9.2. Види дефіциту бюджету
Існування дефіциту бюджету, в буд-якому разі, є наслідком порушення економічної рівноваги. Тому причини його виникнення тісно пов’язані із економічними чинниками (рис. 9.2).
Якщо однією з причин виникнення дефіциту бюджету є капітальні вкладення, здійсненні з метою стимулювання економічної активності і сукупного попиту в період спаду виробництва, то мова йде про структурний дефіцит бюджету, тобто дефіцит, який створено свідомо.
217
Рис. 9.2. Причини виникнення дефіциту бюджету
Він являє собою різницю між видатками і доходами, які надійшли б до бюджету в умовах повної зайнятості при існуючій системі оподаткування. Математично цей виклад можна представити наступним чином:
-
S G tY ,
(9.1)
де S – структурний дефіцит бюджету; G – державні видатки;
t – ставка податку;
Y – потенційний ВВП або ВВП у стані повної занятості. Закріплений законом про державний бюджет дефіцит є
фактичним дефіцитом бюджету. Різниця між фактичним і структурним дефіцитом відображає циклічне бюджетне сальдо або циклічний дефіцит бюджету. Останній виникає з причин кон’юнктурних коливань і є результатом падіння обсягів виробництва, викликаних циклічністю економіки. Математична інтерпретація визначення циклічного дефіциту бюджету наведена нижче:
-
C S (G tY ) (G tY ) ,
(9.2)
де C – циклічний дефіцит бюджету;
δ – фактичний дефіцит бюджету;
S
– структурний дефіцит бюджету;
Y
– фактичний ВВП.
218
На відміну від структурного циклічний дефіцит у меншій мірі залежить від проведених заходів бюджетної політики, тобто на його виникнення суб’єктивні чинники мають несуттєвий вплив. Зниження податкових надходжень до бюджету у наслідок падіння виробництва
основною причиною виникнення циклічного дефіциту.
контексті зазначеного, стає очевидним, що структурний дефіцит виникає у наслідок проведення стимулюючої дискреційні фіскальної політики, а циклічний – це результат дії вбудованих стабілізаторів, тобто виникає у наслідок проведення недискреційної фіскальної політики.
Визначають активний і пасивний дефіцити бюджету. Перший утворюється в результаті дефіцитного, інфляційного фінансування ринкової економіки і приватного сектору за рахунок бюджету. Економісти ставляться до такого явища позитивно, оскільки бюджетні ресурси спрямовуються на розвиток реального сектора економіки (надання кредитів, фінансування інвестиційних проектів, видатки на розвиток виробничої інфраструктури тощо). Як наслідок, збільшуються доходи у сфері фінансів підприємств, зростає заробітна плата, що, у свою чергу, спричинить зростання споживання населення. Такі позитивні зміни, безумовно, викличуть подальшу позитивну реакцію у розширенні бази оподаткування, а відтак й зростанні обсягів податкових надходжень. Таким чином, у перспективі можна досягти збалансування бюджету за рахунок збільшення майбутніх доходів.
Зовсім зворотні наслідки при пасивному дефіциті бюджету, який утворюється з різних причин, в основі яких лежить неефективний механізм реалізації бюджетної політики. За таких обставин акцентується увага на бюджеті споживання, який формується із захищених статей, які не підлягають секвеструванню, а відтак мають бути профінансовані у повному обсязі.
Інший аспект групування дефіциту бюджету висвітлює відкритий і прихований дефіцит. Перший затверджується у законі про державний бюджет або рішеннях місцевої ради, другий – офіційно не визнається, а відтак є небажаним явищем. Однією з причин його виникнення є завищення планових показників доходів, що викликає автоматичне завищення видаткової частини бюджету. Оскільки видатки плануються відповідно до певних програм, то виникає вкрай складна ситуація щодо збалансування бюджету. Іншою причиною прихованого дефіциту є включення у доходи бюджету джерел
219
покриття дефіциту бюджету. При цьому фактично доходи зростають, але в основному це здійснюється за рахунок кредитних ресурсів, які у перспективі мають бути повернені.
Незбалансованість бюджету може носити як довгостроковий, так й короткостроковий характер. Якщо перевищення видатків над доходами обмежується рамками одного фінансового року, то мова йде про короткострокову незбалансованість бюджету. Це відбувається, головним чином, через відсутність необхідного досвіду макроекономічного прогнозування та ігнорування при цьому факторів, які спричиняють зміни в економіці держави, одночасно впливаючи на бюджетні показники. Наприклад, скорочення обсягів надходжень у бюджет може статися в результаті: падіння експортних цін, скорочення обсягів виробництва, зниження конкурентоспроможності, споживчого попиту тощо.
Довгострокова незбалансованість бюджету пов'язана із збільшенням розриву між державними видатками і доходами протягом ряду років, а причини, що викликали дефіцит бюджету носять стійкий характер, зокрема, кризові явища, спад виробництва, невиправдано значні видатки на фінансування соціальних програм, збільшення видатків у наслідок воєнних дій тощо.