- •1. Філософія і життя. Специфіка філософського освоєння дійсності
- •2. Основні функції філософії
- •3. Загальнолюдські цінності та гуманістичний зміст філософії
- •Лекція 2: Історичні типи філософії: філософія Античності, Середньовіччя та Відродження. План
- •1. Становлення філософського знання, релігійні основи філософії
- •2. Давньокитайська та довньоіндійська філософія
- •3. Давньогрецька філософія
- •4. Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії. Основні напрямки середньовічної філософії
- •5. Головні напрямки та риси філософії епохи Відродження, її гуманістичний характер. Основні досягнення та значення філософії Відродження
- •Лекція 3: Історичні типи філософії: філософія Нового Часу, Німецька класична філософія та Некласична філософія XIX ст.
- •1. Проблеми методу та субстанції в філософії Нового часу
- •2. Філософія епохи Просвітництва
- •3. Особливості німецької класичної філософії. Філософія і. Канта, г.Гегеля, л. Фейєрбаха
- •4. Особливості філософії марксизму
- •5. Ірраціональні аспекти «філософії життя».
- •Лекція 4: Історичні типи філософії: основні напрямки філософії XX – XXI ст., філософської думки в Україні. План
- •1. Основні напрямки новітньої філософії
- •2. Джерела української філософської думки Передумовами виникнення філософської і суспільно-політичної думки на території України:
- •3. Філософська думка в Україні хiv-XVIII ст.
- •4. Основні ідеї української філософії хіх ст.
- •5. Новітня українська філософія
- •1. Філософський зміст категорії «буття»
- •2. Виникнення і природа свідомості
- •3. Закони діалектики
- •4. Принципи і категорії діалектики
- •Лекція 6: Філософія людини. Особистість і суспільство. План
- •1. Буття людини. Людське буття як практично-духовний горизонт світу
- •2. Цінності, їх структура. Людина в системі цінностей
- •3. Поняття втілення ідеалу
- •Лекція 7: Філософія науки: предмет, структура і рівні наукового пізнання. План
- •1. Сутність та структура пізнавального процесу
- •2. Єдність чуттєвого та раціонального, логіки та інтуїції в пізнанні
- •3. Філософська концепція творчості, форми творчого синтезу
- •4. Поняття методу, методологія як система методів. Сучасні методи пізнання
- •Лекція 8: Філософський аналіз суспільство. Структура, функції та розвиток суспільства. Глобальні проблеми та соціальне прогнозування. План
- •1. Основні підходи до розуміння суспільства
- •2. Філософія історії, її предмет і напрямки
- •3. Поняття цивілізації та суспільно-економічної формації. Поняття прогресу і регресу
- •4. Поняття суспільного виробництва, особливості продуктивних сил і виробничих відносин
2. Основні функції філософії
Функція (лат. functio – виконання, звершення) - зовнішнє виявлення властивостей об’єкта в певній системі відносин, наприклад: функція держави в суспільстві.
Будь-яка функція має місце і сенс лише в тому випадку, коли філософія:
по-перше, виступає елементом більш широкої соціально-культурної системи;
по-друге, викликана до життя цією системою, детермінована нею;
по-третє, сприяє цілісності та одночасно розвитку останньої.
До основних функцій філософії належать:
Світоглядна – характер світорозуміння визначається різноманітними життєвими позиціями, установками, спрямованістю життєдіяльності людини, тому, постійно випробовуючи і критично переглядаючи базові інтелектуальні підстави свого життя, людина повинна бути більш гнучкою та стійкою, здатною постійно переборювати сумніви, вистоювати перед безладдям, невизначеністю, та хаосом – це сприяє становленню людини як суб’єкта творчості у будь-якій сфері життєдіяльності.
Пізнавальна – розвиток наукового пізнання від теоретичних конструкцій розуму до пошуку реальних прототипів цих конструкцій в об’єктивному світі – це прояв дедалі зростаючої ролі людського розуму в процесі пізнання. Принциповою в теорії пізнання є проблема істини – це проблема відповідності змісту людських знань змістові об’єкта пізнання.
Методологічна – філософія розробляє універсальні, всезагальні “інструменти”, які використовують інші науки: закони, принципи, категорії тощо. Для розуміння цієї функції необхідно чітко уяснити як спільні риси, так і відмінності таких понять, як метод та методологія.
Метод (від грецьк. methodos – шлях дослідження, пізнання) – спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, обумовлений закономірностями відповідного об’єкта, сукупністю правил, прийомів пізнання і перетворення дійсності.
Методологія (від грецьк. methodos – шлях дослідження, пізнання та грецьк. Logos – вчення, тобто вчення про метод) – вчення про методи пізнання та перетворення дійсності; сукупність прийомів дослідження, які застосовуються в певній галузі знань.
Слід відрізняти методи:
конкретних наук;
загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання);
загальнофілософські (діалектика, метафізика).
Найефективніший метод у розв’язанні філософських проблем – метод діалектики, який характеризує універсальний зв’язок всіх явищ, предметів, процесів їх розвитку як прояву єдності протилежних сил і тенденцій, перехід кількісних змін у якісні.
Соціально-практична – пов’язана з розмежуванням гносеологічних позицій у розв’язанні проблеми істини. Мається на увазі практика не тільки як об’єктивні процеси взаємодії людей і природи, взаємодії людей, їх угруповань, а й як практика пізнавальної і наукової діяльності, яка потребує філософських узагальнень. Праксеологічний вимір філософського знання пов’язаний з аналізом і узагальненнями своєрідності взаємних змін людей і природи, окремих людей і суспільства в цілому.