ВІННИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

21100 м. Вінниця, вул.Грушевського,13, тел.67-08-85,

E-mail: bil@mail.vinnica.ua

ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА

НА ТЕМУ:

Петриківський розпис

на уроках образотворчого мистецтва

Роботу виконала слухач курсів підвищення кваліфікації: Стеценко Лариса Михайлівна вчитель образотворчого мистецтва Щітецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Дата подачі роботи «____» «______________» (підпис)

Науковий керівник:

Рецензент:

Вінниця 2016

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Характерні особливості уроків образотворчого мистецтва………….4

1.1. Образотворче мистецтво як навчальний предмет…………………...5

1.2. Завдання образотворчого мистецтва та його методологічні основи.7

Розділ ІІ. Методика використання петриківського розпису

на уроках образотворчого мистецтва…………………………………………....8

2.1. Основи декоративного петриківського розпису……………………13

2.2. Методика використання петриківського розпису на уроках образотворчого мистецтва…………………………………………………...….16

2.2.1. Матеріал та його підготовка………………………………..16

2.2.2. Елементи петриківського розпису………………………….18

2.2.3. Приклади декоративного розпису………………………….28

Висновки…………………………………………………………………………32

Список використаної літератури……………………………………………….33

Додатки…………………………………………………………………………..34

ВСТУП

Природа для художника – вічне джерело натхнення! У народному мистецтві цей зв’язок майстра з рідною землею особливо глибокий і безпосередній.

Вдивіться у барвисте переплетіння орнаменту петриківського розпису – і на вас повіє ароматом ягід та квітів.

Тому одним із найяскравіших видів мистецтва, які здавна були поширеними на Україні, є український декоративний розпис, чимало видатних майстрів якого здобули своєю працею світову славу. І ніщо не зможе знецінити, применшити того, що створене людським талантом упродовж століть. Сьогодні люди більшою мірою потребують справжнього мистецтва, живого і неповторного.

Народний розпис є особливо цінним для виховання і розвитку дітей. Він з усією переконливістю доводить, що найбільших успіхів досягає той, хто вміло поєднує теорію і практику, яка базується на досвіді вивчення основ мистецтва.

Характерною рисою петриківського розпису є те, що весь малюнок, ніби розгорнутий на площині стіни, аркуша паперу чи декоративної тарілки, має поверхневе зображення. При цьому лінії стебел і гілок не перетинаються між собою, а деякі елементи розпису (квіти, листя, ягоди тощо) мають силуетне зображення, що само собою підкреслює декоративне зображення розпису. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти – в анфас.

Простота виконання, виразність, яскравість кольорових барв, неабиякі можливості імпровізації роблять петриківський декоративний розпис доступним дітям різного шкільного віку.

Отож, давайте зробимо пізнавальні кроки в цікавий і захоплюючий світ петриківського декоративного розпису, який залишає яскраві враження, зумовлені веселковим і привабливим колоритом.

Розділ І.

Характерні особливості уроків образотворчого мистецтва

Уроки образотворчого мистецтва мають важливе естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.

Введення в навчальну програму поширені уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і естетично обізнаним.

Мистецтво естетики неодмінно зацікавить дітей.

Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття.

Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати прекрасне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.

Отже, урок образотворчого мистецтва повинен: торкатися емоцій учнів; розвивати художнє сприймання, здатності отримувати естетичну насолоду від творів образотворчого мистецтва, краси навколишнього світу; будити творчі здібності кожної дитини, сприяти їх розвитку; залучати школярів до досягнень світової художньої культури, бо ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, а й емоції людини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне; проводитися з урахуванням вікових особливостей дітей.

Урок – це головна форма навчально-виховної роботи з дітьми на уроках образотворчого мистецтва. Для кожного уроку вчитель розробляє його структуру, підбирає відповідну наочність (так звані слухові та зорові ряди), продумує драматургію уроку. Наочність повинна чітко відповідати меті та завданням уроку, стимулювати творчість, розширювати чи давати уявлення дітям про те, що вивчається. Драматургія уроку передбачає своєрідне театральне дійство, яке забезпечить емоційний виклад матеріалу, сприятиме зацікавленню дітей образотворчості.

1.1. Образотворче мистецтво як навчальний предмет

Метою навчання мистецтв в основній школі є виховання в учнів ціннісно-світоглядних орієнтацій у сфері мистецтва, розвиток комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей і способів художньої діяльності, формування потреби в творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні.

Уроки образотворчого мистецтва у 5-7 класах доцільно будувати за методом емоційної (художньо-педагогічної) драматургії, який спрямований на активізацію емоційного відношення школярів до мистецтва. Цей метод сприяє створенню атмосфери зацікавленості, живого інтересу до уроку. Його основна функція полягає, насамперед, у тому, щоб допомогти учням зрозуміти, пережити досвід емоційно-естетичного ставлення до навколишнього світу, втілений в образній структурі твору мистецтва, окрім того цей метод покликаний робити процес пізнання мистецтва цікавим і захоплюючим.

Основними й обов’язковими видами діяльності на уроках має бути сприймання, аналіз-інтерпретація творів мистецтва та мистецька діяльність учнів (художньо-практична, творча). Треба звернути увагу на те, що письмові підсумкові перевірки навчальних досягнень учнів (контрольні, самостійні роботи) з образотворчого мистецтва не проводяться. Примусове ведення учнями зошитів, виконання письмових домашніх завдань, написання рефератів спричиняють додаткове навантаження учнів та є недоцільним і несприятливим для організації творчої мистецької діяльності.

Основним видом домашніх завдань можуть бути спостереження за кольорами і формами; замальовки ескізного характеру з натури, з пам’яті предметів, краєвидів; добір зразків зображень до теми (графіка, живопис, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура, дизайн); добір асоціативного ряду, тла, природних матеріалів тощо для майбутньої композиції.

У 6-му класі учні засвоюють палітру жанрів образотворчого мистецтва. Доцільно розпочати навчальний рік з вивчення анімалістичного жанру. Зображення тваринного світу - найбільш простий та доступний для дитячого сприймання, розуміння та відтворення вид творчої діяльності. Вчителю необхідно продумати драматургію і форму проведення уроків так, щоб не тільки навчити учнів малювати і ліпити тварин, але й навчити любити їх і бути відповідальними за тих, чиє життя залежить від нас.

1.2 Завдання образотворчого мистецтва та його методологічні основи

Уроки образотворчого мистецтва – це ті заняття, які, перш за все формують творчість дитини, розвивають її емоційно-почуттєву сферу, нестандартне мислення, вміння бачити прекрасне у навколишньому, її естетичне ставлення до життя. Завдання, які на сьогодні стоять перед педагогікою мистецтва, вирішуються в основному на уроках образотворчого мистецтва, тому вимоги до цих уроків дуже високі. 

Розв’язання завдань образотворчого мистецтва у школі базується на наступних методологічних засадах:

Естетичне виховання школярів засобами образотворчого мистецтва передбачає моральне удосконалення особистості школяра, є ефективним засобом розумового і загального розвитку особистості дитини, засобом формування її багатого духовного світу.

Навчання і виховання ґрунтуються на пізнанні і засвоєнні школярами естетичної суті образотворчого мистецтва, спрямовані на зближення художніх занять у школі з образотворчим мистецтвом, життям.

Методика образотворчого мистецтва спирається на естетику, педагогіку загальну і мистецьку, загальну і вікову педагогічну психологію, теорію і практику художньої творчості. Втілення навчально-виховних завдань предмету „Образотворче мистецтво” має базуватися на вікових, фізіолого-психологічних особливостях розвитку школяра, на даних сучасної загальної, педагогічної і вікової психології, на принципах дидактики та мистецької педагогіки.

Навчання образотворчого мистецтва являє собою неподільний процес освіти, виховання і розвитку: оволодіння знаннями, вміннями, навичками і формування художньо-творчих, емоційно-чуттєвих якостей; єдність активних методів навчання і творчої самостійності дітей.

Розділ ІІ.

Методика використання петриківського

розпису на уроках образотворчого мистецтва

Петрикі́вський ро́зпис, або «петрикі́вка» — українське декоративно-орнаментальне народне мистецтво, яке сформувалося на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України, особливо на Дніпропетровщині, Поділлі, Буковині. Протягом тривалого часу в кожній місцевості вироблялись свої прийоми і технічні засоби зовнішнього оздоблення сільських будівель, хатнього інтер'єру, речей побуту. Залежно від цього у кожній місцевості поступово створився свій усталений характер орнаментальних мотивів, образи яких навіяно щедрою українською природою і, мабуть, ще щедрішою фантазією народних майстрів. У наш час, із зміною побуту трудящих села, зазнало змін і мистецтво розпису. Велике орнаментальне багатство з народної архітектури, з сільського побуту перейшло в поліграфію, фарфоро-фаянсову і текстильну промисловість, широко застосовується в монументальному оформленні сучасних громадських споруд, а також стає самостійним видом народного мистецтва у формі малюнків на папері, картоні тощо.

Про еволюцію народного розпису розповідають на численних виставках твори майстрів Дніпропетровщини, Київщини, Черкащини, Чернігівщини, Хмельниччини, Херсонщини, які не тільки успадкували кращі мистецькі традиції, а й збагатили цей вид мистецтва новою тематикою, сучасними орнаментальними мотивами, яскравою поліхромною палітрою фарб. Одним з найвідоміших центрів, що здавна уславився своєрідним мистецтвом розпису на Україні, є село Петриківка Дніпропетровської області. Петриківський роспис яскравою сторінкою увійшов в історію культури українського народу, адже - це не тільки яскраво, сонячно, красиво, але ще й дуже модно. Сьогодні етнічні мотиви надзвичайно популярні в декорі предметів побуту та одягу.

Петриківський розпис став настільки популярним, що тепер унікальний український орнамент активно використовують в архітектурі та дизайні. Якщо колись петриківський розпис можна було побачити лише на стінах сільських хат або ж на печі, то сьогодні він став незвичайною прикрасою в інтер’єрі сучасних квартир, кафе й ресторанів.

    Характерною рисою петриківського розпису є те, що весь малюнок розпису, начебто розгорнутий на площині стіни, листа чи паперу декоративної тарілки, має поверхневе зображення. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між собою, а багато елементів розпису (квіти, листи, ягоди і т.п.) мають силуетне зображення, що саме собою підкреслює декоративне зображення розпису. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти - в анфас.

Виконуючи петриківський розпис, пензлик тримають трьома пальцями перпендикулярно до поверхні, що розписується. Це забезпечує вільний мазок від себе, від тонкої лінії до стов-щення, тобто, починаючи з кінчика пензлика і закінчуючи натиском на його основі. При виконанні розписів використовують палець, паличку та інші засоби.            Педагоги і художники, що працюють у цьому жанрі, знаходять нову тематику, нові орнаментальні мотиви, творчо успадковуючи художні традиції минулого. Тепер декоратив-ний розпис використовують в екстер'єрі й інтер'єрі, у порцеляновій, текстильній і поліграфічній промисловості, створюють оригінальні станкові декоративні панно, широко застосовують у предметах побуту.            Велике значення українського народного розпису знаходитися в естетичному і художнім вихованні дітей у сучасній школі.Чимало педагогів, учених, методистів, художни-ків і мистецтвознавців вивчали й аналізували український, народний розпис. Їхні рекомендації зводяться, як правило, до двох варіантів. Один з них - це вільна імпровізація, виконання розпису відразу фарбами, а іншої - виконання підготовчого малюнка і цілого ряду підготовчих вправ.

 Характерною рисою петриківського розпису є те, що весь малюнок розпису, начебто розгорнутий на площині стіни, листа чи паперу декоративної тарілки, має поверхневе зображення.

Педагоги і художники, що працюють у цьому жанрі, знаходять нову тематику, нові орнаментальні мотиви, творчо успадковуючи художні традиції минулого. Тепер декоративний розпис використовують в екстер'єрі й інтер'єрі, у порцеляновій, текстильній і поліграфічній промисловості, створюють оригінальні станкові декоративні панно, широко застосовують у предметах побуту.            Велике значення українського народного розпису знаходитися в естетичному і художнім вихованні дітей у сучасній школі. Чимало педагогів, учених, методистів, художників і мистецтвознавців вивчали й аналізували український, народний розпис. Їхні рекомендації зводяться, як правило, до двох варіантів. Один з них - це вільна імпровізація, виконання розпису відразу фарбами, а іншої - виконання підготовчого малюнка і цілого ряду підготовчих вправ.

В.С.Кузин - відомий російський методист, який багато наукових праць присвятив вивченню і методиці викладання образотворчого і декоративного мистецтва в загальноосвітніх школах і педагогічних вищих навчальних закладах, рекомендує таку послідовність виконання декоративного малюнка:

- збір матеріалу, необхідного для виконання декоративного розпису (листя дерев, репродукції, фотографії); - вивчення об'єктів, форми яких повинні втілитися в декоративні форми (листи, квіти, фрук-ти і т.п.); - виконання декількох варіантів декоративних елементів; - виконання ескізу декоративного малюнка невеликого розміру; - виконання декоративного малюнка олівцем; - виконання декоративного малюнка фарбами.

У широковідомої Петриківській школі учитель В. Соколенко, палкий прихильник навчання дітей розпису із самого раннього віку, переконаний у доцільності виконання їх відразу фар-бами, з визначенням квітів і композиції. А професор Е.А.Антонович, що чимало працював над дослідженням в галузі декоративного мистецтва, рекомендує послідовне вивчення техніки петриківського розпису, досягнення навичок і звичок шляхом багаторазового виконання елементів аж до ґрунтовного їхнього засвоєння. Ці та інші методи можна використовувати в педагогічній практиці, але остаточний вибір варто залишити за дітьми, вони самі визначають свій улюблений метод малювання декоративних композицій, Основне, щоб методика враховувала вікові психологічні особливості дітей.

Я вважаю, що відродження петриківського розпису під час занять з школярами має бути традиційним, адже до відродження народних традицій спрямовують пріоритетні напрями реформування виховного та навчального процесу в сучасній школі. Завданням вчителя є поєднання освіти з національним підгрунтям, історією та народними традиціями, збереження та збагачення культури українського народу, прищеплення шанобливого ставлення до звичаїв та традицій, що є невід'ємною частиною нашого минулого.

Крім цього, слід пам'ятати, що петриківський орнамент у виконанні його творців, майстрів декоративного розпису, виглядає завжди краще, ніж у інтерпретації професіоналів.

Об'єктами педагогічних досліджень є організація пізнавальної діяльності дітей, навчально-виховного процесу та управляння ними, а також діяльність учителів, вихователів, учнів та дітей.

Співуча, чутлива душа українського народу найяскравіше відбивається у мистецтві народного розпису. Декоративний розпис – це один з видів декоративно-прикладного мистецтва, що передбачає сюжетні зображення й орнаменти, які створюються засобами живопису на стінах та інших частинах архітектурних споруд, а також на ужиткових предметах. Останнім часом декоративний розпис виконують також на папері, полотні, картоні та експонують на художніх виставках як твори станкового мистецтва. Твори декоративного розпису виконують олійними, темперними, гуашевими, акварельними фарбами та керамічними барвниками з подальшим випалюванням у керамічних печах. Декоративний розпис є традиційним видом мистецтва, який здавна поширений в Україні. Він і в наші дні займає чільне місце у творчості народних художників.

Отже, основна цілі та завдання для вчителя на уроках образотворчого мистецтва при вивченні даної теми:

- навчальна: продовжувати ознайомлювати з видами декоративно-ужиткового мистецтва; надавати учням відомості про народне мистецтво як різновид декоративно-ужиткового мистецтва; розглядати засоби виразності петриківського розпису; закріплювати знання про декоративну композицію, основні види композиційних схем; розглядати засоби виразності декоративної композиції; ознайомлювати з матеріалами та інструментами для декоративного розпису;

- розвивальна: розвивати навички та вміння дітей працювати у техніці петриківського розпису; розвивати точність рухів та окомір;

- виховна: виховувати в учнів почуття прекрасного, розуміння народного декоративного мистецтва та любов до національної художньої спадщини.