5.2 Платіжні картки

Банківська карта – пластикова карта, що є інструментом доступу до особового рахунку одного з банків. Використовуються для платежів, у тому числі через Інтернет.

Часто використовується вираження «кредитна карта» або «кредитка», але воно не може бути застосоване до всіх банківських карт, а в Росії і Республіці Білорусі – до більшості карт.

Тримач карти часто називається «власником» (таке використання зустрічається навіть в документах банків), насправді власником карти є банк-емітент (це положення закріплюється відповідними пунктами договору на обслуговування банківських карт). Тримач карти зобов’язаний повернути її банку на вимогу емітента протягом декількох днів. Це протиріччя уявне, оскільки повноваження власника складаються з володіння, користування і розпорядження об’єктом власності і банк передає тримачу лише повноваження володіння і користування картою. Засоби ж на рахунку карти належать власникові карти (власникам карт, на один рахунок може бути випущені декілька карт), банк не має права затримати їх виплату або заборонити користуватися ними окрім як за рішенням суду або списання комісій з операцій, передбаченим договором.

Рисунок 5.2 – Платіжні картки (ліворуч) та POS-термінал (праворуч)

Більшість платіжних карт мають визначений стандартом ISO 7810 (ідентифікаційні карти) ID-1 формат – 85,6*53,98 мм – і використовують в якості носія даних магнітну смугу, проте поступово починають застосовуватися чіп-карти.

На лицьовій стороні карти може бути будь-яке зображення (граффіті, картина, фотографія) або просто фон . Крім того, присутній логотип платіжної системи, номер карти, ім’я власника і термін дії карти (див. рис. 4.1).

На зворотному боці карти знаходиться магнітна смуга, паперова смуга з підписом власника, а на деяких – CVV2-код або його аналог.

Види банківських карт

Банківська карта може випускатися банком як локальна (що належить локальній платіжній системі, як правило в межах однієї держави) і міжнародна (в рамках платіжної системи, об’єднуючої безліч банків-учасників по всьому світу); розрахункова (дебетова), кредитова і передоплачена. Випускаються також віртуальні карти.

Розрахункові (дебетові) карти

Розрахункова карта призначена для здійснення операцій її тримачем в межах залишку грошових коштів клієнта, що знаходяться на його банківському рахунку з врахуванням встановлених лімітів.

Відсутність необхідності ретельної перевірки особи і вивчення кредитної історії власника карти спрощує процес оформлення і знижує вартість їх обслуговування. На залишок засобів на рахунку інколи нараховуються відсотки, як на звичайному банківському вкладі.

Карти з дозволеним овердрафтом

Карти з дозволеним овердрафтом – це їх вдосконалений варіант. Зарубіжний досвід розвитку платіжних карт йшов від кредитних карт, можна пригадати історію розвитку системи Diners Club. У Росії карти пішли іншим шляхом: від дебетових до кредитових. Загальноприйнята назва «Кредитна карта» легше до сприйняття, ніж банківський термін «карта з дозволеним овердрафтом». Овердрафт – кредит, отриманий шляхом виписки чека або платіжного доручення на суму, що перевищує залишок засобів на рахунку. Кредит по овердрафту обмовляється при відкритті рахунку і не може перевищувати фіксованої суми.

Умови надання овердрафту можуть сильно розрізнятися, але можна виділити два основні підходи, використовуваних банками. Перший – це надання овердрафту на короткий термін (1-2 місяці), після закінчення якого клієнт повинен повністю погасити заборгованість. Після повного погашення клієнтові знову доступний кредитний ліміт в повному об’ємі, таким чином, протягом встановленого періоду відбувається повне погашення овердрафту і можливість виникнення нового. В разі непогашення овердрафту в зазначений термін, банк починає нараховувати підвищені або штрафні відсотки. Такий підхід набув поширення в рамках зарплатових проектів у зв’язку із зручністю погашення заборгованості позичальникові, якому не треба відвідувати банк, перерахування заробітної плати автоматично погашає борг по карті. Природно, що такий овердрафт зазвичай складає невелику суму і не може бути більше середньомісячної заробітної плати позичальника, інакше сума перерахованої заробітної плати просто не зможе погасити заборгованість в повному об’ємі. Другий підхід до умов надання овердрафту – це надання овердрафту на значну суму і на тривалій термін. В цьому випадку клієнт повинен щомісячно вносити мінімальну суму, встановлену договором з банком, в погашення овердрафту і відсотки за його використання. Звичайно, клієнтові ніхто не забороняє і повністю погасити овердрафт протягом першого місяця, але є можливість розстрочити термін погашення або просто постійно вносити мінімальні суми до погашення, приносячи дохід банку. Такий овердрафт дуже близький за умовами до кредитних карт.