Історичні зміни у складі української лексики. Практика вживання ар­хаїзмів, історизмів, неологізмів, термінологічної і професійної лексики

Характеристика лексичних шарів української мови залежно від її історичного розвит­ку: типово українські слова і запозичена лексика. Мови, з яких відбувалося запози­чення. Неологізми - слова з новим значенням. Архаїзми старі слова, які зараз не вживаються, бо не існує таких понять. Історизми - слова, які позначають поняття, ві­домі з історії. Терміни - слова для точного вираження спеціальних понять. Професіоналізми - слова, властиві вузькій професійній групі людей, поставлених в особливі умови життя і праці.

Вимоги до вживання термінологічної і професійної лексики у практиці ділового спілкування.

Лексика української мови багата й різноманітна. Вона є результатом тривалого історичного розвитку і складається з двох частин.

Основний шар лексики - типову українські слова, які складають 90% сучасної української мови. Вони виникли в її надрах або перейшли із спільнослов'янської і східнослов'янських мов. Як правило, ці лексичні одиниці означають основні поняття життя й діяльності людини: чоловік, хліб, сім'я, село тощо. Вони є базою, основою української мови.

Запозичені, або іншомовні слова із старослов'янської (влада, ста­рість), польської (пан), грецької (історія, поезія, космос, граматика), ла­тинської (професор, декан, республіка), німецької (фронт, солдат), англій­ської (футбол, бокс, мітинг, джаз), французької (балет, кафе, екран), іта­лійської (макарони, карикатура), фінської (тундра, якір), тюркських (ба­зар, халат, лоша) та інших мов.

Запозичення відбувалося в різні часи усним і письмовим шляхом, без­посередньо й через мови-посередники. Слова приходили з інших мов і на­роджувалися в українській мові разом з новими поняттями, предметами, явищами. Звичайно, вони підлягали змінам, пристосовуючись до мовної системи, соціально-економічного, культурного й політичного простору, і сприймались спочатку як неологізми (неп, колгосп, піонер, СНД відеомагнітофон, космодром, телефакс, менеджмент, істеблішмент), потім як звичайні слова і, нарешті, при старінні й умиранні, як архаїзми й істориз­ми (цар, поміщик, конка, партком, КПРС, СРСР). Перший тип слів посту­пово замінявся іншими, а другий починав вживатися тільки при аналізі іс­торичних процесів.

Іноді застарілі й обмежені історичним уживанням слова повертаються до активного обігу з новими значеннями або у новій економічній чи соціа­льній парадигмі. Так, наприклад, сталося зі словами і словосполученнями кооператив, консорціум, біржа, корпорація, товариство (з обмеженою відповідальністю) та ін.

Зникнення одних слів і поява інших - історично зумовлений процес. Але збагачення мови новими словами не означає докорінних змін у складі лексики. Основні поняття, які означають явища природи, важливі процеси праці, предмети побуту (робота, молоко, стіл, батько, мати, сестра то­що), вживаються сьогодні, як і сотні років тому. З них і складається актив­ний словник української мови.

Усі ці процеси накладають свій відбиток перш за все на науковий і ді­ловий стилі мовлення.

Оскільки ділове мовлення належить передусім до книжних стилів і ним користуються для написання різноманітних законодавчих актів, нака­зів, розпоряджень, для офіційного листування між установами, то в ньому не дозволяються художньо-поетичні образні вислови та емоційно забарв­лені слова і допускається часткове використання застарілих слів (нижче­підписаний, вищезгаданий, вельмишановний тощо), а також сталих форм синтаксичних конструкцій письма з використанням канцелярської термі­нології і "книжних" слів на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво, -ість, ува, -ти, -ння, -ття, -єн-, -учи, -ючи, -вши (зайнятість, здійснення, суміс­ництво, виконувати, здійснювати, посвідчення, прибуття, знайдений, пра­цюючий, призначений, враховуючи, розглянувши). Більшість такої терміно­логії прийшла в українську ділову мову з російської, яка довгий час визна­чала "моду" і зразки ділової документації. Проте нині українська ділова мова починає все більше виробляти власні лексичні звороти.

Так, певна різниця спостерігається у використанні архаїчної лексики. Вона, як правило, замінюється словами сучасної української мови. Порів­няйте: рос. нижеподписавшийся, вьішепоименованньїй, содеянное, возмездие (старослов'янізми) і укр. нижчепідписаний (підписаний нижче), вищеназваний, учинене (зроблене), відплата. Неологізми ж у більшості випадків у російській і українській мовах мають паралельні словесні форми. Побу­довані за одним принципом, вони розрізнюються хіба що елементами калькованого перекладу: стиковка //стиковка, состыковаться //зістику­ватися, лунник //місячник, прилуниться //примісячитися, реактор //реа­ктор, капрон //капрон, лавсан //лавсан, универсам //універсам тощо.

Остання традиція пов'язана із загальною тенденцією до вживання іншомовних термінів, більшість з яких починають своє існування як нео­логізми.

Терміни - це слова або словосполучення, які створюються для точного вираження відомих у світі спеціальних понять, процесів, явищ, предметів і вживаються у специфічній сфері мовлення, а отже, вони прагнуть до інтернаціоналізації. Зміни в їх складі зумовлені, як правило, фонетичними або структурними особливостями мови: атом, молекула, інжиніринг, маркетинг, ангідрид, мікроелемент, квадрат, куб, меморан­дум, ультиматум, наукоємке виробництво (а не наукомістке), стартова доріжка (а не стежка), вібраційний грохот (а не гуркіт).

Проте не можна або не рекомендується вживати в діловому і науко­вому стилях російський чи інтернаціональний варіанти, якщо в українській мові є власний усталений термін: не справка, а довідка; не час (60 хвилин), а година; не неділя (7 днів), а тиждень; не відзив, а відгук; не положительний, отрицательний, позитивний, негативний; не у гол, а. кут; не раствор, а розчин; не гелікоптер, а вертоліт тощо.

Крім цих основних правил і вимог, слід пам'ятати чотири наступних:

1. Термін повинен вживатися тільки з одним значенням у зафіксованій у словнику формі, наприклад: закритий склад (грам.), зачинений склад (приміщення для зберігання чогось).

2. При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм, наприклад: акт (документ), акта, ак­тувати, актований, актування; але акт (процес), акту.

При наявності кількох варіантів (українських чи іншомовних, зага­льновживаних чи неологізмів) у діловому стилі слід вибирати той, який не має експресивних або емоційних відтінків, тобто кодифікований варіант, що ввійшов до загального вжитку і зрозумілий для більшості: краще не відсоток, а процент; не консалтинґ, а консультування. При цьому у межах одного документа слід уживати тільки один варіант, бо синонімія руйнує точність і ясність тексту.

Терміни слід відрізняти від професіоналізмів - слів або висловлювань, властивих певній вузькій професійній групі людей, поставле­них в особливі умови життя і праці. Оскільки це, як правило, звичайні слова, вжиті у незвичайному значенні або у незвичній формі, їх викорис­тання у діловому стилі неприпустиме - вони базуються на метафоричних асоціаціях, невідомих для більшості, тому провокують двозначність (на­приклад, козел у металургів, будівників; уточнити свої обсяги в управлін­ців; арбуз, гарбуз, кавун, каун, куватка, аршинник, астраханка, білом ясий з загальним значенням "кавун" у баштанників).