Запитання для самоконтролю:

1. Які теми пропонуються під час навчання англійської мови дітей дошкільного віку?

2. Назвіть теми з англійської мови, які вивчаються дітьми 4-го, 5-го, 6-го років життя.

3. Засвоєння яких англійських лексичних одиниць передбача­ється дітьми 4-го року життя за темами?

4. Засвоєння яких англійських лексичних одиниць передбача­ється дітьми 5-го року життя за темами?

5. Засвоєння яких англійських лексичних одиниць передбача­ється дітьми 6-го року життя за темами?

6. Які ігри та команди пропонуються в кожній віковій групі? Яка їх основна мета?

7. Які римівки і вірші пропонуються в кожній віковій групі? Яка їх основна мета?

Тема 4. Методика навчання і розвитку англійського мовлення

План

1. Методика навчання дітей вимови англійських звуків.

2. Методика словникової роботи.

1. Методика навчання дітей вимови англійських звуків

Будь-яка мова має свої норми вимови. Не можна вивчити мову без оволодіння звуковимовою. Водночас не слід захоплюватись тільки роботою над правильною вимовою окремих ізольованих звуків. Учитель англійської мови, який працює з дітьми дошкільного віку, повинен працювати над усіма компонентами звукової культури англійського мовлення: артикуляцією, інтонацією англійських ре­чень; розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання, фонема­тичний слух дітей.

Завдання вчителя англійської мови – навчити дітей спочатку правильно промовляти кожний англійський звук ізольовано, а потім – у сполученні з іншими звуками, у словах.

Оскільки провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра, то саме за допомогою казкових героїв учитель повинен пояснювати артикуляцію англійських звуків. З цією метою можна використо­вувати фонетичну казку «Казочка про язичок». (Див. додаток Б). Під час розповіді педагог має демонструвати малюнки з зображенням казкових персонажів та їхніх пригод; під малюн­ками повинні бути написані транскрипційні знаки. Багаторазовий показ із такими підписами сприяє їх мимо­вільному запам’ятовуванню і допомагає навчанню дітей читання. Під час розповіді вчитель демонструє процес промовляння англійських звуків і просить дітей повторювати за ним їх вимову. Прокоментуємо постановку англійських звуків за допомогою казкових героїв.

Язичок, якого звуть [j] живе у привітному теплому будиночку – роті свого господаря. У будиночку є стіни, підлога, стеля, коридор. Оскільки язичок любить тепло, у будиночку двоє дверцят: зовнішні – губи і внутрішні – зуби. У язичка є улюблене місце на стелі – горбики, відразу ж за верхніми зубами (альвеоли). Язичок любить підстрибувати до горбиків і грати у звуки [t], [d], [l], [n], [s], [z].

Одного разу вночі розігралася негода, повіяв вітрюган [u:]. Язичок прокинувся і став прислухатись до звуків іззовні. Спочатку він почув, як ухкала сова на дереві [u], як зовсім поруч пробіг перший їжачок і зафиркав [f]. А потім пробіг другий їжачок і також зафиркав [v]. Якийсь невідомий птах повторював: [Λ]. Десь віддалік замукала корова [m], зарикав собака [r], заґелґотали гуси [g]. Під віконцем язичка задзижчали жуки [dʒ],[ʒ].

Язичок спав і тихо дихав [h]. Під час сну він чув, як стукає дощик [p]. Уранці від негоди не лишилось і сліду. Виглянуло сонечко, заспівали пташки, задзижчали мухи [ð]. Язичок прокинувся, потягнувся, як кішка [ŋ], і йому захотілось піти на прогулянку на ставок. На ставку язичок почав кидати камінчики у воду [b], а потім вирішив викупатися. Вода була холодною, і після купання язичок дуже замерз [θ]. Швиденько він побіг до свого будиночка, але, поспі­шаючи, забув зачинити зовнішні дверцята, і вони почали гупати [w].

Не вдалося язичку вберегтися від застуди. У нього почало боліти горлечко, він став кахикати [k], піднялася температура, і язичок кілька разів чхнув [tʃ]. Він лежав і тихенько стогнав. Спочатку так: [ə], а потім протяжливо: [ə:]. Нарешті, прийшов лікар, похитав головою, здивувався, коли дізнався про купання язичка, і сказав: [o:]. Потім лікар попросив язичка відкрити рота і сказати [a:]. Але в язичка вийшли геть інші звуки: дивне [e], потім [i] й нарешті [i:]. Лікар був незадоволений, і тоді язичок дуже постарався, але вийшов лише звук [o]. Лікар був змушений дати язичку гіркі ліки. Язичок проковтнув їх і сказав: [æ]. Дуже швидко він заснув, і йому наснився чудовий сон.

До нього в гості завітали вісім маленьких гномиків. Вони хотіли познайомитися з язичком і погратися з ним. Але найстарший гном приклав палець до своїх губ і сказав: «[ʃ], він спить, не будемо йому заважати». А найменший гном промовив: «Ми прийшли до нього вві сні, а це означає, що ми йому не заважаємо». І тоді кожний із гномів підійшов до язичка і привітався. Так вони познайомились і заприятелювали – язичок [j] і вісім гномиків: [ei], [ai], [oi], [au], [əu], [uə], [εə], [iə]. (Учитель окремо показує дітям малюнки з диф­тонгами.)

Отже, за допомогою казкових героїв учитель має можливість закласти підґрунтя для формування і розвитку правильної вимови англійських звуків дітьми ще в дошкільному віці та сприяти поступовому розвитку нормативного англійського мовлення.