- •Основи фізіології та гігієни праці. Вимоги охорони праці до розташування виробничого обладнання та організації робочих місць.
- •1. Основи фізіології праці.
- •2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори (ншвф).
- •3. Загальні відомості про гігієну праці.
- •4. Особливості розташування виробничого обладнання та організації робочих місць.
- •Основи виробничої безпеки.
- •1. Виробнича безпека.
- •2. Основи електробезпеки.
- •3. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні речовин і матеріалів.
- •4. Вимоги до параметрів виробничого середовища та організація робочого місця користувачів персональних комп’ютерів.
- •Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.
- •1. Пожежна безпека.
- •2. Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів. Самозаймання горючих речовин.
- •1) Температура займання Тз;
- •2) Температура самозаймання Тсз.
- •3. Забезпечення пожежовибухобезпечності виробництв.
3. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні речовин і матеріалів.
У процесі будь-якого виробництва чи надання послуг вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування речовин, матеріалів, продукції займають дуже вагоме місце. На жаль, переміщення вантажів і досі часто потребує застосування ручної праці, причому праці важкої, пов’язаної з ризиком отримання травми, а якщо вантажі належать до категорії небезпечних – цей ризик значно зростає.
Тому завжди актуальним при таких роботах є:
1) зменшення частки ручної праці і
2) зменшення ризику травмування працівника.
Переміщення вантажів уручну пов’язане з такими небезпеками:
- травмування працівника у разі падіння вантажу;
- падіння самого працівника під час переміщення вантажу;
- отримання легких травм у вигляді розтягнення м’язів, сухожиль; біль у попереку;
- травми й отруєння під час переміщення агресивних, токсичних або вибухонебезпечних матеріалів.
Усі вантажі відповідно до небезпеки їх транспортування поділяють на 4 групи:
- малонебезпечні (продукти харчування, будматеріали, інертні матеріали);
- небезпечні за розміром (великогабаритні та багатотонні конструкції, труби великої довжини і т.п.);
- такі, що пилять, димлять або гарячі (вапно, крейда, асфальт, бітум, цемент насипом і т.п.);
- небезпечні за властивостями.
У свою чергу, відповідно до ГОСТ 19433-81 «Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування» такі вантажі поділяються на 9 класів:
1) вибухові речовини та вироби з їх використанням;
2) гази стиснені, зріджені або розчинені, які знаходяться під тиском;
3) легкозаймисті речовини;
4) легкозаймисті речовини та матеріали, що легко спалахують від зовнішніх джерел тертя, поглинання вологи, нагрівання;
5) окиснювачі;
6) токсичні та інфекційні речовини;
7) радіоактивні речовини;
8) їдкі та корозійно-активні речовини;
9) інші (невіднесені до п.1-8).
Усі небезпечні вантажі повинні маркуватися спеціальними знаками безпеки, що мають вигляд квадрата, повернутого на 90о і поділеного тонкою горизонтальною лінією на два трикутники. Квадрат окантований чорною рамкою. У верхньому трикутнику зображується знак небезпеки (вогонь, вибух, радіоактивність і т.ін.), а в нижньому - напис про небезпечність вантажу та номер класу небезпеки за властивостями. При проведенні робіт з такими вантажами треба бути особливо обережними та дотримуватися правил безпеки.
Рисунок 1 - Знаки безпеки для маркування небезпечних вантажів
При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт необхідно їх максимально механізувати або автоматизувати, застосовувати різноманітні машини, механізми, підйомно-транспортне обладнання, засоби малої механізації. Місця виконання подібних робіт повинні бути позначені і відповідно обладнані. Вміст шкідливих речовин і пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК.
Якщо машини і механізми застосувати неможна, допускається виконувати вантажно-розвантажувальні роботи і транспортувати вантажі вручну, але при цьому слід дотримуватися норм, що встановлені чинним законодавством України.
Ці норми залежать від:
- віку працівника;
- статі працівника;
- періодичності виконання роботи;
- відстані транспортування вантажу і підйому його на певну висоту.
Відповідно затверджені граничні норми підіймання і переміщення вантажів:
- для чоловіків старше 18 років гранична норма становить не більше 30 кг;
- для жінок 18 років і старше – не більше 10 кг;
- для дівчат та юнаків 16-17 років – не більше 7 кг та 14 кг відповідно;
- для дівчат та юнаків 17-18 років – не більше 8 кг і 16 кг відповідно.
Відповідальність за правильну та безпечну організацію цих робіт несе роботодавець.
Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий ґрунт, ухил не більше 5о , а також повинні бути обладнані природним і штучним освітленням.
У разі, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також під час підіймання вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації.
Правила складування вантажів:
- висота штабеля не повинна перевищувати 6 м для нерозбірної тари і 4,5 м – для складаної;
- висота штабеля не повинна перевищувати 3 м – для вантажів у ящиках при ручному завантаженні і 6 м – для механізованого;
- якщо це бутилі із агресивними речовинами, їх складують лише в один ряд.
Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м.
Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами 3-ї та 4-ї груп небезпеки необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.
Для переміщення вантажів на значні відстані використовують різноманітний транспорт. За територіальною ознакою його можна поділити на зовнішній транспорт та на внутрішньозаводський транспорт.
У свою чергу, внутрішньозаводський транспорт поділяється на міжцеховий та внутрішньоцеховий.
До міжцехового, як правило, належать автотранспорт, електротранспорт, трубний транспорт і конвеєри.
До внутрішньоцехового належать електрокари, конвеєри, трубний транспорт, залізничний вузькоколійний транспорт.
