26.Особливостіправового статусу подружжя як співвласників

Чоловіка та дружинимаютьрівні права на володіння, користування та розпорядженнямайном, щоналежитьїм на правіспільноїсумісноївласності, якщоінше не встановленодомовленістюміж ними.

Співвласники майна, що є у спільнійсуміснійвласності, володіють і користуються ним спільно, якщоінше не встановленодомовленістюміж ними.

27 Підстави припинення права спільної сумісної власності та спільної часткової власності

Законодавець передбачає два види спільної власності:

o спільну сумісну;

o спільну часткову.

У спільній сумісній власності частки у праві власності на майно співвласників не визначені. Право кожного з них поширюється на все майно. Частки співвласників визначаються у разі припинення правовідносин (поділу, виділу). Спільна сумісна власність виникає відповідно до закону.

Спільна сумісна власність відрізняється від спільної часткової тим, що її учасники не мають наперед визначених часток у праві на спільне майно. У ній право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням супу на підставі позову інших співвласників, якщо (ст. 365 ЦК):

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

28.Право приватної власності.Суб'єкти.

1. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

29.Обєкти праваприватної власності

Жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього вжитку, продуктивну і робочу худобу, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, тощо.

30. Житловий будинок як об'єкт права власності

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

31 виникнення права приватної власності на квартиру та інше нерухоме майно надане у користування

Стаття 47 Конституції України закріплює право кожного громадянина на житло. На державу покладено обов'язок створити умови, за яких кожний громадянин мав би змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. 

32 цінні папери як об’єкти права приватної власності

Цінні папери - ц документ встановленої форми з відповідними реквізитами. В Україні цінні папери можуть існувати у двох формах: - документарна, - без документарна.

Цінні папери завжди посвідчують певне грошове або інше майнове право, а іноді поряд з ними також і немайнове право. При цьому у певних випадках реалізувати засвідчене цінним папером право можна тільки при його пред'явленні.

33 правовий режим інших видів майна ( зем.ділян, транс.засоб, зброї ) як об’єктів права приватної власності.

34 підстави виникнення права приватної власності

Право приватної власності, як і право власності взагалі, виникає в передбачені законодавством України первісні та похідні способи, такі як одержання громадянином благ у порядку спадкування, за цивільно-правовими договорами тощо. В зв'язку з поширенням у нашій державі процесів приватизації житла, майна державних підприємств, здійсненням громадянами підприємницької діяльності.

Право приватної власності має суспільну значущість не лише саме по собі як право, а й як таке право, що визначає людину як окрему приватну особу. Це дуже важлива риса права приватної власності. Вона забезпечує незалежність людини, задоволення її потреб та інтересів (матеріальних і духовних), її становище в суспільстві