відносин воно стало лише у XX сторіччі. Перед цим воно не було правом загального характеру. Як і будь-яке історичне явище, господарче право мало свій початок і зазна­ло певних змін, перш ніж досягти сучасного стану.

Російський спеціаліст у галузі торговельного права Г.Ф.Шершеневич наприкінці минулого сторіччя зробив усе­бічний та надзвичайно цікавий аналіз еволюції торговельних законів (звичаєве торговельне правоВін запропонував розрізняти три періоди у розвитку торго­вельного права: італійський, французький та німецький [14].

2. У перший період (XI — XIII сторіччя) торговельне право ще не було загальним правом. Воно являло собою звичаї, на грунті яких регулювалися відносини між купцями всередині середземноморських купецьких общин. Оскільки кожна община об'єднувала купців якогось одного міста або місцевості і, як правило, одного різновиду торговельної діяль­ності, торговельні звичаї різних общин суттєво відрізнялися один від одного. Для розв'язання суперечок між членами гільдій призначалися особливі особи (консули). Рішення кон­сульських судів занотовувалися у хронологічній послідовності в особливі книги (статуси), які по суті вже були нехай ще й місцевим, але_дже прецедентним правом.

3. У XIV — XVIII сторіччях торговельне значення Італії зменшується, зростає роль інших морських держав — Іспанії, Англії, Голландії, Франції. Волею долі остання опиняється у центрі найбільш економічно розвинених країн. Цю обставину й урахував Г.Ф.Шершеневич, пропонуючи весь цей період розвитку торговельного права називати французьким. Для нього характерно ось що. Торговельне право, як і раніше, має кастовий купецький) характеа Особливо це помітно на по­чатку періоду. Проте розвиток торговельного обігу як усе­редині країни, так і між країнами вимагав уніфікації торго­вельних звичаїв. Відмінності між місцевими торговельними статусами стають перепоною у поширенні торговельних зв'яз­ків. Виникає потреба в уніфікації та систематизації звичаєвого торговельного права. Найпростіше це можна було зробити, надавши торговельним звичаям законодавчого характеру. Перші систематизовані нормативні акти з'явилися у Франції. 1673 року було прийнято королівський ордонанс "Про тор­гівлю". Його автором оув купець Жан Саварі. 1681 року було видано ще один королівський ордонанс "Про мореплавство". Вони розповсюджували свою чинність на всю Францію. У них закріплювалося право купецького прошарку Франції на здійс­нення торговельної діяльності.

4. Німеччина у розвитку торговельного права посіла особливе місце. Враховуючи це, Г.Ф.Шершеневич навіть за пропонував увесь розвиток торговельного права у XIX сто річчі називати періодом німецького торговельного права.

Особливість німецького торговельного права була пов'я зана з тим, що на початок XIX сторіччя Німеччина все щ була державою, що складалася з численних королівств, герцогств, князівств, в яких діяли свої закони. Формування тор говельного права тут відбувалося на вже існуючому торговель но-міському праві (Магдебурзькому, Любекському).

Перший загальнонімецький торговельний звід з'явивс 1861 року. Він складався з п'яти книг: про торговельних дія чів; про торговельні товариства; про негласне товариство та об'єднання для поодиноких операцій; про торговельні угоди; про моральне право. На думку Г.Ф.Шершеневича, німецький торговельний звід 1861 року був не додатком до цивільного законодавства, а справді паралельним щодо нього законодав­ством.

гострі протиріччя між приватними та публічними інтересами, розв'язання яких вимагало більш інтенсивного вторгнення держави у приватну господарську діяльність.

Впродовж усього XX сторіччя велися пошуки оптимально­го варіанта вторгнення держави у господарську діяльність. Розвиток господарчого права пішов шляхом помірного чи то максимального втручання в економіку. За першим напрям­ком розвивається господарче законодавство у країнах з рин­ковою системою господарювання. За другим напрямком воно розвивалося у країнах із системою централізованого держав­ного керівництва економікою — це В'єтнам, НДР, Китай, Північна Корея,