Тема 1. Фонетика і правопис

Для мов із фонетичним принципом правопису обізнаність з історичними процесами і сучасними тенденціями у вимові має виключне значення. Це забезпечує можливість поповнювати арсенал мовних знань, спираючись на глибоке розуміння причин будь-яких орфографічних фіксацій, змін і перетворень. Ось чому більшість правил написання слід виводити з основних фонетичних процесів, які відбуваються у сучасній українській мові.

Аналіз фонетичних процесів і їх фіксація на письмі

Подовження і подвоєння у наголошених суфіксах -е́нн-, -а́нн- (нескі́нченні - не-скінч-е́нн-ий), між голосними перед я, ю, є, і (знання - знань), на стику морфем (роззбро­єння). Спрощення в групах приголосних: тиждень - тижневий, честь - чесний, чер­нець - ченця. Чергування г, к, х із ж, ч, ш або з, ц, с (нога - нозі - ніжка), д - дж, зд - ждж (ходити - ходжу. їздити - їжджу) тощо. Чергування о, є з і за законом відкрито­го - закритого складу (шо-стий - шість); о, є з а або и, якщо за коренем йде суфікс -а-(стерти - стирати) тощо. Чергування (у] - [в], [і] - [й], [з] - [із] - [зі] ([зо]) за зако­ном милозвучності (Іван і Петро. Петро й Іван, жила в Одесі, жив у Києві, павук, Каїр, Таїсія, зі мною). Вимова і правопис и, і в основах незапозичених слів (рос. риба, пиво -укр. риба, пиво) і в основах слів західноєвропейського походження (правило "дев'ятки⁷': пріоритет, факторинг, лізинг, радіо, кондиціонер тощо).

Подовження і подвоєння приголосних. Оскільки в українській мові переважає фонетичний принцип правопису, подовження у вимові фіксується на письмі подвоєнням букв (тобто "якщо вимовляємо два звуки, то і пишемо дві букви"): [нескінч'ен:ий] нескінченний, але [нескі́нчений] нескінче́ний; [знан':а] знання, але [знан'] знань; знаряддя, ванна, брутто але [клас] клас, [група] група, [каса] каса, [комунізм] комунізм, [вона] вона, [ват] ват, [гун] гун, [л:ю] ллю тощо.

Отже, подвоєння відбувається:

а) у наголошених суфіксах -е́нн- або -а́нн- (не плутати зі словами типу даний, юний, шалений, жаданий, скажений, довгожданий, де названі буквосполучення належать до кореня): непримире́нний, натхне́нний, притама́нний, мерзе́нність. здійсне́нність (але зді́йсненість), старанно, але неска́заний, напи́саний, організо́ваний, зі́браність. Виняток становлять слова церковнослов'янського походження типу Боже́ственний;

б) між двома голосними перед "я", "ю", "є", "і", якщо попередній приголосний з'явився на місці історичного звука [j]: міддю (але мідь), знання (але знань), Ілля, сіллю (але сіль), знаряддя, на знарядді. Проте за вимовою це правило не діє у словах ллю. ссати, бовваніти, Ганна, овва, лляний, кутя, попадя, свиня, третя, третє;

в) у власних назвах іншомовного походження та похідних від них словах: Голландія. Марокко, Дарданелли, Міссісіпі, Тольятті, Руссо, Бессарабія (і андоррський - від Андорра, яффський - від Яффа). Проте у за­гальних назвах іншомовного походження подовження не відбувається (ба­роко, белетристика, бравісимо, ват (але Ватт), гун, (гуни), колосальний, комунізм, лібрето, сума, фін та ін.), крім слів тонна, тонн (щоб не вини­кала двозначність у випадку, коли слово тон означає висоту звука), анна­ли, білль, бонна, брутто, булла, ванна, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні (за вимовою).

г) на стику морфем (у цьому випадку діє передусім морфологічний принцип правопису): наддніпрянський, ірраціональний, інноваційний, контрреволюція, сюрреалізм, імміграція (префікс + корінь); законний, винний, кінний, баштанник, годинник, віконниця, Вінниця (корінь+ суфікс); пасся, піднісся, розрісся (корінь+частка); міськком, страйкком, юннат (дві частини складноскороченого слова). Проте, якщо похідне слово за своїм змістом відходить далеко від непрефіксального, приголосний не подовжується: нотація - анотація, конотація.

Спрощення в групах приголосних пов'язане з вимовою. Воно відбувається у звукосполученнях -ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л-; -з(к)н-, -с(к)н- та -с(л)н- за фонетичним принципом правопису (тобто "не вимов­ляємо і не пишемо"): тиждень - тижневий, поїзд - поїзний, лестощі - улесливий, щастя - щасливий; бризк - бризнути, брязк - брязнути, писк - писнути, тріск - тріснути; масло - масний; мисль - умисний, навмисне.

Так, у словах честь - чесний, жалість - жалісний, чернець - ченця, перстень - персня спрощення відбувається й фіксується, а в словах кістлявий, хвастливий, контрастний, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скніти спрощення не відбувається і не фіксується.

Спрощення може також спостерігатися при словотворенні й чергу­ванні приголосних (Париж - паризький, Рига - ризький, козак - козацький), про що йтиметься далі.

Виняток становлять числівники шістнадцять, шістдесят, шістсот і слова іншомовного походження на -нтс- або -стн- типу інтелігентський, форпостний (щоправда, у цих випадках звук [т] у вимові відчувається). Чергування приголосних звуків: