2.1. Основи декоративного петриківського розпису

Петриківський розпис отримав свою назву від села Петриківка Дніпропетровської області, де цей спосіб декоративного оздоблення передається від покоління до покоління ось уже триста років. До кінця ХІХ століття народні майстри використовували як барвники сажу, крейду, кольорові глини, рослинні барвники, які розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм. Малюнок наносили пензликом з ситняга, дрібні деталі – пензликом з котячої шерсті, а гроша калини – кінчиком пальця. Від ХХ століття село стає центром виготовлення мальовок – малюнків аніліновими фарбами на тонкому папері, якими прикрашали хати.

Петриківський розпис виник задовго до появи християнства і грав роль оберегу. Люди вірили, що в красі є духовна сила, і тому вікна і двері будинків і навіть одяг обрамляли магічним орнаментом, який захищав господарів. Ця давня традиція орнаментики сотні років широко використовувалася в побуті українців, зокрема, у запорізьких козаків, і була популярна в поселеннях південних районів Приазов'я ... збереглася тільки в старовинному козацькому селі Петриківка.

В основі петриківського мистецтва лежить образне сприйняття рідної природи, любов до української землі. Класичними елементами петриківського живопису є навколишні рослини, зображення яких, до речі, не використовується ні в одному з існуючих видів розпису. Орнаментні мотиви, де переважають яскраві, насичені тони, привертають увагу не тільки колоритом, але й надзвичайною цілісністю творчої ідеї. Простота малюнка насправді приховує довгу й копітку роботу митця, філігранно зобразив дрібні деталі картини. Основними мотивами розпису є польові квіти, гілки калини, мальви, півонії, айстри.

Початківцеві, який збирається вчитися малювати петриківський орнамент, потрібно мати цупкий папір (краще ватман або напівватман), кілька пензлів різних розмірів (саморобних котячих чи білячих або колонкових акварельних), склянку для води, куряче яйце (краще зі світлим жовтком), невеличку порцелянову або пластмасову чашечку, палітру або плоску тарілочку, що використовуватиметься як палітра, та м'які художні акварельні фарби, краще в тюбиках і для деяких вправ можливо використання гуаші та темперних фарб.

Перед початком роботи фарби треба зволожити, щоб вони стали м'якими й легко бралися на пензель. Якщо фарби в тюбиках, то потрібні кольори наносять на палітру. Тим часом готують яйце: старанно відокремлюють білок і в чашку кладуть лише жовток. Додають по одній столовій ложці оцту і води. Усе добре перемішують. Суміш переливають у маленьку скляну баночку з кришечкою та підливають її в чашечку, по мірі використання, невеличкими порціями. Невикористану суміш в закритій баночці можна зберігати в холодильнику два-три дні.

Як палітру використовують плоску тарілку, або цупкий папір чи картон. На палітрі змішують фарби, створюють кольори. Чистим пензлем, змоченим у воді, набирають фарбу з жовтком і роблять мазок на папері.

Спершу новий сухий пензлик має вигляд квачика (віничка), але поступово його доводять до належної форми, вибравши зайві волосинки. Зволожені волосинки пензля мають довгий гострий кінчик. Щоб зберегти правильну форму пензлів, після роботи їх миють з милом, промивають чистою водою і зберігають у вертикальному положенні волосинками догори. Жодного разу не можна залишати пензлики у воді, бо волосинки надовго лишаються зігнутими й стають непридатними для малювання, а, крім того, ворсинки після цього швидко ламаються й висипаються.

Щоб осягнути чарівний світ петриківського розпису, треба почати з азів.

Насамперед звернемо увагу на те, що петриківські майстри не користуються олівцем. У них надзвичайно точний окомір та дивовижна вправність руки - всі майстри малюють без попередньо накресленого контуру і не користуються жодним вимірювальним інструментом. Майбутній твір виношується в уяві весь до останньої рисочки, до останньої цяточки і лише тоді кладеться мазок за мазком. Але для початківців радимо все ж розмічати композицію на аркуші легкими лініями, позначаючи головні елементи. Це допоможе у складанні та розміщуванні композиції на папері. Згодом, набувши необхідних навичок, можна буде працювати без попередніх розміток олівцем.

А чим же малюють майстри? У своїй роботі вони часто користуються навіть таким «інструментом», як власна пучка. Вмочивши палець у фарбу, майстри торкаються до паперу й лишають на ньому кругленьку плямочку, трохи світлішу в центрі й неначе обведену темнішим контуром довкола. Поклавши в такий спосіб низку ягідок, можна зобразити грона калини, винограду, горобини. Щоб не малювати пальцями, можна скористатися патичком, виготовленим з олівця або палички потрібного діаметру в перерізі. Але для малювання ягід різного розміру знадобиться багато патичків. Тоді як при малюванні пальцем відбитки різного розміру одержують, притискаючи палець до паперу з різною силою.

Початківцю для опанування технології петриківського розпису та його елементів ми рекомендуємо декілька вправ. Для роботи краще взяти цупкий білий папір. Провідне місце при виконанні цих вправ посідає, звичайно, пензлик. Для елементів, пов'язаних з виконанням «зернятка», «кривенького зернятка», тоненьких гілочок та «пітушіння», годиться звичайний акварельний пензель з тоненьким гострим кінчиком (коли він зволожений). Але за традицією для виконання цих типових, саме для петриківського розпису, мазків використовувався саморобний котячий пензлик. Для малювання крупних елементів (пелюстків квітів та листя), виконаний звичайним чи перехідним мазком, виберіть акварельний пензель більшого, ніж у попередніх вправах, розміру.