2.2 Інтегральні показники сталого розвитку.
Проблеми інтегрування показників
Проблеми агрегування різнопланових показників в єдиний індекс були розглянуті у звіті Комісії ООН зі сталого розвитку (Report on the Aggregation of Indicators for Sustainable Development. CSD, NY, 2001). Основна складність при агрегировані інформації в індекси полягає у визначенні ваг вихідних показників без втрати значущості і без зайвої суб'єктивності. Із збільшенням рівня агрегування інформації складність зважування непорівнянних величин зростає.
Для визначення ваг пропонується метод Дельфі, багатокритеріальний аналіз і методи, використовувані в соціальних науках. Метод «відстань до цілі» дозволяє застосовувати в якості бажаної мети показники, погоджені міжнародними або іншими правовими документами. Можна отримувати зважувальні коефіцієнти на підставі опитувань населення (Євробарометр, виявляє соціальні переваги) або методом Дельфі, є груповим методом, при якому проводиться індивідуальне опитування групи експертів. Опитування повторюється кілька разів (так звана многотуровая процедура опитування). Після того, як починають з'являтися співпадаючі думки, результати використовуються в якості оцінки. Індекси, розроблені Євростатом, містять ваги, відображають думку експертів та ключових груп населення.
При зважуванні можуть використовуватися закони, міжнародні конвенції, норми. Крім цього, використовуються критерії: довгостроковий чи
короткостроковий аспект, глобальний – регіональний – локальний рівень проблеми, глибина і складність впливу, ступінь незворотності процесу та ін. В загальному випадку не рекомендується застосовувати рівні ваги.
Необхідною є оцінка стійкості індексу і вплив на кінцевий результат різних факторів. Процес агрегування повинен бути повністю прозорим, щоб користувач мав можливість прослідкувати процес перетворення первинних даних і при необхідності мати можливість відновити вихідні дані. Крім того, потрібно ясне розуміння того, що показує цей індекс і які його обмеження.
Процес агрегування інформації реалізується наступним чином:
на першому рівні визначають ваги індикаторів по виділених проблем, щоб отримати індекс по кожній проблемі,
на другому рівні визначаються проміжні індекси і визначається індекс по виділених областях,
на третьому рівні зважуються індекси другого рівня і визначається єдиний індекс.
Агрегування можна проводити до рівня основних аспектів розвитку - екологічного, економічного, соціального, інституційного. Екологічний аспект поєднує повітря, землю, океани, моря, узбережжя, чисту воду, біорізноманіття. Економічний аспект поєднує економічну структуру, виробництво і споживання.
Соціальний аспект об'єднує здоров'я, освіта, рівність, житло, безпека, населення. Інституціональний аспект включає організації і функції соціальних інститутів.
2.3 Підходи до побудови інтегральних індикаторів
Побудовою агрегованого індикатора стійкості активно займається ряд міжнародних організацій. В якості найбільш успішних проектів можна відзначити розробки ООН і Світового Банку. Наявність агрегованого індикатора, насамперед, дало б змогу особам, що приймають рішення, судити про ступінь стійкості країни, екологічності траєкторії розвитку. Таким чином цей показник може бути своєрідним аналогом ВВП, ВНП, національного доходу, за яким зараз часто вимірюють успішність економічного розвитку,
економічний добробут. Однак у силу методологічних і статистичних проблем, складнощів розрахунку інтегрального індикатора, загальновизнаного у світі, ще немає.
Показник «дійсних заощаджень»
Показник «дійсних заощаджень» (genuine (domestic) savings) був запропонований Світовим Банком. «Справжні заощадження» - це швидкість накопичення національних заощаджень після належного врахування виснаження природних ресурсів і шкоди від забруднення навколишнього середовища.
Концепція «дійсних заощаджень» тісно пов'язана із спробою нового підходу до вимірювання національного багатства країн. Світовим Банком розраховані величини природного, виробленого (фізичний або штучний) та соціального капіталів, а також їх частка в сукупному національному багатстві країни. Так, частка природного капіталу в національному багатстві в середньому для більш ніж 100 країн світу становить 2–40%, частка людського капіталу – 40-80%. Крім того, в розвинених країнах частка природного капіталу в національному багатстві в середньому не перевищує 10%, в той час як частка людського капіталу становить понад 70%. Для багатьох країн з низькими доходами на душу населення питома вага сільськогосподарської компоненти в природному капіталі становить 80%, у той час як у країнах з високими доходами цей показник не перевищує 40%.
Показник «дійсних заощаджень» є результатом корекції:
1. чистих внутрішніх заощаджень (NDS) (валові внутрішні заощадження (GDS) за мінусом знецінення вироблених активів (CFC);
2. чисті внутрішні заощадження зростають на величину витрат на освіту (EDE) і зменшуються на величину виснаження природних ресурсів (DPNR) і збитку від забруднення навколишнього середовища (DMGE):
GS = (GDS - CFC) + EDE - DPNR – DMGE
Всі використовувані в розрахунку величини беруться у відсотках від ВВП (GDP). Середньосвітовий рівень дійсних заощаджень в 1997 р. оцінювався Світовим Банком у 13,6% від ВВП, в той час як валові внутрішні заощадження оцінювалися в 22,2% від ВВП.
Проведені на основі цих методик розрахунки по окремим країнам показали величезну розбіжність традиційних економічних і екологічно скоригованих показників, тобто для багатьох країн світу актуальна ситуація, коли при формальному економічному зростанні відбувається екологічна деградація, і екологічна корекція може призвести до значного скорочення традиційних економічних показників аж до негативних величин їх приросту (так в Україні в 2012 р. при зростанні ВВП на 9% показник справжніх заощаджень становив негативну величину – 13%).
В даний час показники «дійсних заощаджень» розраховані фахівцями Світового Банку більш ніж для 100 країн світу, включаючи Україну. Ці дані представлені в екологічному довіднику Світового Банку (Little Green Data Book. 2006. World Bank, 2006). При цьому виснаження мінеральних і лісових ресурсів враховувалося приблизно 20–25% всіх країн (як правило, невеликих країн). Показники «дійсних заощаджень» для України, розраховані фахівцями Світового Банку, представлені у табл. 3.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)
ІРЛП є комплексним показником (рис. 4), що оцінює рівень середніх досягнень країни за трьома основними напрямками в області розвитку людини: довголіття на основі здорового способу життя, обумовлене рівнем очікуваної тривалості життя при народженні; знання, вимірювані рівнем грамотності дорослого населення і сукупним валовим коефіцієнтом надійшли в початкові, середні та вищі навчальні заклади; і гідний рівень життя, що оцінюється за ВВП на душу населення у відповідність з паритетом купівельної спроможності (ПКС у дол. США). Далі ІРЛП будемо називати комплексним показником людського потенціалу, індекси по кожному елементу – базовими показниками людського потенціалу.
Перш ніж розраховувати сам ІРЛП, необхідно розрахувати показники по кожному з елементів (рис. 5). Для розрахунку індексів по цим елементам — тривалості життя, освіти та ВВП — для кожного з використовуваних показників встановлюються мінімальне і максимальне значення (порогові значення, табл. 4).
Досягнення по кожному вимірюванню виражаються величиною від 0 до 1, яка розраховується за такою загальною формулою:
Рисунок 4– Структура і склад індексу розвитку людського потенціалу.
Показник Індексу по елементу
Рисунок 5– Побудова індексу по елементу з показника.
Таблиця 4 Порогові значення для розрахунку ІРЛП
Показник |
Максимальне значення |
Мінімальне значення |
Середня тривалість життя (років) |
85 |
25 |
Рівень грамотності дорослого населення (у відсотках) |
100 |
0 |
Сукупний валовий коефіцієнт надійшли в навчальні заклади (у відсотках) |
100 |
0 |
ВВП на душу населення |
40000 |
100 |
Після цього розраховується ІРЛП як середнє арифметичне індексів за елементами. Проілюструємо побудова ІРЛП, використовуючи дані по Україні за 2012 р. Розрахунок індексу очікуваної тривалості життя. Показником за елемента є середня очікувана тривалість майбутнього життя при народженні (виражає кількість років, які в середньому належить прожити одній людині з покоління народжених за умови, що протягом всього життя цього покоління рівень смертності в кожному віці залишиться таким же, як у рік, для якого розрахований показник середньої очікуваної тривалості майбутнього життя). Для України, де очікувана тривалість життя в 2012 р становила 66,7 років, індекс очікуваної тривалості життя дорівнює 0,69 (рис. 6).
Рисунок 6 – Розрахунок індексу очікуваної тривалості життя на прикладі даних по Україні за 2012 рік.
Розрахунок індексу освіти. Індекс освіти вимірює відносні досягнення країни, як у підвищенні грамотності дорослого населення, так і в збільшенні валової частки надійшли в початкові, середні та вищі навчальні заклади. Спочатку розраховується індекс грамотності дорослого населення (частка грамотних у віці 15 років і вище) і індекс валової частки надійшли в навчальні заклади (відношення загального числа учнів на всіх ступенях навчання незалежно від їх віку до загальної чисельності населення у віці від 5-24 років). Потім ці два індексу зводяться в єдиний індекс освіти, причому вага в дві третини надається грамотності серед дорослого населення і вага в одну третину — валовий частці надійшли в навчальні заклади. Для України, де рівень грамотності дорослого населення становив у 2012 р. 99,6 %, а валова частка надійшли до навчальних закладів у 2001/02 навчальному році — 88 %, індекс освіти дорівнює 0,96 (рис. 7).
Рисунок 7– Розрахунок індексу освіти на прикладі даних по Україні за 2012 рік.
Індекс грамотності дорослого населення виявляється самим значущим показником освіченості для країн, які все ще відстають від індустріальних за поширеністю більш високих ступенів навчання і в яких особливо велика частка дитячого населення, навіть теоретично не має можливості отримання середньої та вищої освіти.
Розрахунок ІРЛП. Після встановлення значень індексів елементів, виробляється розрахунок ІРЛП. Він являє собою середнє арифметичне трьох індексів за елементами (рис. 8).
У найбільш загальному вигляді ІРЛП розраховується за наступною формулою:
(3.3)
де Xj - фактичне значення показника, що описує j-e вимірювання людського розвитку; mj і Mj - відповідно мінімальне та максимальне значення показника, що описує j-е вимір; aj - ваговий коефіцієнт (ваговий коефіцієнт середньої очікуваної тривалості життя становить 1/3, скоригованого реального ВВП на душу населення - 1/3, рівня грамотності - 2/9, сукупність загальної частки учнів - 1/9; таким чином, вага кожного вимірювання людського розвитку дорівнює 1/3).
Рисунок 8– Розрахунок ІРЛП на прикладі даних по України за 2012 рік.
Використання комплексного показника людського потенціалу дозволяє поділяти країни на групи з різним рівнем людського розвитку. Незалежно від рівня економічного розвитку (будь це індустріальні або країни, що розвиваються) до країн з високим рівнем людського розвитку належать ті, в яких ІРЛП 3 0,8; до країн із середнім рівнем людського розвитку – ті, в яких 0,5 £ ІРЛП < 0,8; до країн з низьким рівнем людського розвитку – ті, в яких ІРЛП < 0,5.
Крім ранжування в поділу країн на групи, обчислення ІРЛП та індексів окремих вимірювань дозволяє оцінити відповідність сформованої ситуації певним орієнтирам, вираженим оптимальними значеннями показників людського розвитку, і її зміна протягом часу. Порівняння індексів довголіття, освіченості та рівня життя дає можливість, за інших рівних умов, уточнити пріоритетність відповідних програм людського розвитку. Беручи до уваги також величину витрат (вартість), необхідних для того чи іншого зміни показників довголіття, освіченості, рівня життя, індекси вимірів людського розвитку можуть бути використані для визначення бажаних масштабів фінансування програм людського розвитку на національному і регіональному рівні.
РОЗДІЛ III ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА.