1.1. Економічна сутність бюджету

Центральною ланкою державних фінансів і одним із найважливіших інститутів економічного суверенітету держави виступає бюджет. Його існування обумовлено необхідністю наявності грошового фонду, який призначений для фінансування виконання державою своїх політичної, економічної та соціальної функцій.

Термін «бюджет» походить від нормандського bouqe, bouqtte, що означає «кишеня», «торба». В Англії у середні віки термін бюджет «budget» почав використатися палатою общин. Це було пов’язано із затвердженням субсидії монархам. Перед завершенням засідання канцлер казначейства витягав з портфеля документ, що мав силу законопроекту. Саме це дійство і називалося відкриттям бюджету.

Після ХVІІ століття бюджетом стали називати документ, де відображалися доходи і видатки держави на плановий період. Пізніше, як синонім бюджету, з’являються такі терміни як «кошторис доходів і видатків» та «державний розпис». Використання терміну «бюджет» у сучасному його розумінні почало застосовуватися в середині ХVІІІ століття.

Для обґрунтування поняття «бюджет» варто згадати тлумачення поняття «фінанси». Оскільки бюджет є вихідним поняттям з останніх, то родові ознаки фінансів притаманні й бюджету. Однак, бюджет має свої особливості. Зокрема, це плановість.

Планова природа бюджету вперше була обґрунтована німецьким економістом Г. Шанцем. Його думка підтримувалася й іншими дослідниками. Бюджет як основний фінансовий план держави регулюється правовими нормами, що дало поштовх для розвитку бюджетного права.

8

Передумовою виникнення бюджету було формування держави як політичного союзу. Тому бюджет можна розглядати як політичний документ, який затверджується представницькими органами влади.

Функціонування будь-якого державного устрою неможливо без організації відповідного фонду грошових коштів як фінансового підґрунтя для здійснення функцій, які на себе бере держава.

Розвиток будь-якої держави обумовлює необхідність централізації певної частини фінансових ресурсів суспільства у безпосередньому розпорядженні держави. При наявності товарно-грошових відносин жодна держава не може існувати, якщо вона не буде мати відповідної фінансової бази, вираженої в бюджетному фонді, та механізму його використання як інструмента державного регулювання економіки, стимулювання виробничих та соціальних процесів.

Бюджет входить до сфери державних фінансів. В економічній літературі він визначається провідною ланкою фінансової системи, формуючи відповідний централізований фонд. Визначаючи важливість останнього, варто зауважити, що через бюджет перерозподіляється досить суттєва частина вартості валового внутрішнього продукту (ВВП). При цьому бюджетний фонд формується в більшій мірі за рахунок примусового стягнення коштів з доходів фізичних та юридичних осіб. Тому важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. Якщо це зростання обумовлено підвищення підприємницької активності, то, як наслідок, збільшується обсяг податкових надходжень, а відтак спостері-гатимуться зростаючі тенденції бюджетних доходів. За умови стабільних пропорцій розподілу ВВП зростають доходи всіх суб’єктів розподільчих відносин, у тому числі й держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави у ВВП, оскільки її потреби у фінансових ресурсах для виконання визначених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.

Інша особливість бюджету виявляється у розподілі і використанні цього централізованого фонду, тобто мова йде про бюджетні видатки. Саме з цього погляду можна говорити, що видатки бюджету здійснюються для забезпечення функцій держави. Однак обсяг цих функцій залежить від сукупності суспільних благ, що

9

мають бути задоволені за рахунок централізованого фонду. Через систему видатків бюджету держава також здійснює вплив на ВВП. Варто зауважити, що зростання видатків бюджету збільшує вартість ВВП через сукупний попит на товари та послуги. Суть мультиплікативного ефекту визначається прямою залежністю між споживанням і доходом, тобто вищий рівень доходу призводить до вищого рівня споживання. Виконуючи соціальні функції, держава вирівнює доходи населення, а відтак змінює структуру споживання.

Багатогранність бюджету виражається через його специфічні ознаки (рис. 1.1).

Бюджет як економічна категорія

економічні

відносини,

які

виникають

між державою в особі державних органів влади

та

органів

місцевого

самоврядування,

з

однієї

сторони, й

юридичними

і фізичними особами – з іншої, з приводу утворення

централізованого фонду коштів держави, його розподілу і

використання для задоволення суспільних потреб

Бюджет за формою

основний фінансовий план, баланс доходів та

прояву

та

видатків держави на відповідний період, що

має силу закону

Бюджет за матеріальним

централізований

фонд

коштів,

які,

змістом

перебуваючи у постійному русі, утворюють

вхідні, внутрішні

і вихідні грошові потоки

Бюджет як правова категорія

правовідносини,

що

регулюються

нормами

права, юридично закріплюються відповідним

правовим актом – Законом «Про державний бюджет», який є

основою організації бюджетного процесу

Бюджет за організаційною

центральна ланка фінансової системи, що впливає

структурою

на пропорції перерозподілу ВВП між іншими

сферами та ланками

Рис. 1.1. Характерні ознаки бюджету

Задля більш повного уявлення про виникнення бюджетних відносин у процесі перерозподілу ВВП варто зупинитись на розгляді механізму його розподілу (рис. 1.2).

10

Первинний розподіл ВВП		Методи
	перерозподілу
	Прибуток	Фінансові
	Заробітна плата	(безповоротні)
ВВП	Дохід, рента,	Держзапозичення
	процент	(зворотні)
	Непрямі податки		Бюджет
	Вилучення
	частини прибутку
	державного
	сектору та НБУ
	Надходження від
	держмайна, угідь,
	послуг
		Вторинний розподіл
	Асигнування із бюджету		Кредитування із
			бюджету
	Поточні	Капітальні
	видатки	видатки
Рис. 1.2. Механізм розподілу та перерозподілу ВВП

Процес первинного розподілу ВВП полягає у формуванні первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні валового національного продукту, у вигляді зарплати, прибутку. У держави первинними доходами є частина прибутку державного сектору економіки, надходження від державного майна та послуг, непрямі податки.

Перерозподіл грошових доходів усіх суб’єктів господарювання здійснюється через фінансові методи (податки, збори, внески, непрямі податки державні запозичення та полягає у формуванні дохідної частини бюджету і фондів цільового призначення.

11

Процес вторинного розподілу ВВП передбачає використання коштів централізованого грошового фонду для забезпечення потреб економічного і соціального розвитку держави.

Бюджету як економічній категорії властиві наступні ознаки:

23. історичність, яка проявляється у тім, що бюджет склався протягом певного проміжку часу та у кожній країні має свої специфічні риси;

23. плановість, яка є основою формування будь-якого бюджету;

24. юридичний характер – бюджет має силу нормативного акту;

23. термін дії, який встановлюється при затвердженні бюджету. Розглядаючи бюджет як економічну категорію, є сенс визначити

специфіку виникнення бюджетних відносин. Останні як частина фінансових відносин:

23. виникають в результаті перерозподілу ВВП;

0. пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованого фонду грошових коштів;

23. здійснюються за обов’язковою участю держави;

23. спрямовані на виконання державою своїх функцій шляхом надання суспільству певного набору благ.

Отже, бюджет відображає відносини щодо формування централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави. При цьому необхідно зауважити, що економічні суб’єкти в особі державних та муніципальних органів влади – з однієї сторони, і юридичні і фізичні особи (підприємства, установи, організації, населення) – з іншої, вступають у відносини між собою в процесі формування, розподілу і використання централізованого фонду держави. Економічні суб’єкти – фізичні та юридичні особи наділяються обов’язками віддавати частину свого доходу державі. Отже, бюджетні відносини базуються на зацікавленості суспільства, яка полягає в одержанні певних послуг, які не можуть бути задоволені ринком. Саме держава приймає на себе зобов’язання щодо їх виробництва і надання. Для реалізації цих зобов’язань за державою визнається ексклюзивне право стягувати податки і в такий спосіб впливати на пропорції перерозподілу ВВП.

Як відомо, перерозподіл ВВП здійснюється шляхом відчуження частини доходів, які утворюються у прибутковій сфері, що здійснюється через стягнення податків з фізичних і юридичний осіб.

Особливість перерозподілу ВВП у сучасний період полягає у

тому, що він здійснюється не лише у сфері матеріального

12

виробництва. Досить суттєвого розвитку набули ринкові форми формування первинних доходів економічних суб’єктів. Зокрема, мова йде про перерозподільчі процеси, що виникають на фінансових ринках, де переміщуються грошові потоки між учасниками, що мають надлишок фінансових ресурсів, до учасників, що мають потребу в останніх. Здійснюючи різного роду валютні спекуляції, економічні суб’єкти отримують прибуток. Варто зауважити, що валютні операції опосередковують майже дві третини економічних відносин, які реалізуються на ринкових засадах.

Переміщення грошових потоків від учасників ринку, що мають надлишок фінансових ресурсів, до учасників, які потребують в них, є передумовою для виникнення бюджетних відносин. Ці відносини знаходять своє матеріальне вираження при стягненні відповідних податків, наприклад, податків на дивіденди, на прибуток корпорацій тощо. Відчужуючи частину прибутку суб’єктів господарювання, держава реалізує своє право формувати централізований фонд грошових коштів.

На наступному етапі частина вартості ВВП, що була відчужена, акумулюється в централізованих фондах держави – бюджетних і позабюджетних, з яких у подальшому фінансуються видатки бюджету (рис. 1.3).

			Бюджетний фонд
Частина вартості ВВП	Вхідні	Доходи бюджету		Видатки бюджету	Вихідні	Суспільніблага
	грошові
					грошові
	потоки
					потоки
			Позабюджетні
			державні фонди
	Рис. 1.3. Перерозподіл ВВП через бюджетну систему

Бюджет як об’єктивна економічна категорія характеризує перерозподільні відносини у сфері формування і використання бюджетного та позабюджетних державних фондів. Цим відносинам властиві наступні ознаки (табл. 1.1).

13

Таблиця 1.1

Ознаки бюджетних відносин

Ознака		Зміст
	За допомогою	бюджетних		відносин
	здійснюється перерозподіл			ВВП	та
Розподільний характер	національного багатства країни з метою
	забезпечення	держави		обсягом
	фінансових ресурсів, необхідним для
	забезпечення потреб суспільства
Вартісне вираження	Носієм бюджетних відносин виступають
	грошові кошти,	що	акумулюються		в
відносин
	централізованому фонді держави
Формування і	Кінцевою метою бюджетних відносин є
використання	формування	і	використання
централізованого фонду	централізованого	фонду		грошових
грошових коштів	коштів держави
Всеохоплюючий	Всі юридичні і фізичні особи вступають
	у фінансові відносини з державою у ході
характер
	перерозподілу ВВП

Перерозподільний характер бюджетних відносин проявляється через перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. Необхідність такого перерозподілу пояснюється існуванням держави як суб’єкта влади. Такий перерозподіл обмежується у певній мірі. Ці обмеження визначаються державою і мають не підривати стимулів до активної діяльності суб’єктів господарювання, а також не сприяти формуванню утриманських настроїв у населення й інших суб’єктів, які отримують трансферти або допомогу з бюджету.

Всеохоплюючий характер бюджету проявляється через взаємодію суб’єктів бюджетних відносин. Так, з одного боку, при сплаті податків в односторонньому прядку здійснюється прямий зв'язок між державою і суб’єктами оподаткування – юридичними і фізичними особами. З іншого боку, держава з бюджетного фонду надає останнім трансферти, допомоги, здійснює бюджетне кредитування господарської діяльності тощо. Крім цього, використовуючи ринковий механізм, держава купує певні товари і послуги, а відтак впливає на ринкову кон’юнктуру. Як учасник

14

фінансового ринку держава вступає у відносини з іншими учасниками, використовуючи відповідний інструментарій – державні цінні папери. Запозичені кошти використовуються для забезпечення потреб, що виникають у органів державної влади і місцевого самоврядування. Розподіл бюджетного фонду через мережу бюджетних установ, який здійснюється для надання бюджетних послуг, також відображає всеохоплюючий характер бюджетних відносин. Виконуючи свої функції, держава формує фонд заробітної плати працівників бюджетних установ. Останні, у свою чергу, сплачують податки, які акумулюються у бюджеті.

Участь держави в перерозподілі ВВП виражається у тому, що:

23. виконуючи свої функції, які реалізуються через надання суспільних послуг, держава як суб’єкт влади має право примусово стягувати частину доходу з фізичних і юридичних осіб;

23. держава вступає у бюджетні відносини як суб’єкт підприємницької діяльності, а відтак приймає участь у формуванні первинних доходів, частина яких перерозподіляється через бюджетну систему і акумулюється в доходному фонді.

Питання про те, скільки держава повинна вилучати з економіки коштів для здійснення покладених на неї суспільством функцій, стало ключовим. Розроблено багато концепцій щодо вирішення цієї проблеми. Наукова думка з цього приводу різниться.

Деякі науковці додержуються думки, що низький рівень централізації фінансових ресурсів (не більше 30 % від ВВП) позитивно позначається на розвитку соціально-економічних процесів.

23. навпаки, якщо частка бюджетних видатків перевищує 60 % у ВВП, то такий стан сприяє підтримці утриманських настроїв у суспільстві, а відтак негативно впливає на економічне зростання. Прихильники найбільш радикальної точки зору стверджують, що оптимальна частка бюджетних видатків у ВВП повинна складати 25-26 %.

Умовно виділяють три моделі за рівнем централізації ВВП в бюджеті:

- американська модель (ліберальна) – від 25 до 35 % ВВП; - західноєвропейська модель (помірна) – від 35 до 55 % ВВП; - скандинавська модель – більше 55 % ВВП.

Бюджет як основний централізований фонд грошових коштів держави характеризується такими ознаками:

0. наданням ексклюзивного праву державі формувати бюджетний фонд, його розподіляти та використовувати;

15

0. одностороннім рухом грошових коштів, тобто стягнуті податки, хоча й умовно, можна назвати платою за послуги, які держава надає суспільству. Але при формуванні централізованого фонду ці надходження не уособлюються;

0. суто цільовим використанням бюджетного фонду, що виражається в чіткому регламентуванні діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування і закріплюється нормами бюджетного права;

0. масштабністю бюджетного фонду, яка обумовлена ступенем перерозподілу ВВП через бюджетну систему;

0. динамічністю бюджетного фонду, що виявляється в його постійному русі.

Бюджет як основний фінансовий план держави являє собою розпис доходів і видатків. Цей план є директивним, оскільки затверджується представницькими органами влади і набуває силу закону. Він тісно пов'язаний з іншими фінансовими планами, до який входять стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, галузеві кошториси бюджетних установ, кредитні і касові плани національних банків, фінансові баланси підприємств різних форм власності, галузеві плани міністерств і відомств тощо. Реалізація цього взаємозв’язку здійснюється через процес мобілізації бюджетних ресурсів і їх використання. Він може ущільнюватися при двосторонньому впливі, тобто коли економічні суб’єкти сплачують податки – з однієї сторони, і одержують трансферти та інші допомоги

– з іншої.

Бюджет держави затверджується у формі закону, чим і пояснюється його правовий статус. Юридичний характер бюджетних відносин виходить з імперативності фінансів, які формуються виключно в правовому полі, що знаходить своє відображення в різних процесуальних і матеріальних нормах.

Бюджет – це правовий акт, на підставі якого формуються й витрачаються фінансові ресурси національної економіки на виконання загальнодержавних функцій, функцій органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах своєї компетенції та протягом бюджетного періоду (ст. 2 Бюджетного кодексу України).

16

В Україні нормативно-правову базу, що регулює бюджетні відносини, визначають такі юридичні документи:

23. Конституція України;

23. Бюджетний кодекс України;

23. Закон про Державний бюджет України;

24. інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

23. нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті з метою регулювання бюджетних правовідносин;

23. нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті з метою регулювання бюджетних правовідносин;

23. рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті з метою регулювання бюджетних правовідносин.

Регламентування виникаючих бюджетних правовідносин здійснюється на трьох рівнях:

0. законодавчими актами, де визначаються принципи побудови бюджетної системи, бюджетна класифікація, норми розмежування доходів та видатків між бюджетами, організаційні основи бюджетного процесу та ін.;

0. законами, що регламентують процедури формування і використання бюджетного фонду, наприклад, податкове законодавство або законодавче регулювання певних напрямків використання бюджетних коштів;

23. закони поточної дії, де затверджується обсяг доходів і видатків

23. межах бюджетного періоду, тобто це закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет на поточний рік.

Таким чином, кожний акт бюджетних правовідносин здійснюється виключно на правовій підставі.

Об’єктом бюджетних правовідносин є грошові кошти, які акумулюються в державному і місцевому бюджетах. Суб’єктами бюджетних правовідносин є учасники, що беруть участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, складанні, розгляді та затвердженні бюджетів.