- •Розділ 1 небезпека забруднення ґрунтів нафтою
- •Нафта, як небезпечний забруднювач ґрунтів
- •Вплив нафтового забруднення на живі організми
- •Вплив на організм людини
- •1.2.2. Вплив на мікроорганізми
- •1.2.3. Вплив на рослини
- •1.2.4. Вплив на тварин
- •Розділ 2. Об`єкти, методи та методика досліджень
- •2.1. Об`єкти досліджень
- •2.1.1. Характеристика сірого та бурого лісових ґрунтів, як тест-об`єктів
- •2.1.2. Характеристика гірчиці білої, як тест-системи
- •2.2. Методи досліджень
- •2.2.1. Відбір проб ґрунту та підготовка його до аналізів
- •2.2.2. Визначення гранулометричного складу та основних показхників ґрунту
- •2.2.3. Визначення фітотоксичності ґрунтів
- •2.3 Методика проведення досліджень
- •3.1. Основні показники досліджуваних ґрунтів
- •3.2. Ростові показники довжини кореня та висоти пагона Sinapis alba на ґрунтах забруднених нафтою та дизпаливом
- •3.3. Фітотоксичний ефект на висоту пагона та довжину кореня гірчиці білої в ґрунтах, забруднених нафтою та дизпаливом
- •Розділ 4. Охорона праці
- •4.1. Охорона праці для персоналу при роботі в лабораторії
- •4.1.1. Загальні вимоги безпеки
- •4.1.2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •4.1.3. Вимоги безпеки під час роботи
- •4.1.4. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
- •4.1.5. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •4.2. Правила роботи з нафтопродуктами і легкозаймистими рідинами.
- •4.2.1. Заходи безпеки при роботах з нафтопродуктами
- •4.2.1.1. Гострі отруєння похідними нафти
- •4.2.1.2. Вимоги безпеки і заходи надання допомоги при отруєнні парами бензину
- •4.2.2. Заходи безпеки при роботах з дизельним паливом
- •4.2.3. Заходи безпеки при роботах з гасом.
- •4.2.4. Заходи безпеки при роботах з маслами.
- •Висновки
- •Перелік використаних джерел
Розділ 2. Об`єкти, методи та методика досліджень
2.1. Об`єкти досліджень
2.1.1. Характеристика сірого та бурого лісових ґрунтів, як тест-об`єктів
Сірі лісові ґрунти сформувалися в європейській частині під широколистяними лісами — під дрібнолистими і модриновими. Вони представляють самостійний генетичний тип ґрунтів. У їхньому профілі виявляються ознаки як підзолистого, так і дернового процесів. У ряді випадків розвиток сірих лісових Ґрунтів зв'язано із сезонним надлишковим
Сірі лісові Грунти по змісту гумусу, потужності гумусового шару й ознакам підзоленості підрозділяються на підтипи з урахуванням фаціальних особливостей.
Ясно-сірі лісові грунти по морфологічних ознаках і властивостям близькі до дерено-підзолистого. З усіх сірих лісових Ґрунтів вони мають найбільшу підзоленість, найменшу потужність гумусового шару і найменший зміст гумусу[35].
Профіль цілинних ясно-сірих лісових Ґрунтів підрозділяється на наступні генетичні обрії:
Горизонт А0 — лісова підстилка. Горизонт А1 ясно-сірого кольору зі слабко вираженою грудкуватою структурою. Нижче ч залягає грунт А1А2 білясті-сірі кольори, листовато-плитчатої структури, з рясною кремнеземистою присипкою, грунт А2В сірувато-бурий, плитчато-горіховий чи горіховиї структури, з менш рясною кремнеземистою присипкою. Цей грунт поступово переходить у ілювіальний — В, що характеризується горіхувато-призматичною і призматичною структурою, інтенсивним розвитком бурих плівок по гранях відділеності, помітної кремнеземистою присипкою у виді плям і патьоків. Ілювіальний грунт поступово переходить у породу. Виділення карбонатів у більшості випадків виявляються на глибині близько 2 м у формі журавчиків, трубочок і прожилок.
В орних ґрунтах виділяється шар Аmах, ясно-сірий, безструктурний чи з грудкувато-пилуватою структурою, ущільнений, різко відмежований від лежачого під ним грунтом. У залежності від глибини оранки нижче орного шару залягає грунт A1, чи А2В.
У цілинних сірих лісових ґрунтах. грунт AJ має рівномірне сіре фарбування і грудкувату, але неміцну структуру. Нижче залягає грунт AJ2 чи грунт АаВ. грунт АІА, у відмінність та аналогічного обрію ясно-сірих ґрунтів профарбований гумусом, має горіхувату структуру з помітно виражені кремнеземистою присипкою. Він поступово переходить в грунт А2В коричнево-сірі кольори з чітко вираженої горіхуваною структурою і кремнеземистою присипкою. Ілювіальний грунт У сірих лісових ґрунтів пофарбований у бурий колір, у верхній частині він має великогорівуватий структуру, що донизу переходить у призматичну. По гранях відділеностей розвиті гумусові примазки і кремнеземиста присипка, що поступово зникають до обрію породи. На глибині близько 150 див залягають карбонати у виді журавчиків, трубочок, міцелію.
Сірі лісові грунти в північних районах лісостепу займають положисті схили, рівнинні знижені плато, у південних — високі елементи рельєфу.
Темно-сірі лісові грунти по морфологічних ознаках і властивостям наближаються до опідзоленим чорноземів.
Нагромадження гумусу і поглинених основ у них явно переважає над процесом опідзолювання[36].
Для механічного складу бурих лісових ґрунтів характерно збільшення мулистої фракції вниз по профілю. Найбільша кількість мулу містить іллювіальний горизонт.
Такий розподіл мулистої фракції відображає характерний для буроземоутворення процес оглеєния, а також прояв лессіважа. У опідзолених Ґрунтах перерозподіл мулу пов'язано з власне підзолоутворенням.
Мінералогічний склад великих фракцій різноманітний і визначається складом грунтоутворюючих порід. Високодисперсна фракція (<0,001 мм) містить мінерали каолинитовій і монтмориллонітових груп, а також гідрослюди.
Найбільш виразно ця закономірність виражена в підтипах опідзолених і поверхнево-оглеєних ґрунтів. Останні, характеризуються високим вмістом в обглеєних горизонтах рухомого заліза. У гумусі цих ґрунтів переважає зміст фульвокислот.
Фізико-хімічні властивості бурих лісових ґрунтів істотно варіюють залежно від напрямку Грунтоутворення і складу порід. У більшості випадків реакція в профілі слабокисла або кисла. Підвищеною кислотністю і ненасиченістю підставами характеризуються бурі лісові опідзолені і оглеєні Грунти Прикарпаття. Їм властиве також високий вміст рухомого алюмінію. Найбільш сприятливими фізико-хімічними властивостями відрізняються остаточно-карбонатні бурі лісові грунти. Вони мають близьку до нейтральної реакцію середовища, велику ємність поглинання і високу ступінь насиченості підставами. Оглеения обумовлює високу ємність поглинання, причому серед поглинених катіонів переважає кальцій, вміст якого збільшується вгору по гумусового горизонту [37].
Профіль бурих лісових ґрунтів має слабку зовнішню диференційованість. Загальна будова його наступна: гумусовий горизонт - сіро-бурого кольору, грудкуватої структури, потужністю 20-25 см, поступово переходить у іллювіальний горизонт, який у верхній частині яскраво-коричнево-бурий; в нижній частині коричневий відтінок зменшується потужність горизонту 50-60 см.
У профілі бурих лісових ґрунтів досить слабо і не завжди виражені ознаки підзолоутворення. Незважаючи на відсутність карбонатів кальцію, в профілі типових бурих лісових ґрунтів ослаблення ознак підзолоутворення пов'язано з біологічним кругообігом речовин, що протікає в умовах шіроколістяних лісів. В таких лісах з опадом повертається в грунт велика кількість зольних елементів, у тому числі солі кальцію.
Бурі лісові грунти поділяють за вмістом гумусу, по щебнистості і кам`янистості. За вмістом гумусу ґрунту поділяють на багатогумусні (> 10%), середньогумусні (5-10%), малогумусні (<5%). За щебнистості і кам`янистості ґрунту бувають: поверхнево-слабощебнисті або кам'янисті (> 10% каменів і щебеню), поверхнево-середньощебністі або кам'янисті (10-20%), поверхнево-сильнощебнисті або кам'янисті (20-40%) і дуже сильнощебнисті або кам'янисті (> 40% покриття). За глибиною появи щебнистості або кам`янистості виділяють грунти: поверхово- (0-30 см), неглибоко- (30-50 см) або глибокощебнисті (50- 100 см) або кам'янисті.
Профіль бурих лісових типових ґрунтів складається з наступних горизонтів: Ао-A1-A1B-Bt-ВС-С. Горизонт А1 (потужність 15- 30 см) буро-сірий, з міцною мелкокомковатой або капролітовой (зернисто-грудкуватої) структурою, з масою коренів і численними ходами дощових черв'яків, пухкий або слабоуплотненний, з поступовим переходом в горизонт А1В. Цей горизонт (потужність 30-40 см) має грудкувату або ореховато-грудкувату структуру, містить багато коренів, ходів дощових черв'яків, капролітов, поступово переходить в горизонт Bt. Метаморфічний горизонт Bt (потужність 30-130 см) бурий або червоно-бурий, важкий по гранулометричному складу, щільний, ореховато, з корінням рослин і ходами дощових черв'яків, по гранях структурних окремо помітні органо-мінеральні плівки або скоринки, часто з уламками порід або щебенем; перехід в бурий горизонт НД поступовий. Грунтоутворюючих порода жовтувато-бура, частіше з суглинного каменисто-щебнистого елювії, елювії-делювії щільних порід [38].
