3. Макроекономічні показники.

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб’єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.

Макроекономічні показники умовно поділяють на три групи: потокові, запасів та економічної кон’юнктури.

Потокові показники відображають передачу цінностей одними суб’єктами економічної діяльності іншим. Вони вимірюються за певний проміжок часу. До них відносять ВВП, ВНП, ЧВП, ЧНП, НД, ОД та ін.

Показники запасів – це економічні змінні, які відображають нагромадження та використання цінностей економічними суб’єктами. Вони визначаються на певну дату. До них відносять майно (активи реальні та фінансові), національне багатство.

Показники економічної кон’юнктури – це змінні, пов’язані з коливанням ділової активності. До них відносять процентна ставка, рівень цін, рівень інфляції.

Основним показником у системі національних рахунків є ВВП, який характеризує обсяг виробництва в країні.

ВВП – вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах національної території певної країни за певний період (за рік) як національними, так і іноземними ресурсами (резидентами та нерезидентами).

ВНП – вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними факторами виробництва як у межах своєї країни, так і за її межами за певний проміжок часу (як правило за рік).

Методи розрахунку

Метод

кінцевого використання

– як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг.

ВВП = С + І + У + (К – М)

Розподільний метод – як суму грошових доходів: заробітна плата найманих працівників, рента, процент, прибуток. Крім цього - непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, мито та ін.); амортизаційні відрахування.

Виробничий метод – як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг.

Наприклад, виробництво хліба проходить кілька стадій, які здійснюють незалежні виробники – фермер, мірошник, пекар і бакалійник. Якби ми підсумували їхні виторги, то припустилися б помилки, яку називають подвійним рахунком. У нашому прикладі є лише один кінцевий продукт – хліб, доставлений до місця продажу. Отже, у ВВП враховується лише виторг бакалійника – 100 копійок за хлібину.

Стадії виробництва	Виторг	Вартість проміжних сировини і матеріалів	Додана вартість
Пшениця (фермер)	30	0	30
Борошно (мірошник)	55	30	25
Випечений хліб (пекар)	90	55	35
Хліб, доставлений до місця продажу (бакалійник)	100	90	10

Найпоширенішим методом з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання і виробничий метод.