5. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку?

Здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Законом визначаються принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, система прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого самоврядування у цих питаннях.

Основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються законом про державні програми. Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць. Суб'єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у здійсненні господарської діяльності.

6. Поняття та значення державного регулювання господарської діяльності?

Господарська діяльність - це діяльність вільних суб'єктів, які самостійно приймають рішення про здійснення припинення господарської діяльності, сферах прикладання своїх здібностей і ресурсів. Дана діяльність заснована на власних інтересах і спонукань суб'єктів господарювання, в той же час вона зачіпає інтереси третіх людей.

Державне регулювання господарської діяльності - це цілеспрямована діяльність держави в особі її органів посадових осіб, спрямована на формування певних невільних економічних рішень суб'єктів господарювання для реалізації економічної, науково-технічної, соціальної політики. Державне регулювання господарських відносин входить в правову форму і знаходить вираз в законах та інших актах законодавства. З іншого боку, конкретні дії з державного регулювання економічних відносин виражаються в індивідуальних правових актах. У результаті державне регулювання гоподарських відносин - це одночасно і державно-правове регулювання.Поєднання приватно-правових і публічно-правових засад у регулюванні господарської діяльності обумовлено характером відносин, що виникають у процесі господарської діяльності. Господарські відносини виражаються як у відносинах щодо здійснення господарської діяльності її суб'єктами, так і у відносинах з її організації і впливу на господарську діяльність з боку держави. Тому вони регулюються нормами і приватного і публічного права. Права, а нормативні акти у сфері господарської діяльності носять, як правило, комплексний характер.

Оптимальне поєднання приватно-правових і публічно-правових засад - одна з основних умов ефективного правового регулювання господарської діяльності. Приватно-правові та публічно-правові начала в регулюванні господарської діяльності виражаються в певних правових засобах. Останні використовуються в рамках відповідних видів (форм) державного регулювання господарської діяльності, що становлять зміст цього регулювання, а також суб'єктами господарювання при саморегулюванні своїх відносин.Правові засоби являють собою інструменти правового регулювання, за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально-корисних цілей.

Такі засоби можуть бути: за галузевою належністю - конституційними, цивільними, адміністративними .; за характером - матеріальними і процесуальними; по функціональної ролі - регулятивними і охоронними; за перевагою інтересів - стимулюючими (заохочення, пільги, дозволи) і обмежуючими (покарання, заборони, обов'язки). Правові засоби складають механізм правового регулювання або, навпаки, механізм правового регулювання включає певні правові засоби. Відповідно механізму правового регулювання суспільних, зокрема економічних (господарських), відносин в якості правових засобів, крім власне норм права, виступають правозастосовні акти, договори, заходи заохочення, міри відповідальності.