1.2 Характеристика та індикатори соціального виміру сталого розвитку

Позбавлення соціального контексту забезпечення сталого розвитку, робить цей розвиток беззмістовним. Тому перехід України до сталого розвитку вимагає певних трансформацій політики в соціальній сфері, основними пріоритетами якої мають бути: збереження здоров’я людини; сприяння покращенню демографічної ситуації; забезпечення соціальних гарантій людям, які потребують захищеності; досягнення нормативів якості життя, які прийняті у розвинених країнах; досягнення орієнтирів сучасного рівня раціонального споживання для всіх верств населення; гуманізація суспільних відносин за рахунок реформування систем управління, освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також демократизація державних інститутів.

Соціальна складова сталості розвитку відображає якість життя населення і зорієнтована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, зокрема, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. За таких умов людина має брати активну участь у процесах формування своєї життєдіяльності, прийнятті й реалізації рішень, контролі за їх виконанням. Дана концепція базується на благородній гуманній ідеї поліпшення якості життя нинішнього та майбутнього поколінь.

Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Бажано також збереження культурного капіталу і розмаїття в глобальних масштабах, а також повніше використання практики стійкого розвитку, наявної в не домінуючих культурах. Для досягнення стійкості розвитку, сучасному суспільству доведеться створити якомога ефективнішу систему ухвалення рішень, що враховує історичний досвід і що заохочує плюралізм. В рамках концепції людського розвитку людина є не об'єктом, а суб'єктом розвитку.

Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головної цінності, концепція стійкого розвитку має на увазі, що людина повинна брати участь в процесах, які формують сферу її життєдіяльності, сприяти ухваленню і

реалізації рішень, контролювати їх виконання.

Соціально-інституціональний вимір сталого розвитку має бути відображеним у стратегії дій наддержавних, державних та місцевих органів влади як на найближчу, так і на подальшу перспективу. Крім цього, стратегія дій повинна базуватися на системі моніторингу сталості розвитку з урахуванням усіх соціальних складових і рівнів при прийнятті управлінських рішень.

1.3 Показники стійкого розвитку суспільства.

Під індикатором розуміють показник (виведений з первинних даних, які зазвичай можна використовувати для інтерпретації змін); дозволяє судити про стан або зміну економічної, соціальної або екологічної змінної.

Поряд з індикаторами розробляються і застосовуються на практиці індекси. Індекс – це агрегований або зважений індикатор, заснований на декількох інших індикаторах або даних. Використання індексів прийнятно там, де добре зрозумілі причинно-наслідкові зв'язки.

Зазвичай індикатори описують явища або стани навколишнього природного середовища і завжди вказують на щось, що знаходиться поза прямого розгляду. Існує безліч причин, що пояснюють це: безпосереднє спостереження іноді є занадто дорогим; область спостереження, що знаходиться поза прямого розгляду, є майбутнім. Проте часто для рішення, прийнятого сьогодні, велику важливість має інформація, що відноситься до майбутнього. Ймовірно, велика кількість розроблених індикаторів дозволить отримати інформацію про цьому майбутньому. Наприклад, при плануванні заходи на майбутнє ми звертаємося до прогнозу погоди: дивлячись на барометр, дізнаємося тиск повітря, яке служить індикатором майбутніх погодних умов. Іншим прикладом може бути індекс ціни акції (наприклад, індекс Доу Джонса Нью-Йоркської фондової біржі), який для інвесторів є індикатором загальних тенденцій ринку на майбутнє.

Індикатори майбутнього є обов'язковими для багатьох повсякденних рішень, але вони, звичайно, можуть мати недоліки, і навіть при детальному опрацюванні вони будуть залишатися недосконалими, бо майбутнє – terra incognita.

Навіщо потрібні індикатори?

• Індикатори використовуються для обґрунтування прийнятого рішення допомогою кількісної оцінки і спрощення.

• Індикатори допомагають інтерпретувати зміни.

• Використання індикаторів дозволяє виявляти недоліки в природокористуванні.

• Індикатори дозволяють полегшити доступ до інформації для різних категорій користувачів.

• Індикатори полегшують обмін науково-технічною інформацією.

Будучи інструментом для підтримки рішень і планування, індикатори також можуть виконувати важливу комунікативну функцію. Так індикатори стану навколишнього середовища інформують громадськість та привертають увагу до певним екологічним загрозам. Це часто мобілізує людей для самостійного прийняття необхідних заходів або звернення за допомогою до представників влади чи приватним компаніям.

Індикатори сталого розвитку.

Світовий досвід в області розробки індикаторів сталого розвитку показує, що існують два підходи до їх побудови:

1) побудова системи індикаторів, кожен з яких відображає окремі аспекти сталого розвитку. Найчастіше в рамках загальної системи виділяються наступні підсистеми показників:

• екологічні

• економічні

• соціальні,

• інституційні.

2) побудова інтегрального, агрегованого індикатора, на основі якого можна судити про ступінь стійкості соціально-економічного розвитку. Агрегування зазвичай здійснюється на основі трьох груп показників:

• еколого-економічних,

• еколого-соціально-економічних,

• екологічних.