Питання для самоконтролю

1. Що таке принципи ведення бойових дій військових частин (підрозділів) авіації ?

2. Основні форми бойового застосування військових частин (підрозділів) авіації.

3. Що таке способи бойових дій?

4. Що таке бойовий порядок?

5. Основні параметри бойового порядку.

6. Види бойових порядків.

7. Основні форми бойових порядків.

8. Суть бойової готовності військових частин (підрозділів) авіації і її основні компоненти.

9. Фактори, які впливають на бойову готовність військових частин (підрозділів) авіації .

10. Ступені бойової готовності, які встановлені у Збройних Силах України.

11. Необхідність встановлення ступенів готовності до бойового вильоту.

12. Суть готовності до бойового вильоту і кількість встановлених ступенів.

13. Положення, яке займають сили та засоби при готовності №1.

14. Положення, яке займають сили та засоби при готовності №2.

15. Положення, яке займають сили та засоби при готовності №3.

16. Положення, яке займають сили та засоби при готовності №4.

Глава 3. Управління військовими частинами (підрозділами) авіації пс

§ 3.1. Основи організації управління військовими частинами (підрозділами) авіації пс

3.1.1. Суть управління і вимоги до нього

Військові частини (підрозділи) авіації виконують різні бойові завдання, головною метою яких є нанесення противнику максимальних втрат, досягнення над ним перемоги. При цьому їх бойові дії являють собою єдиний процес двох взаємопов’язаних явищ: дії авіації по виконанню бойових завдань та діяльності командирів та штабів по керуванню військовими частинами (підрозділами) авіації . Ці явища тісно пов’язані й не можуть існувати окремо: дії військових частин (підрозділів) авіації без управління і, навпаки, управління без військових частин (підрозділів) авіації, які виконують бойові завдання.

Таким чином, управління військовими частинами (підрозділами) авіації є цілеспрямованою діяльністю командирів та штабів з:

- підтримання бойової готовності частин (підрозділів);

- підготовці їх до бойових дій;

- керування ними при виконанні поставлених завдань.

Мета управління

Мета управління - забезпечити ефективне використання наявних сил і засобів у конкретних умовах обстановки для вирішення поставлених завдань в обмежені терміни та з мінімальними втратами.

Управління включає:

- безперервне здобуття, збір, вивчення, відображення і аналіз даних обстановки;

- прийняття рішень та планування бойових дій;

- постановка та доведення завдань до підлеглих;

- організацію взаємодії, управління всіма видами забезпечення;

- управління підготовкою частин і підрозділів до виконання бойових завдань;

- управління частинами і підрозділами у ході виконання завдань.

Основою управління є рішення командира.

Вимоги до управління

У сучасній війні вся діяльність командирів та штабів по керуванню частинами і підрозділами повинна підпорядковуватись певним вимогам, у відповідності до яких управління авіацією у всіх ланках повинно бути:

- стійким;

- безперервним;

- оперативним;

- гнучким;

- прихованим.

Великі потенційні можливості противника по дезорганізації системи управління шляхом виведення з ладу КП та вузлів зв’язку звичайною і високоточною зброєю, а також використання засобів електронного придушення потребують забезпечення необхідної стійкості та живучості управління.

Таким чином, стійкість управління складається з уміння командирів і штабів виконувати свої функції з управління військами в складній обстановці, яка швидко змінюється, а також

при спільному впливі противника на пункти і засоби управління будь-якими видами

ураження і електронного придушення.

Стійкість досягається дублюванням засобів і каналів зв’язку.

Приклад: ППО Іраку перестала існувати після використання авіацією БНС біля 130 КР «Томахок» та протирадіолокаційних ракет «Харм».

Безперервність управління досягається: високою надійністю і живучістю системи управління, підтримкою надійного зв’язку з старшим командиром, з підлеглими і взаємодіючими частинами, постійним наглядом за противником, своєчасним збиранням і обробкою інформації про обстановку.

Оперативність управління складається зі спроможності командирів штабів і інших органів управління проводити всі заходи по керуванню підлеглими у строки продиктовані обставинами.

Оперативність управління визначається:

- швидкістю збору і обробки даних обстановки;

- своєчасністю прийняття рішення і доведенням завдань;

- організацією бойових дій за короткий термін.

Найбільш повно виконання вимог оперативності управління досягається широким використанням засобів механізації та автоматизації управління.

Гнучкість управління полягає в умінні командирів і штабів своєчасно вносити необхідні уточнення у раніше прийняті рішення і поставленні завдання підлеглим чи прийняти нове рішення в залежності від змін у обстановці.

Прихованість управління полягає у забезпеченні приховування від супротивника заходів по підготовці і веденню бойових дій, забезпеченню раптовості нанесення ударів.

Прихованість управління забезпечується широким використанням:

- апаратури засекречування гарантованої і термінової стійкості;

- апаратури попереднього кодування;

- різноманітних документів прихованого управління військами.