Основні принципи кредитування:

1. Цільове спрямування позики.

2. Строковість позики.

3. Поверненість позики.

4. Забезпеченість позики.

5. Платність користування.

Кредит виконує такі функції:

• перерозподільну;

• функцію, яка реалізується у грошовій сфері і полягає у тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулярного обороту грошей в інтересах задоволення потреб в платіжних засобах і підтримання стабільності грошей для достатнього економічного розвитку;

• контрольна функція (контрольно-стимулююча);

• функція капіталізації вільних грошових фондів.

Кредит надається в різних формах і видах. Існують дві форми кредиту: товарна і грошова. Види кредиту розподіляються за різними критеріями:

• за суб’єктами кредитних відносин (банківський, державний, комерційний, особистий (приватний), міжнародний);

• залежно від сфери економіки, в яку спрямовуються кошти (виробничий для формування основного і оборотного капіталу; споживчий, який обслуговує сферу особистого споживання);

• за терміном (короткострокові до 1 р., середньострокові до 5 р., довгострокові > 5 р.);

• за галузевим спрямуванням (у сільське господарство, промисловість…);

• за цільовою спрямованістю (на витрати, на запаси);

• за організаційно-правовими ознаками і умовами (забезпечений і незабезпечений, прямий і опосередкований, строковий і прострочений (лонгований), платний і безплатний, сумнівний, реальний, безнадійний).

Торговельний капітал – це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову в сфері обігу. Він складається з двох частин: капіталу обігу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару (витрати обігу), й капіталу обігу, авансованого на купівлю товару. Витрати обігу поділяються на два види: чисті витрати обігу й додаткові.

Чисті витрати обігу – це видатки, які зумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей в товари й товарів у гроші. До таких видатків відносять: оплату праці торгівельних працівників, утримання торгівельних приміщень, витрати на рекламу й адміністративно-управлінську діяльність, бухгалтерію.

Працівники, зайняті безпосередньо продажем товарів, розрахунками за купівлю–продаж, не створюють нової вартості. Тому витрати на них не входять у вартість товару й повинні покриватись за рахунок прибутку підприємця.

Додаткові витрати обігу – до них відносяться витрати, пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. Це транспортування товарів, їх сортування, фасування, упаковування й зберігання. Тобто все те, що повинно виконувати виробництво, але частково передає у сферу обігу. Праця, затрачена на ці процеси, є продуктивною. Тобто вона створює як вартість (в т.ч. і додаткову), так і споживчу вартість. Тому ці витрати включають у вартість товару й покриваються в процесі його реалізації.

Акції, облігації та інші цінні папери, які обертаються на фондовій біржі, утворюють фіктивний капітал. Цінні папери є капіталом, тому що дають можливість своїм власникам мати певний одхід, а також можуть бути продані. У той самий час цінні папери – це фіктивний капітал, тому що вони не мають вартості, хоч продаються і купуються на біржах. Ринкова вартість фіктивного капіталу небагато перевищує за величиною дійсний або реальний капітал.

Розвинуті товарне виробництво і товарний обіг неможливі без широкого використання цінних паперів. Вони можуть виступати як засіб кредиту, так і засіб платежу, ефективно замінюючи готівку. Як одних з важливих засобів мобілізації вільних грошових ресурсів, цінні папери виконують і антиінфляційні функції, "знімаючи" на відповідний строк певну кількість готівки, що не забезпечена товарами і послугами.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також інші права, що випливають з цих документів.

Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та звичайними. Привілейовані акції дають власникові право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні АО, якщо інше не передбачено його статутом.

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язанні виплатою фіксованого проценту.

Казначейські зобов’язання України – це вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу.

Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним.

Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Необхідність торгівлі цінними паперами породила механізм, що називається фондовим ринком. Важливим його елементом є фондова біржа. Згідно з чинним законодавством України фондова біржа є акціонерним товариством, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законів України, статуту і правил фондової біржі.

Хід самостійної роботи

1.Виконати практичні завдання (див. (9) с. 396 – 399) (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання(ІІ рівень)

3. Виконати творче завдання (див (9) с. 414 – 416)(ІІІ рівень)

4.Підготувати доповідь.

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання

1. Дайте визначення інфраструктури ринку. У чому полягає роль і значення інфраструктури ринку?

2. У чому полягає сутність позичкового капіталу? Використовуючи формулу руху позичкового капіталу Г—Г', поясніть її зміст.

3. Поясніть, чому прибуток на позичковий капітал, що функціонує у сфері виробництва, розпадається на дві частини: відсоток і підприємницький прибуток.

4. Поясніть, чому банк виконує посередницькі функції. Назвіть ці функції.

5. Коли з’явився перший центральний банк і в який країні? Чи має наявність центрального банку принципове значення для функ­ціонування фінансово-кредитної сфери? Обґрунтуйте свою відповідь.

6. У чому полягає сутність відсотка? Поясніть чинники, що впливають на рівень відсотка.

7. Обґрунтуйте особливості формування прибутку комерційного банку.

8. Поясніть, у чому полягає прогресивна роль торгового капіталу?

9. Поясніть різницю між оптовою і роздрібною торгівлею. Як називаються ціни, що обслуговують оптову торгівлю та роздрібну торгівлю?

10. Напишіть формулу курсу акції. Поясніть, які чинники впли­вають на ринкову ціну акції.

ІІ. Теми доповідей (рефератів):

1. Проблеми формування ринкової інфраструктури в Україні.

2. Ринок цінних паперів: його сутність і значення.

3. Види та механізм функціонування товарних бірж.

4. Механізм отримання торгового прибутку.

5. Види та роль кредиту в розвитку підприємницького бізнесу.

6. Основні тенденції у розвитку банківської системи на сучасному етапі.