Загальні основи економічного розвитку
1. Предмет та функції економічної теорії.
Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, як і економічна діяльність людини. Тому уявлення про нього змінювалися і уточнювалися залежно від розвитку людського суспільства. Так, давньогрецькі та давньоримські мислителі визначали предмет економічної теорії як вчення про закони домашнього господарства, домоводства. А представники традиційних шкіл (меркантилісти, фізіократи, класична політекономія, марксисти) пов’язували його з примноженням багатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми. Сучасні західні економісти називають предметом економічної теорії:
1) сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту (А. Маршалл);
2) дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів (П. Самуельсон);
3) діяльність людей за умов рідкісності ресурсів (Е. Долан);
4) вивчення поведінки людей як зв’язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування (Дж. Робінзон);
5) ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини (К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю).
Таке розмаїття визначень предмета економічної теорії є цілком природним явищем, оскільки відображає еволюцію вивчення економічної системи. При цьому жодне з наведених визначень не може претендувати на повне і вичерпне розкриття її сутності. Розвиток економічної теорії відбувається на основі наукового поєднання підходів та здобутків різноманітних напрямів і шкіл.
Узагальнюючи сказане, можна так визначити предмет економічної теорії.
Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмеженості ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.
Загальне визначення предмета економічної теорії конкретизується у поняттях „виробництво”, „обмін”, „розподіл”, „споживання”.
Виробництво – це спосіб поєднання виробничих ресурсів (землі, праці, капіталу) та їх узгодженого, цілеспрямованого використання. Крім того, це спосіб поєднання різних сфер і галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.
Обмін – відносини, завдяки яким речі та послуги рухаються від виробників до споживачів. Цей рух здійснюється за допомогою грошей, його обслуговують різноманітні установи торгівлі, банки тощо.
Розподіл – це формування доходів: підприємця чи робітника, службовця чи власника земельної ділянки, банкіра чи держави.
Споживання – використання доходів і реалізація тих корисностей, що їх мають речі та послуги.
Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки:
В сучасних умовах у більшості країн світу (особливо англо-американських) політична економія функціонує під назвою „економікс”, в ряду інших – як „економічна теорія” або як „політична економія”.
Загальна економічна теорія має такі розділи:
Основи економічної теорії (вивчає сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування економічних систем)
Мікроекономіка (вивчає економічні процеси і поведінку домогосподарств, підприємств, фірм)
Мезоекономіка (вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки, наприклад, агропромисловий комплекс, вільні економічні зони)
Макроекономіка (вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, економіки країни)
Мегаекономіка (вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки)
Усі ці частини перебувають у нерозривній єдності та органічному взаємозв’язку, що забезпечує цілісне сприйняття економіки як системи.
У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки сформувалися її основні функції.
1. Пізнавальна функція реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія збагачує знання людей, розширює їх науковий світогляд.
2. Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.
3. Практична функція зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.
4. Прогностична функція виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому, зокрема до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва.
5. Виховна функція полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, що сприяє виробленню грамотної господарської поведінки в умовах ринкової економічної системи.
1. Економічні потреби та їх класифікація. Закон зростання потреб.
Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних економічних категорій економічної науки.
Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.
Потреби породжуються двома визначальними причинами: перша має фізіологічний характер, тому що людина як жива істота потребує певних умов і засобів існування; друга є результатом суспільних умов, в яких люди перебувають і виховуються.
Потреби характеризують лише можливість споживання. Однак для того, щоб ця можливість перетворилася на дійсність, потрібно мати певні життєві засоби. Величезна роль потреб полягає в тому, що вони спонукають людину до дії. Отже, виробництво продукує різнобічні блага, які є необхідною умовою існування і розвитку людського суспільства. У свою чергу, блага, створені у сфері матеріальної життєдіяльності, формують різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу і стають стимулами до праці.
Економічні потреби – це потреби в економічних благах.
Отже, економічні потреби народжуються насамперед у виробництві, в процесі праці та пов’язані з ним. Задоволення економічних потреб відбувається у споживанні, яке відтворює і створює потребу.
Потреби надзвичайно різноманітні, тому існують різноманітні підходи (критерії) щодо їх класифікації.
За характером виникнення: базові (у повітрі, воді, їжі) та породжені розвитком цивілізації (комфортабельне житло, модний одяг).
За нагальністю задоволення : першочергові (їжа, одяг, житло) та такі, що задовольняються предметами розкоші (коштовні прикраси, хутро, екзотичні розваги).
За критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв’язків між ними розрізняють:
Модель ієрархії потреб Ф. Герцберга: оплата праці,умови роботи, надійна робота, стосунки з підлеглими, стосунки з колегами, стосунки з керівництвом, статус, визнання, кар’єра/ відповідальність, можливості зростання, досягнення.
Модель ієрархії потреб А. Маслоу: фізіологічні потреби/ безпека, захищеність/ соціальні потреби/ повага, визнання/ саморозвиток, самореалізація.
Модель ієрархії потреб К. Алдерфера: потреби існування/ потреби взаємозв’язків/ потреби зростання.
За засобами задоволення: матеріальні (їжа. одяг, житло) і нематеріальні (освіта, культура).
За способом задоволення: індивідуальні (одяг, житло) та колективні (громадський порядок).
За суб’єктом споживання: виробничі (метал, обладнання) і невиробничі (цукор, одяг).
За масштабом і структурою виробництва: абсолютні (визначаються максимальним обсягом створюваних у суспільстві матеріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті суспільством), дійсні (такі, що задовольняються при оптимальних розмірах виробництва), фактичні (це ті, що виступають у формах задоволеного попиту).
За значущістю: “піраміда потреб за Маслоу” – в основі лежать фізіологічні потреби та потреби у гарантіях, потім – потреби у спілкуванні, потреби у визнанні, потреби у самореалізації.
Що дають для розуміння поведінки споживача на ринку наведені класифікації потреб? Кожна з них може слугувати підставою для певних передбачень.
Закон зростання потреб. Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об’єктивний закон зростання потреб.
Об’єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей в результаті зростання в продуктивних силах. Це призводить до зміни структури виробництва і витіснення існуючих потреб новими. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближенню народів різних країн що веде до збільшення продуктів праці, а отже, до появи нових потреб.
Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений характер. Незважаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства забезпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, між попитом на них і пропозицією виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання, оскільки потреби є не тільки результатом виробництва, а й впливають на нього. Виробництво в кінцевому підсумку пов’язане з потребами, що склалися.
Особливо динамічно зростають потреби, змінюється їх структура в умовах високіх темпів розвитку науки і техніки. Завдяки їм економіка набула такого рівня розвитку, що спроможна задовольнити не тільки такі важливі життєві потреби як їжа, одяг, житло, охорона здоров’я, а й потреби, що дістали назву другої групи, які є породженням розвитку особистості та виступають у буденному житті як “потреби вільного часу”.
Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці розвинених країн у сучасних умовах є те, що, з одного боку, відбувається перехід від масового виробництва і масового споживання до індивідуалізованого (різноманітний одяг). З іншого боку, індивідуальні потреби можуть бути реалізовані лише на колективних засадах.
Потреби людей безмежні. Ця безмежність породжена, по-перше, людською фантазією. По-друге, на потреби в ринковій економіці впливає конкуренція виробників, які постійно пропонують нові споживчі блага. По-третє, сучасні комунікації, зокрема засоби масової інформації, стимулюють потяг людини до нових потреб або нових способів їх задоволення старих.