8.Законодавче регулювання в Україні

У 2006 році було прийнято Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження". Серед інших питань він встановлює правила поводження з безпритульними тваринами. У статттях 23 та 24 цей Закон передбачає вилов безпритульних псів для повернення власникам та регулювання їх чисельності.

Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Стаття 24 Закону вводить вимоги до вилову та визначає поводження з безпритульними псами з моменту вилову. Наприклад визначає строки обов'язкового карантину, можливість передання спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі псів у спеціалізовані притулки. Водночас вона не вимагає обов'язкової передачі виловлених тварин у притулок, що допускає їх евтаназію лише після 5-ти днів обов'язкового карантину. Запропоновано також законопроект №2915 від 23.04.2013.

За межами населених пунктів вступає в дію Закон України "Про мисливське господарство та полювання", який у статті 33 передбачає відстріл здичавілих собак та деяких інших тварин у сезон полювання мисливцями, та увесь рік єгерями, що входить до їх службових обов'язків.

Висновок

Наше завдання сьогодні - знайти золоту середину в думках прямо протилежних: одні кажуть: «не чіпайте тварин, братів наших менших»; інші - «і люди не гірше тварин, вони повинні мати можливість спокійно ходити по вулицях». Але є кілька позицій, які сумніву не підлягають. Необхідно законодавчо врегулювати відносини людини і бездомних тварин в умовах міста, поставивши на чільне гуманізацію цих відносин, і тому ми дотримуємося «гуманних» концепцій.

За допомогою стерилізації, кастрації та створення мережі довічних притулків, обмеження розведення породистих тварин, можна ефективно знизити кількість безпритульних тварин, поставивши тим самим Україну в один ряд з іншими цивілізованими країнами, де подібна проблема давно вирішується гуманними засобами. З бездомністю тварин потрібно боротися, але саме з бездомністю, а не з тваринами. Необхідність прийняття в Україні заходів щодо вирішення проблеми безпритульних тварин, очевидна. Справжня опіка бездомних кішок і собак повинна бути платною, що фінансується з бюджету за рахунок оподаткування власників тварин, виконуватися на договірній основі з дотримання жорстких правил. І пов'язана вона повинна бути виключно з домашнім утриманням тварин. З цих же коштів повинні міститися тварини у притулках.

Шлях до реального благополуччю тварин набагато довше і важче, ніж здається багатьом нашим нетерплячим або сентиментальним захисникам тварин. До кращих західних досягнень (мінімум зайвих тварин при мінімумі усипляння в притулках) нам належить дорога в десятиліття. Але іншої альтернативи немає. Гуманність не виникає сама собою з прийняття наївного «гуманного» закону, наповненого благоглупості. Їхня доля - залишитися у віртуальному просторі благих побажань. Гуманність виникає, коли в її бік змінюється реальне життя, нехай навіть повільно. Зрозуміло, що в нашій країні досвіду замало. Давайте тоді повчимося у інших. І визначимо з самого початку, в який бік рухатися, щоб кудись прийти. Краще так, ніж чекати поки сама логіка життя не направить на правильний шлях.