Організація та проведення заходів по боротьбі з педикульозом

Ураження головними та платтяними вошами називається

педикульозом, лобковими — фтиріозом.

Платтяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волинської

гарячки та зворотного тифу. Лобкові воші практично не мають

епідеміологічного значення, однак також, як і платтяні та головні воші,

спричинюють людині неспокій, викликають свербіж.

При сильних розчісуваннях можливі різноманітні гнійничкові захворювання шкіри.

Воші поширюються, переповзаючи з однієї людини на іншу при

безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами —

одягом, білизною, головним убором, гребінцем та ін.

Збереженню завошивості сприяють скупченість населення, порушення

санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил

особистої гігієни.

З метою виявлення педикульозу при госпіталізації до стаціонарів

усі пацієнти оглядаються медперсоналом приймального відділення,

У відділеннях стаціонару протягом лікування— кожні 7—10 днів

медперсоналом відділення.

• Про кожний випадок педикульозу працівник повинен повідомити в територіальну санепідемстанцію або дезстанцію по телефону в

перші години виявлення,

• також надіслати "Екстрене повідомлення

про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне отруєння"

(Ф-058-У) не пізніше 12 год з моменту виявлення.

При головному педикульозі волосся пацієнта обробляють одним

із інсектицидних засобів, накривають спочатку поліетиленовою, а

потім бавовняною косинкою на 20—30 хв.

Ретельно промивають волосся теплою водою із застосуванням

шампуню або туалетного мила. Інсектициди в основному діють на

дорослих осіб (вошей).

Гниди (яйця вошей) видаляють механічним

шляхом вичісування за допомогою гребінця.

Перед цим волосся змочують теплим (35—40 °С) 10% розчином оцтової кислоти (оцтова кислота розчиняє хітинову речовину, якою гниди прикріпляються до волосся і тоді вони легко вичісуються гребінцем).

Якщо волосся голять за допомогою машинки, то його спалюють

у відрі.

Після дезінсекції пацієнтові здійснюють повне санітарне оброблення.

Одяг пацієнта складають у поліетиленовий мішок і відправляють

у дезінфекційну камеру.

Дезінсекцію натільної білизни здійснюють методом кип'ятіння у 0,5 % розчині мийного засобу "Лотос « протягом 15 хв та методом прасування з обох боків.

Пацієнта додатково оглядають у лікувальному відділенні. Оброблення

вважається ефективним, якщо волосся звільнене від вошей на

всіх етапах розвитку.

У "Журналі обліку інфекційних захворювань "(Ф-060-У) реєструють

необхідні відомості.

Забороняється відмовляти у госпіталізації за основним захворюванням

через педикульоз. Про випадок виявлення педикульозу та

відповідне санітарне оброблення здійснюють позначку на титульному

листку медичної картки стаціонарного хворого.

При проведенні санітарного оброблення хворих на педикульоз

потрібно користуватися наказом МОЗ України № 38 від 28.07.1994 р.

"Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом".

У приймальному відділенні повинна бути укладка для оглядів на педикульоз

та укладка для проведення протипедикульозного оброблення.

Укладка для оглядів на педикульоз містить:

* настільну лампу;

* лупу;

• густий гребінець.

Укладка для проведення протипедикульозного оброблення

містить:

• клейончастий або поліетиленовий мішок для збирання речей

пацієнта;

• оцинковане відро для спалювання волосся;

• клейончасту пелерину і бавовняну білу серветку;

• ножиці;

• машинку для стрижки волосся;

• косинку (бавовняну та поліетиленову);

• вату;

• столовий оцет або оцтову кислоту (10 %);

• препарати для дезінсекції (20 % розчин бензил-беизоату, шампунь

"Педилін", "Хантер" лосьйон "Ниттифор" та ін.).

Оснащення для медичної сестри:

• клейончастий фартух;

• маска;

• гумові рукавички.

Палати лікувального закладу повинні бути просторими,

світлими. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 %

палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1

ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м, щоб було

зручно при транспортуванні хворого та наданні йому допомоги.

У кожному відділенні для тяжкохворих або хворих з гнійною інфекцією

необхідно мати палати-ізолятори, а також палати інтенсивного

спостереження і догляду за тяжкохворими.

У палатах-ізоляторах повинні бути туалет, умивальник, необхідний

для хворого посуд і предмети догляду. Обов'язковою є наявність

сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще —

двобічного зв'язку пацієнта та чергової медсестри.

На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м2 площі, ви-

сота палат не менша ніж 3,5 м, тобто на 1 хворого припадає 22—25 м2

повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має становити 1:6,

температура повітря у палаті має бути 18—22 "С.

Бажано, щоб у кожній

палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітлені.

Стіни і радіатори опалення слід фарбувати світлою олійною фарбою,

щоб під час прибирання їх можна добре помити. Найкращою

З гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція

палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим засобом

вентиляції є кондиціювання повітря. Освітлення палату вечірній час

Має здійснюватись за рахунок матового освітлення. Поряд із загальними

світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці

був настільний освітлювач.

Палати повинні бути обладнані належним чином. Там повинні

стояти дерев'яні або металеві ліжка з пружинною сіткою, поверх

якої кладеться матрац із наматрацною наволочкою, дві подушки з

наволочками, простирадло, ковдра з підковдрою та два рушники.

На ніжках ліжка прикріплені коліщата з гумовими шинами, щоб у

разі потреби можна було легко перемістити пацієнта з ліжком. Для

тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які уможливлюють

надавання хворому різних положень.

На спинці ножного кінця ліжка прикріплюють рамочку, куди

вставляють листок, де вказано прізвище, номер дієтичного стола,

особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал,

наприклад "Алергійна реакція на (указати препарат)", у деяких лікарнях

сюди вставляють температурний листок.

У хворих, прикутих до ліжка, під ліжком на спеціальну підставку

або низький стільчик, покритий чистою клейонкою, ставлять індивідуальне

судно та сечоприймач,

між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них виставляють посуд з їжею та склянку чи поїльник з питвом, у закритій частині повинні знаходитись

індивідуальні речі пацієнта (зубна щітка, паста, мило, гребінець,

одеколон, книжки тощо, а також невеликий запас дозволених

продуктів, які не псуються).

У палаті повинен бути загальний стіл, який можуть використовувати

як пацієнти, так і лікар та медична сестра. У загальних палатах

доцільно використовувати персональні ширми, які дозволяють у разі

потреби (виконання деяких маніпуляцій, відправлення фізіологічних

потреб та ін.) відгородити хворого від сторонніх.

У палатах біля кожного ліжка мають бути вмонтовані індивідуальні

лампи нічного використання, радіонавушники, кнопка сигналізації,

підвішена на шнурі, щоб тяжкохворий міг нею скористатися,

не змінюючи пози.

Палати для тяжкохворих розраховані на 1 — 2 місця з окремим

санвузлом. Вони можуть бути двох видів:

а) палати інтенсивної терапії,

де розміщують хворих з тяжкими, гострими порушеннями органів

дихання, кровообігу, але які не потребують реанімаційних засобів

лікування. Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною

та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за

життєвими показниками хворого. Такі палати забезпечуються централізованою

подачею кисню;

б) палати для тяжкохворих з хронічними

та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують

не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду:

онкологічно тяжкохворі, хворі старечоговіку, хворі на параліч тощо.

Перебування такого контингенту хворих у загальних палатах стоїть

на заваді одужання хворих із середнім перебігом захворювань.

Прибирання палат проводять не менше 2 разів на день вранці та

ввечері вологими методами із застосуванням мийних засобів та кварцування, при наявності пацієнтів із значними виділеннями патогенної

мікрофлори при вологому прибиранні палат використовують дезінфекційні

засоби. Регулярно провітрюють палати, відчинивши кватирку.

Один раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання асептичних

палат з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження

м'якого інвентарю та знезараження повітря.

Під час проведення

генерального прибирання використовують ті дезінфекційні

розчини, що мають спороцидну активність, наприклад, 6 % розчин

дероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу ("Лотос"). Норма

витрат дезінфекційного розчину становить 150—200 мл/м2. Спочатку

приміщення звільняють від обладнання і меблів. Промивають

мийним розчином стелю, стіни, підлогу за системою 2 відер, тобто

- спочатку поверхні протирають ганчіркою, зволоженою мийним розчином,

- потім іншою, зволоженою чистою водою.

Далі приміщення

• обробляють 6 % розчином пероксиду водню. Експозиція 60 хв. –Вимивають приміщення чистою водою. Так само обробляють і обладнання.

• Кварцують приміщення з обладнанням 60 хв,

• Провітрюють 30 хв, знову кварцують ЗО хв, потім провітрюють.

Після виписування хворого зі стаціонару предмети індивідуального

догляду дезінфікують, постільні речі (матрац, ковдра, подушки)

знезаражують у дезкамері. Використані ним тапочки знезаражуються

протиранням тампоном, змоченим 40 % розчином формаліну

або 40 % розчином оцтової кислоти, витримують 3 год у поліетиленовому

пакеті, потім провітрюють.

Тумбочку ретельно обробляють дезінфекційним розчином всередині

І зовні, після витриманої експозиції промивають чистою водою і

провітрюють. Ліжко також дезінфікують і промивають чистою водою.

За належним порядком у тумбочках і холодильниках стежить

буфетниця-роздавальниця. Вона також своєчасно розморожує холодильник,

ретельно його промиває. Стежить за тим, щоб у тумбочках і

холодильнику знаходились продукти, які дозволені для використання

в стаціонарних умовах. Не дозволяється в лікарні з продуктів використовувати

копченості, соління, маринади, ковбаси, гриби, спиртні

напої. Перелік дозволених для споживання продуктів має бути

У кожному відділенні, який погодженй із завідувачем відділення і

Дозволений для передач хворим.

Санітарно-протиепідемічний режим

~— процедурного кабінету

Процедурних кабінетів має бути декілька:

• для підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій;

• для внутрішньовенних ін'єкцій, внутрішньовенних інфузій,

• иереливання крові, взяття крові з вени для дослідження;

• для проведення спеціальних лікувальних та діагностичних процедур

• — плевральної пункції, лапароцентезу, люмбальної пункції;

• для гінекологічного огляду та проведення гінекологічних процедур;

• для промивання шлунка, проведення клізми;

• для проведення катетеризації та інстиляції сечового міхура.

Наявність перелічених кабінетів залежить від профілю відділення.

Стіни процедурних кабінетів повинні бути обкладені кахлями,

підлога — кахлями або лінолеумом.

У процедурному кабінеті для внутрішньовенних ін'єкцій та ін-