1.3 Вибір роду струму, величини живлячої напруги

У відповідності до потреб встановленого електрообладнання обираємо для живлення споживачів цеха трифазну систему змінного струму промислової частоти 50 Гц з напругою 380/220 B. Система з глухо заземленою нейтраллю. Це дає змогу сумісно живити силове та освітлювальне навантаження. Величина обраного рівня напруги основується на зручності, поширеності, ефективності і економічності використання та обслуговування обладнання, що використовує даний вид живлячої напруги. Використання більш високого рівня напруги вважаю недоцільним, так як даний цех не має значних виробничих потужностей.

Прийнятий варіант схеми внутрішнього електропостачання та план розподільної мережі наносимо на план розташування технологічного обладнання креслення 1 – план розташування обладнання з кабельною розводкою.

Живлення цехової трансформаторної підстанції передбачаємо кабельною лінією, яка буде прокладена в траншеї. Щоб запобігти механічним ушкодженням приймаємо кабель марки ААБ, покритий металевою бронею.

Згідно ПУЕ, ПЕБЕС, а також для зручності обслуговування розподільчі пункти типу ШР11 розташовуємо біля колон.

1.4 Значення освітлення, вибір методів розрахунку освітлення

При недостатній освітленості виробничих цехів промислових підприємств у робітників погіршується зір, в результаті чого зменшується продуктивність праці, знижується якість продукції, а також є можливість травмування людини. Тому для промислових підприємств розроблені і є обов’язковими норми мінімальної освітленості Елк. Величина освітленості по цим нормам залежить від характеру виробництва і вибирається по нормативним таблицям.

В даному дипломному проекті розрахунок освітлення проводимо двома методами:

- Методом коефіцієнта використання світлового потоку;

- Методом питомої потужності;

1.Метод коефіцієнту використання світлового потоку застосовується для розрахунку загального рівномірного освітлення майстерні та складу. При установці в приміщенні площею S (м²) n - світильників для створення найменшої освітленості E (Лк) з коефіцієнтом запасу k світловий потік F (Лм) лампи в кожному світильнику визначається за формулою:

, Лм (1.1)

де К_u – коефіцієнт використання світлового потоку;

z – коефіцієнт мінімальної освітленості (від 1,1 до 1,3);

Е – нормована освітленість, Лк;

k – коефіцієнт запасу (від 1,1 до 1,3);

S – площа приміщення, м²;

N – кількість світильників.

За знайденому значенню F вибирається стандартна лампа, світловий потік якої повинен бути найближчим до розрахункового. При неможливості вибору такої лампи корегується кількість світильників в ряду або рядів світильників.

Коефіцієнт K_u практично визначається по довідниках в залежності від типу світильника, коефіцієнтів відбитку стелі р_п і стін р_с, індексу приміщення, що визначається за формулою

i= (1.2)

де h – висота підвісу світильника над рівнем робочої поверхні, м;

A – довжина приміщення, мм ;

В – ширина приміщення, мм.

2.Метод питомої потужності - це найбільш простий з наведених методів розрахунку, але найменш точний з усіх, тому застосовується при орієнтовних і приблизних розрахунках а також для розрахунку системи освітлення в допоміжних приміщеннях.

Розрахунок по питомій потужності проводять у наступному порядку:

• Визначають нормовану освітленість Ен, лк (люкс) відповідно характеру роботи у даному приміщенні.

• На плані відповідного приміщення розмічають кількість світильників N,штук.

• Розраховують площу

S = А * В, м² ()

• Визначають значення питомої потужності W Вт/м² по таблиці 4-24[ 1 ]

• Розраховують необхідну потужність кожного світильника Рс, Вт, за формулою

Pс = S * W / N, Вт. ()

• По розрахунковій потужності по таблиці 4-3 або 4-8 [ 2] визначають найближчу стандарту лампу потужністю Рст.Вт;

• Розраховують загальну потужність освітлювальної установки визначають за формулою

Ро.у. = Рст. * N, Вт. ()

• Результати розрахунків заносять у таблицю - Світлотехнічна відомість