ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

__________________________________________________________________________

Тема: «Лексикологія. Зміни в лексичній системі української мови. Професійна

лексика. Терміни. Власне українська лексика. Синонімічне багатство мови.

Складні випадки слововживання. Роль фразеологізмів у професійному

мовленні. Стилістичні засоби лексикології та фразеології».

План

1. Лексикологія.

2. Зміни в лексичній системі української мови.

3. Слово і його лексичне значення.

4. Терміни. Способи творення термінологічної лексики.

5. Правила вживання термінів.

6. Професійна лексика.

7. Власне українська лексика.

8. Синонімічне багатство мови.

9. Складні випадки слововживання.

10. Роль фразеологізмів у професійному мовленні.

11. Джерела української фразеології.

Лексикологія

Лексикологія (від гр. lехis — слово та lоgоs — вчення) — мовознавчої науки, що вивчає словниковий склад мови і слово як найменшу значущу одиницю мовлення. Закономірності еволюції слів у процесі розвитку мови вивчає історич-на лексикологія; словниковий склад сучасної мови — завдання описової лексико-логії.

Словниковий склад (лексика) мови — це сукупність слів, що вживаються в мові. Словниковий запас сучасної української літературної мови нараховує понад 200 тис. одиниць. Процес поповнення лексики мови є безперервним і постійним як результат змін у природі та суспільстві: повсякчас з’являються нові слова, зни-кають застарілі, існуючі слова набувають нових значень. Так, зокрема, розвиток техніки зумовив появу та входження в активний словник української мови слів комп’ютер, поліфонія, сканер тощо; вийшли з повсякденного вжитку слова рахів-ниця, чорнильниця, візничий та ін.; велику кількість слів переосмислено: поміркуй-те, як би ще двадцять років тому відреагували на фрази Я не можу з тобою гово-рити, бо ти повсякчас зникаєш; Я телефон вдома забув; Ти отримав лист, який я відправив п’ять хвилин тому?

Лексичні норми передбачають правильне слововживання; процес їх станов-лення в українській мові був досить складним і тривалим, а в ґалузі термінології продовжується досі. Вагому роль в унормуванні лексики сучасної української мо-ви відіграли словники різних типів — тлумачні, перекладні, синонімів, омонімів, паронімів, антонімів тощо.

Лексикологія вивчає слово в кількох аспектах, що зумовило появу підрозді-лів науки про мову: з точки зору значення слово досліджує семасіологія, похо-дження — етимологія, у зв’язку з іншими словами у складі стійких сполучень — фразеологія, функціонування слова в мові власне лексикологія. Окремо варто диференціювати лексикологію та семасіологію. Лексикологія вивчає аспекти словникового складу, що зумовлені факторами позамовного характеру, соціально-історичними умовами розвитку суспільства: формування словникового складу мови, систематизація лексики з точки зору її походження, розшарування за сфера-ми вживання та ступенем активності тощо. Семасіологія досліджує лексичну систему мови і слово як елемент цієї системи, перш за все, з точки зору внутріш- ніх закономірностей, тобто від знака до значення, а також зміни значення. Об’єк-том вивчення семасіології є різні вияви системності лексики: лексико-семантичні групи слів, явища семантичного варіювання, види семантичних опозицій слів то-що. Слід відзначити, що через спільність проблематики чіткого розмежування лексикології й семасіології немає.

Лексикологія тісно пов’язана з іншими розділами науки про мову, зокрема з орфографією (нерозуміння значення слова зумовлює помилки в написанні, напри-клад виплеканий — виплаканий), фонетикою (подекуди зміна одного звука дифе-ренціює слова, наприклад рік — бік — тік — сік — пік — вік), синтаксисом (сло-во є будівельним матеріалом для словосполучень і речень), морфологією (вивчає форми слів, граматичні категорії та граматичне значення), лексикографією (наука про укладання словників) тощо.