- •Міністерство освіти і науки України
- •Електронна комерція
- •7.01010401 Професійна освіта. Комп’ютерні технології
- •Лекція 5 – Електронні платіжні системи………………………….………....….42 Лекція 6 – Злочинність в Інтернет……………………………….…………..….56 Лекція 7 – Перспективи електронної комерції…………………….………..….62
- •Моделі електронної комерції
- •3.1 Торгово-закупівельні b2b системи
- •Завдання b2b-систем
- •3.2 Корпоративні представництва в Інтернет
- •3.3 Віртуальні підприємства
- •3.4 Мобільна комерція
- •Історія появи мобільної комерції
- •3.5 Класифікація систем сектора b2c
- •3.6 Послуги в Інтернет
- •Усесвітня павутина
- •Вікі-проекти
- •Інтернет-магазини
- •Інтернет-аукціони
- •Соціальні мережі
- •Електронна пошта та списки розсилання
- •Групи новин
- •Файлообмінні мережі
- •Електронні платіжні системи
- •Інтернет-радіо
- •Інтернет-телебачення
- •Обмін повідомленнями
- •Файлові сервери
- •Пошукові системи
- •Інтернет-реклама
- •Віддалені термінали
- •Мережні ігри
- •Уряд – бізнесу
- •Уряд – громадянам
- •Уряд – уряду
- •Основні принципи побудови
- •4.3 Податкова звітність через Інтернет
- •Література
- •Лекція 5 – Електронні платіжні системи
- •5.1 Види електронних платіжних систем
- •5.2 Платіжні картки
- •Види банківських карт
- •Розрахункові (дебетові) карти
- •Карти з дозволеним овердрафтом
- •Кредитні карти
- •Передоплачені карти
- •Карти локальних платіжних систем
- •Карти міжнародних платіжних систем
- •Віртуальні карти
- •5.3 Зниження ризиків платіжних систем
- •5.4 Інтернет-банкінг
- •5.5 Електронні гроші
- •Різновиди електронних грошей
- •Емісія електронних грошей
- •Анонімність електронних грошей
- •Криптографічний захист
- •Перспективи розвитку
- •Переваги електронних грошей
- •Недоліки електронних грошей
- •Література
- •Лекція 6 – Злочинність в Інтернет
- •6.1 Кіберзлочинність
- •6.2 Відповідальність за протиправні дії в Інтернет
- •Міжнародна співпраця проти кіберзлочинності
- •Критика Конвенції про кіберзлочинність
- •Література
- •Лекція 7 – Перспективи електронної комерції
- •7.1 Фактори розвитку систем електронної комерції
- •7.2 Електронна комерція як частина інформаційного суспільства
- •Історія появи концепції інформаційного суспільства
- •Основні ідеї інформаційного суспільства
- •Побудова інформаційного суспільства в Україні
- •Література
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Мережні ігри
Мережні ігри – тип комп’ютерних ігор, при якому одночасно грає декілька чоловік. Багатокористувальницькі ігри звичайно класифікують за технічною реалізацією, правилами, способом організації зв’язку.
Web 2.0
Web 2.0 (визначення Тіма О’Рейлі) – методика проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Особливістю веб-сервера 2.0. є принцип залучення користувачів до наповнення і багатократного вивіряння вмісту. Удосконалення має на увазі, що веб-сторінки стають повнішими, тобто , йдеться про наповнення інформацією, проте питання її надійності, достовірності, об’єктивності не розглядаються. Словосполучення Веб 2.0 не є науковим терміном.
Література
http://ru.wikipedia.org/wiki/B2B
http://ru.wikipedia.org/wiki/Корпоративная_информационная_система
Віртуальні підприємства http://www.nestor.minsk.by/sr/2004/10/041006.html
http://ru.wikipedia.org/wiki/Мобильная_коммерция
http://ru.wikipedia.org/wiki/B2C
http://ru.wikipedia.org/wiki/Интернет
Контрольні питання:
Назвіть характерні риси систем електронної комерції, організованих за моделлю B2B.
Які задачі покладені на системи електронної комерції, організовані за моделлю B2B?
Наведіть класифікацію систем електронної комерції, організованих за моделлю B2B.
Назвіть характерні риси систем електронної комерції, організованих за моделлю B2C.
Які задачі покладені на системи електронної комерції, організовані за моделлю B2C?
Наведіть класифікацію систем електронної комерції, організованих за моделлю B2C.
Які послуги надаються у всесвітній мережі Інтернет? Які з них є платними?
Опишіть можливу сферу застосування мобільної комерції в Україні.
Лекція 4 – Системи електронної комерції в секторах C2C, G2B, G2C
4.1 Електронна комерція за моделлю C2C
Електронна комерція C2C (англ. customer to customer) споживач-до-споживача – торгівля між приватними особами або споживачами. Цей тип електронної комерції характеризується ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. На цьому своєрідному віртуальному торговельному співтоваристві споживачів кожна людина може купувати й продавати речі. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки. Цей тип електронної комерції входить принаймні в три форми:
1) аукціони, типу eBay, що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу;
2) однорангові системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу IRC) і більш пізні моделі обміну грошей;
3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу тематичних категорій Excite і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).
Рисунок 4.1 – Реалізація моделі C2C інтернет-аукціоном E-BAY
Споживацькі он-лайнові аукціони мають найбільше значення для продажу дорогих товарів, які мають тенденцію до зміни попиту: побутової електроніки, комп’ютерів, іграшок та відеоігор.
Насправді було б невірним відносити подібні аукціони виключно до напряму електронної комерції C2C, через те, що значна частина В2С-бізнеса здійснюється невеликими компаніями й індивідуальними покупцями, а аукціони є зручним каналом продажів й для них.
Через це електронні аукціони можна вважати універсальною
моделлю для декількох напрямів електронної комерції одночасно – B2B, B2C, C2C.
4.2 Електронний уряд E-Goverment
Одним з основних завдань електронного уряду є організація взаємодії структур влади і бізнесу ( державні закупівлі, видача ліцензій, панетів, сплата податків, управління державною власністю, розробка і реалізація програм розвитку економіки і т.д)
Електронний уряд (англ. e-Government) – це
модель державного управління, я
ка
заснована на використанні сучасних
інформаційних та комунікаційних
технологій з метою підвищення ефективності
та прозорості влади, а також встановлення
суспільного контролю над нею. Електронний
уряд являє собою модель управління, у
якій вся сукупність як внутрішніх, так
і зовнішніх зв’язків і процесів
підтримується й забезпечується
відповідними інформаційно-комп’ютерними
технологіями. Іншими словами, необхідною
умовою переходу до електронного уряду
є широка інформатизація всіх процесів
у звичайній діяльності міністерств,
відомств, місцевих органів виконавчої
влади, причому як внутрішніх, так і
зовнішніх.
Тобто, е-урядування передбачає наступне: будь-яка особа через інформаційно-комунікаційні технології може звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування для отримання необхідної інформації, і головне – для отримання адміністративних послуг. Скажімо, особа, не відходячи від комп’ютера, може здійснити будь-яку транзакцію з органом влади (зареєструвати юридичну особу, земельну ділянку, посвідчити договір купівлі-продажу, оренди тощо), витрачаючи при цьому якнайменше часу, не стоячи в чергах, та інших ресурсів, а це, в свою чергу, сприяє економії бюджетних коштів на адміністрування.
Схематично, перехід до е-урядування починається з того, що:
органи влади починають використовувати Інтернет; тобто на цьому першому етапі створюються веб-ресурси різних міністерств і відомств, що містять інформацію про їхню місію і напрямки діяльності. Сайти державних органів, як правило, не підтримуються централізовано і не об’єднуються в єдиний портал.
На другому етапі з’являються перші елементи інтерактивності (наприклад, відправлення питань і одержання відповідей громадян за допомогою електронної пошти). Постійно публікуються новини про діяльність державних органів влади.
Третім етапом є надання органами влади інтерактивних послуг, які дозволяють громадянам, зайшовши на відповідний офіційний веб-сайт, заповнити в режимі онлайн різноманітні форми, бланки, ставити запитання, призначати зустрічі, шукати роботу, сплатити штраф, замовити паспорт, продовжити дію деяких ліцензій і патентів тощо. Така конкретизація роботи електронного управління, що полягає вже не стільки в інформуванні, скільки в обслуговуванні, припускає створення спеціальних сайтів для підтримки цих сервісів не тільки для центральних, але і для міських і навіть районних органів влади.
Четвертий етап – створення об’єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна здійснювати будь-які види трансакцій, для яких раніше було потрібно звертатися безпосередньо в державний орган. Через регіональні портали стає можливою реєстрація підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів тощо. З’являються регіональні портали, що поєднують у собі як увесь спектр державних послуг, так і послуги недержавного сектору – підключаються системи електронної комерції, інтернет-банкінгу.
На п’ятому етапі відбувається створення електронної системи державного управління на основі єдиних стандартів, а також урядового порталу як єдиної точки доступу до всіх послуг – і для громадян, і для бізнесу. Більшість фахівців вважає, що найвищим ступенем розвитку електронної демократії є запровадження електронної системи волевиявлення (електронного голосування).
Така інформатизація приведе до корінного переосмислення ролі і структури органів влади. Громадяни опиняться “за кермом”, а послуги та інформація для населення будуть надаватися тоді, там і таким чином, як цього захочуть люди. Завдяки простій взаємодії з органами влади і доступу до публічної інформації, офіційних документів і рішень адміністративних органів, громадяни будуть краще поінформовані і з більшим бажанням братимуть участь у процесі вирішення державних справ. Отже, це забезпечить широку участь громадськості у процесі прийняття рішень.
Які ж наслідки впровадження е-урядування?
відкритість та прозорість діяльності публічної адміністрації;
економія часових та матеріальних ресурсів; підвищення якості надання адміністративних послуг.
забезпечення доступу до публічної інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій;
звільнення службовців від рутинної роботи;
деперсоніфікація взаємовідносин громадян, представників бізнесу у взаєминах з державними чиновниками;
створення єдиного “пункту контакту” громадян з державними структурами;
можливість цілодобового отримання адміністративних послуг;
підвищення рівня демократизації суспільства.
Таким чином, бачимо, що е-урядування здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою та підконтрольною громадськості. Е-урядування створює умови для нормального розвитку бізнесу, покращення інвестиційного клімату, зростання економіки, а також забезпечує реальну участь громадян у політичних процесах.
Якщо говорити про перспективи запровадження е-урядування у нашій державі, то вони безперечно існують; деякі елементи е-урядування в Україні вже функціонують і сьогодні. Проте, слід розуміти, що запровадження е-урядування - це масштабний і довгостроковий проект. Створення інформаційної мережної інфраструктури держави повинно супроводжуватися “реінжинірингом” (тобто, інформаційною перебудовою) усієї системи управлінських процесів, що, насправді, означає подолання стереотипів бюрократичної культури. Можливо, реалізації концепції буде сприяти адміністративна реформа, ціль якої - модернізація системи державного управління. Як наслідок, е-урядування забезпечить, перш за все, прозорість роботи державного апарату, знизить, якщо не ліквідує, залежність особи від свавілля чиновника, а отже – виступатиме ефективним засобом попередження корупції.
Рисунок 4.2 – Офіційний сайт Луцької міської ради
