Тема 1: Психолого-педагогічні засади навчання англійської мови на початковому етапі

План

1. Раннє навчання іноземної мови як об’єкт наукового дослід­ження.

2. Вікові особливості дітей четвертого-шостого років життя.

3. Мета і завдання навчання. Загальні принципи навчання дітей англійської мови на початковому етапі.

1. Раннє навчання іноземної мови як об’єкт наукового дослідження

У сучасній педагогічній і методичній літературі панує думка, що дошкільний вік є найбільш сприятливим для навчання дітей іноземної мови. Доцільності навчання іноземної мови дітей у ранньому віці присвячені дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних учених (Н. Агуової, В. Гінзберга, С. Гвоздецької, С. Збандуто, Л. Надудварі, В. Плахотніка та ін.). На думку науковців, навчання іноземної мови в дошкільному віці повинно сприяти не тільки практичному оволо­дінню дітьми мовою, а й їх загальному розвитку: розвитку рідної мови, мислення, пам’яті, уваги. Водночас у вітчизняній педагогіці вислов­люються різні погляди щодо визначення оптимального віку для початку навчання дітей іноземної мови.

На думку таких учених, як Н. Імідадзе, В. Леопольд, В. Натальїні, А. Табуре-Келлер, іноземної мови дитину необхідно розпочинати навчати з народження в колі сім’ї за класичним принципом «одна особа – одна мова».

Науковці Я. Коменський, Л. Надудварі, Т. Полонська, З. Футер­ман, Т. Шкваріна переконані, що навчання дітей іноземної мови необхідно починати з 3-х років. Найбільш сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини А. Богуш уважає вік від 3 до 5 років, оскільки в цей час у дитини надзвичайно розвинене мовне чуття, чутливість до рідної мови [1].

О. Гвоздєв пише, що вік дітей від 3 до 4 років сприятливий для початку навчання іноземної мови тому, що вони тоді спроможні розпізнавати на слух неправильну вимову звуків у мовленні інших, безпомилково використовувати велику кількість поодиноких гра­матичних явищ, і опанована мова «стає для них справді рідною» [3].

Фізіологи В. Пенфільд і Л. Робертс висловлюють думку, що в дошкільному віці діти легко оволодівають мовою природним шляхом, і тому дуже важливо «не пропустити час початку навчання дітей другої мови» [16]. Отже, дослідження педагогів і фізіологів підтверджують, що саме дошкільний вік найбільш сприятливий для навчання дітей іноземної мови.

2. Вікові особливості дітей четвертого-шостого років життя

Торкаючись питання вікових особливостей дітей 4-го – 6-го років життя, необхідно звернутися до такого важливого психологіч­ного явища, як увага.

У психології увага пояснюється як форма психічної діяльності людини характеризована спрямованістю й зосередженістю осо­бис­тості на певному об’єкті.

Увага дітей дошкільного віку є відображенням їх зацікав­леності предметами і довколишнім середовищем. Дитину цікавить усе яскраве, нове. Тому й увага зосереджена доти, доки не з’явиться щось нове, більш цікаве. Таким видом уваги, що викликається новизною й підтримується незалежно від свідомої діяльності людини, є мимовільна увага.

Мимовільна увага в дитини розвивається протягом усього дошкільного періоду, але у віці 5-6 років зосередженість уваги зростає. Мимовільна увага проявляється і формується в різно­манітних видах мовленнєвої діяльності. Її стійкість залежить не тільки від характеру завдань, що ставляться перед дитиною, але і від правильної організації дорослими будь-якої пізнавальної діяльності. Для розвитку і підтримки стійкості уваги необхідно її постійно переключати, тобто змінювати види діяльності.

Отже, під час навчання дітей дошкільного віку англійської мови слід здебільшого спиратися на розвиток їх мимовільної уваги, яка повинна стимулюватись цікавим змістом навчального матеріалу.

Звернемося до іншого психологічного явища – пам'яті.

У психології пам’ять визначається як складний психічний процес запам’ятовування, збереження і наступного відтворення людиною свого минулого досвіду. Розрізняють такі види пам’яті: моторну, образну, словесно-логічну й афективну. Моторна (рухова) пам’ять з’яв­ляється у дітей раніше від інших видів пам’яті. Основний зміст цієї пам’яті скла­дають різноманітні звички і навички, що формуються протягом усього дитинства. Особливе значення має і розвиток образної пам’яті, оскільки образи – зорові і слухові – складають основний зміст дитячої пам’яті.

Найвищим типом пам’яті є словесно-логічна, або вербальна. Саме вона забезпечує розумову і мовленнєву діяльність людини. Дошкільний вік кульмінаційний для розвитку вербальної пам’яті (пам’яті-повторення).

Оскільки у дошкільників переважає образна пам’ять, навчання іноземної мови повинно базуватись на використанні різноманітного наочного матеріалу. Як увага, так і пам’ять дитини дошкільного віку носять переважно мимовільний характер. Діти не стільки за­пам’ятовують, скільки їм запам’ятовується. Це означає, що дитина не завжди ставить перед собою мету запам’ятати щось свідомо. Вона запам’ятовує те, що їй цікаво, що привертає її увагу. Тому запам’ятовування матеріалу залежить від активності і змістов­ності її діяльності. Чим активніша діяльність дитини, тим продук­тивніше виявляється її мимовільне запам’ятовування.

Процеси мимовільного запам’ятовування і відтворення з’явля­ються в дітей п’яти років і спочатку виявляються у простому повторенні матеріалу; пізніше діти користуються елементарними прийомами його систематизації і аналізу.

Досвід свідчить, що діти дошкільного віку краще запам’ято­вують матеріал, який вони проговорили вголос.

Отже, під час навчання дітей дошкільного віку англійської мови необхідно враховувати особливості розвитку їх мимовільної пам’яті та влаштовувати заняття так, щоб запам’ятовування мовленнєвого матеріалу було не головною метою, а побічним продуктом ціле­спрямованої діяльності дитини.