61

МОДУЛЬ 2

ТЕМА ЛЕКЦІЇ4

Основи фізіології та гігієни праці. Вимоги охорони праці до розташування виробничого обладнання та організації робочих місць.

1. Основи фізіології праці …………………………………………

….… 2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори (НШВФ) …...…………

3. Загальні відомості про гігієну праці.

4. Особливості розташування виробничого обладнання

та організації робочих місць .………………..........................................

1. Основи фізіології праці.

Фізіологія праці - галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини у процесі різних форм її трудової діяльності та розробляє найбільш сприятливі режими праці та відпочинку.

Праця - трудова діяльність - це джерело розвитку суспільства, створення матеріальних, культурних, і духовних цінностей, передумова існування як кожної окремої людини, так і людства в цілому.

Розрізняють працю фізичну, коли переважає робота м’язової системи, та розумову, коли основне навантаження припадає на ЦНС, її вищі відділи.

Поділ праці на фізичну та розумову є умовним, оскільки будь-яка діяльність людини не може здійснюватись без участі вищих відділів ЦНС, так само як будь-яка розумова діяльність не може відбуватися без участі м’язової системи.

Залежно від ролі суспільної форми праці (наймана та приватна, індивідуальна та колективна), характер праці формується значною мірою під впливом особливостей змісту праці за такими ознаками, як частка фізичної та розумової праці, рівень кваліфікації, умови праці та ін. Різноманітність характеру і змісту праці знаходить відображення в різноманітності видів праці.

Фізичне навантаження. Фізична праця характеризується підвищеним навантаженням, у першу чергу, на м’язову систему та на такі функціональні системи організму людини, як серцево-судинна, дихальна та обмін речовин. При цьому робота м’язової системи може мати як статичний, так і динамічний характер.

Статична робота пов’язана з фіксацією знарядь і предметів праці у нерухомому стані, а також з наданням людині статичної робочої пози. При статичній роботі сприйняття навантаження залежить від функціонального стану тих чи інших м’язових груп. Особливістю статичної роботи є її виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і напруженням м’язів та відсутністю умов для повноцінного кровообігу, унаслідок чого знижується подача кисню, відбувається нагромадження продуктів розпаду у клітинах. При цьому тривала присутність осередку напруження в корі головного мозку, сформованого групою навантажених м’язів, також призводить до розвитку стомлення (тимчасове зниження працездатності).

Динамічна робота - це процес скорочення м’язів, пов’язаний з переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. При динамічній роботі сприйняття навантаження залежить від ефективності систем, що поставляють енергію (серцево-судинна і дихальна), а також від їх взаємодії з іншими системами та органами. Енергія, що витрачається при динамічній роботі, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м’язів. Робота на протязі тривалого часу без перерв на відпочинок призводить до зниження продуктивності праці і чим більше навантаження м’язів, тим швидше відбувається стомлення. Дослідження у сфері фізіології праці показали, що для виконання тривалої фізичної роботи важливо обирати середні величини темпу і навантаження, при цьому стомлення буде виникати пізніше. Також встановлено, що при активному відпочинку (зміна роду діяльності) відновлення працездатності людини відбувається швидше, ніж при пасивному відпочинку.

Фізичні роботи прийнято ділити на три групи за ступенем їх тяжкості.

В основі цього поділу лежить споживання кисню як один із доступних для вимірювання об’єктивних показників енерговитрат. У зв’язку з цим розрізняють роботи: легкі, середньої важкості і важкі.

До легких відносяться роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходьбою, але без систематичної напруги, без підняття і перенесення важких речей. Це роботи у швейному виробництві, в точному приладобудуванні та машинобудуванні, у поліграфії, у зв’язку і т.д.

До категорії середньої тяжкості відносяться роботи, пов’язані з постійною ходьбою і перенесенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та виконуються стоячи. Це робота у механоскладальних цехах, у механізованих мартенівських, прокатних, ливарних, ковальських, термічних цехах і т.д.

До категорії тяжких відносяться роботи, пов’язані із систематичною фізичною напругою, а також з постійним пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів. Це ковальські роботи з ручною ковкою, ливарні з ручним набиванням і заливкою і т.д.

Фізична праця, розвиваючи м’язову систему і стимулюючи обмінні процеси, у той же час має ряд негативних наслідків. Насамперед, це соціальна неефективність фізичної праці, пов’язана з низькою продуктивністю, необхідністю високої напруги фізичних сил (великими енергетичними витратами) і потребою у тривалому (до 50 % робочого часу) відпочинку. У сучасному виробництві частка фізичної праці постійно знижується (у розвинутих країнах частка неавтоматизованої праці не перевищує 8 % від загальних трудових витрат).

Розумові навантаження. Розумова праця поєднує роботи, пов’язані із прийомом та переробкою інформації, що вимагають переважно напруженості сенсорного апарату, уваги, пам’яті, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери.

Виділяють такі основні форми розумової праці (за професіями), як професії у сфері матеріального виробництва (конструктори, проектувальники, інженери-технологи, управлінський персонал, оператори технологічного устаткування, програмісти й ін.) та професії поза матеріальним виробництвом (учені, лікарі, учителі, учні, письменники, артисти й ін.)

Вважається, що вищою формою розумової праці є творчість. При цьому, творчою працею є праця письменників, композиторів та інших представників мистецтва, а також праця вчених, винахідників, однак елементи творчості включає в себе і праця інженера.

Предметом розумової праці (незалежно від виду) є інформація, що містить стан практики та завдання щодо її зміни. Інформація є також і продуктом розумової праці:

- для наукової праці - звіт, монографія, стаття, доповідь;

- для інженерної праці - проект, конструкторська і технологічна документація, дослідний зразок;

- для педагогічної праці - конспект лекцій або заняття, прочитана лекція, іспит і т.д.;

- для лікарської праці - диспансерне обстеження, постановка діагнозу, хірургічна операція;

- для управлінської праці - план робіт, облік, аналіз, наказ;

- для виробничої праці - програма роботи обладнання, автоматизованої системи управління.

Фізіологічною особливістю розумової праці є мала рухливість і вимушена одноманітна поза. При цьому послабляються обмінні процеси, що обумовлюють застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання кисню до головного мозку. У той же час мозок споживає при цьому близько 20 % енергетичних ресурсів людини. Приплив крові до працюючого мозку збільшується у 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Вміст глюкози у крові збільшується на 18-36 % і зростає вміст адреналіну та жирних кислот. Збільшується споживання амінокислот, вітамінів групи В. Погіршується гострота зору, контрастна чутливість і зорова працездатність, у результаті чого збільшується час зорово-моторних реакцій. Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність, погіршує функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам’яті (короткочасної і довгострокової), сприйняття (збільшується частота помилок). При значній розумовій напруженості спостерігається тахікардія (частішання пульсу), підвищення кров’яного тиску, зміни в електрокардіограмі, електроенцефалограмі, які характеризують біоелектричну активність мозку, збільшення легеневої вентиляції і споживання кисню. А ці функціональні зміни в організмі, у свою чергу, викликають настання гальмових процесів: ослаблення пильності й уваги, стомлення.

Незважаючи на те, що розумова робота не пов’язана з великими енергетичними витратами, наприклад, добові витрати енергії для осіб розумової праці (інженери, педагоги, лікарі та ін.) сягають в середньому 10,5...11,7 МДж (2500-2800 ккал), все ж таки вона призводить до значного стомлення, перевтоми і ставить перед організмом не менше вимог, ніж інтенсивне фізичне навантаження.

Одними з головних характеристик трудового процесу є важкість та напруженість праці.

Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується фізичним (динамічним і статичним) навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальною кількістю стереотипних робочих рухів, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням у просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Під час виконання людиною трудових обов’язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних факторів, які утворюють виробниче середовище.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків, утворюють умови праці.

Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирішуються у процесі трудової діяльності, являють собою динамічну систему, зміна в якій будь-якого з компонентів веде до зміни інших, а результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздалегідь.

Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.